ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,

Сергій Губерначук
2026.01.06 13:29
Хлопчик Ейф.
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.

Борис Костиря
2026.01.06 11:10
Так шкода витрачати час
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.

Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча

Олександр Сушко
2026.01.06 10:10
Занурююся, звично, у добро,
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.

А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь

Кока Черкаський
2026.01.06 04:50
Вечір.
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,

Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень

Ігор Шоха
2026.01.05 22:03
А тактика стратега – діло темне,
тасуються покірні вояки
і... нотабене –
чучело зелене
розпочинає гру у піддавки.

***
А ніж розпочинати рокіровку

Микола Дудар
2026.01.05 21:23
Терпіння випурхнуло з дому
І прямо з хати в небеса…
Мені однаково від злому,
І там, і тут, мене нема.
На небесах вже однодумці…
А я туди і не спішив…
Блукаю... Наче у відпустці
У ній охоче ще б грішив…

С М
2026.01.05 21:12
ей караване мене забирай
у португалію в еспанський край
андалузію і житні поля
прагну зустріти й стрічатиму я

хутко забирай мене
відси караване

Іван Потьомкін
2026.01.05 19:46
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим називають люди.
Готові і щулитись вони, і закрива

Олена Побийголод
2026.01.05 19:10
Із Леоніда Сергєєва

А першими зникнуть опасисті, –
не тому, що багато їдять,
а тому, що вони – опасисті,
і їх відразу з’їдять.

Руді повиводяться другими.

Артур Сіренко
2026.01.05 15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,

Сергій Губерначук
2026.01.05 12:18
Замок.
Залізний дизайн.
Пташці
відрізали лапку.
Лізе
по лезу сльоза,
крові
коричнева крапка.

Володимир Мацуцький
2026.01.05 12:17
В траві ховався коник,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува,
Дзвонив той коник в дзвоник.
Невже ж то бува,

Борис Костиря
2026.01.05 11:35
Я прокинусь у лісі від шуму птахів.
Із безодні вернусь у новітню безодню.
Моє серце проб'ють не списи каблуків,
А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
І до мене долинуть видіння віків,
Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.

Я прокинуся в лісі

В Горова Леся
2026.01.05 10:59
Ніч вливається в шибку синькою,
Підвіконням стікає вниз.
Обморожена гілка бринькає
Медіатором об карниз.

Місяць повний у сніг покришений.
Грає сріблом невинний наст.
А за щирою ніби тишею
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Блоха / Проза

 Черви. Глава 2.
Глава 2.

На командирском мостике все занимаются своими делами, и только командир задумался, смотрит на монитор, и становится понятно, что ему не нравится, данная ситуация. Видя это, штурман поинтересовался:
- Командир, что будем делать с пассажиром?
Командир посмотрел на него, и после не долгого раздумья сказал:
- Да, я и сам хочу понять.
- Ну, для начала надо дождаться ответа штаба флота.
Капитан вздохнул и продолжил:
- Хотя мы можем, его оставить на одной из планет, что у нас по пути? - Штурман!
Посмотрев на карту, штурман оценил ситуацию, и произнёс:
- Шесть планет и только на «Гариен» есть возможность высадки.
Услышав ответ, экипаж замер в ожидании, пояснений.
- Почему так? – Спросил командир, и было видно, что он догадывается.
- На «Гариен» есть база флота, а на остальных планетах только закрытые заводы, хотя они и ближе к нам, но без корпоративного подтверждения нам не сесть.
Воздухе, завис вопрос:
- Даже для нашего крейсера с его вооружением?
Командир тяжело вздохнул, что-то вспомнив, как бы невзначай произнёс:
- Да, если нет приказа на...
Подтверждение только ещё больше заинтересовало экипаж, и молодой лейтенант спросил:
- Командир, я не понимаю, почему так?
- Всё просто это колонии.
Но лейтенант не успокоился, и продолжал задавать вопросы:
- Но видь, мы можем сесть в любой колонии?
- Если это не тюрьма.
Спокойно произнес командир, но лейтенант в плену мощи своего крейсера
- Командир, но видь, это не есть такая уж сложность? – произвести посадку.
- Только если дан приказ о зачистке колонии.
Напряжение на мостике и вопрос в молчании. Понимая, что вопрос не задан, но интересует экипаж Командир начал рассказ:
- Колонии это большей частью одни заключённые и срок у них один на всех, пожизненный. Туда нельзя попадать, и всё по тому, что от туда нельзя выбраться, а если кому не повезло и он приземлился на такую планету то он там и останутся, а его кораблём воспользуются, что бы удрать другие, если они дураки, хотя надежда всегда есть.
- Неужели были попытки?
- Да, была одна, лет десять назад.
Командир погрузился в воспоминания.
Серые будни Колонии тяжёлая работа и все одеты в одно один цвет, один покрой. Всё подчинено одной задаче добыча руды, работа и ещё раз работа. Но те, кто не хотят работать на корпорацию, ушли в подполье, покинув заводы, и уйдя в пустыни, организовали свои поселения, пытаясь выжить в условиях планеты. Они организовали на безменных просторах пустыни, поля выращивают продовольствие, иногда противостоя набегам колониальцев но, при этом они мечтают иметь возможность убраться с колонии, но сторожевые спутники не позволяют, не замечено покинуть планету.
В скрытый вход под скалой походит четверо мужчин и одна девушка. Одежда девушки и одного парня не похожа на одежду остальных, яркие цвета. И похоже, что девушку с парнем ведут на их лицах растерянность и не понимание того что происходит, и они идут вслед ведущих их. Пройдя по долгой или короткой пещере, они вышли под большой купол в горе. Проведя по залу, парочку, их привели к пустой лавке и предложили сесть. Они смотрели с непониманием того, что происходит.
Из-за стола встал мужичок лет пятидесяти, и произнёс:
- У нас на повестке один вопрос.
Все ожидали определённых, как для них так приятных новостей, видь, все знали, что неподалёку с ними совершил аварийную посадку не известный корабль, шёпот стоял в зале люди смотрели на гостей и пытались угадать в каком состоянии их корабль, но в шёпоте слышалось сомнение.
- Община приветствую вам, и хочу представить наших гостей.
Парень с девушкой с волнением посмотрели, а старшина представлял их по очереди:
- Янистас и Ваалита., они прибыли к нам не по собственной воле, но нам помощь.
- Про что это ты? - Джордж.
- Да Юниес, нас есть шанс выбраться с этой планеты.
- И как? - ты это представляешь.
- Во-первых, после небольшого ремонта их корабль сможет подняться и покинуть эту планету.
Не доверяя уверенности Джордж, Юниес уточнил:
- А как вы думаете преодолеть сторожей?
- Это конечно вопрос, но мы над ним работаем.
Янистас поинтересовался:
- А в чём проблема?
Джордж, боясь напугать гостей, неуверенно пояснил:
- Вы попали на планету тюремную колонию, а из неё нет выхода, кроме как через космос или умереть.
- Правда, космос это так же смерть.
Слова Юниес не добавили ответов, только ещё вопросов, и Ваалита растерянно задала вопрос:
- А это почему?
Все присутствующие посмотри с удивлением на гостей, и только Джордж тихо произнёс:
- Нечего сложного на орбите планеты весят пограничные спутники, они сбивают все корабли, что стартуют с планеты.
- Но видь, как-то вы сюда попали.
- Многие из нас уже здесь родились. – Юниес, выдержав небольшую паузу, добавил. – Правда почти каждый день с заводов возится на роботах.
- Так почему вам на них не удрать?
Джордж, грустно улыбнулся, и сказал:
- Были дураки которые пытались, но у них был один конец.
- Почему?
Юниес пояснил:
- Когда заключённых грузят в контейнер, нас предупреждали, о том, что вернуться назад нельзя. А при попытке удрать в грузовом контейнере, как и на роботах, что нас доставляют в колонию, остаться тоже нельзя, поскольку при выполнении обратного манёвра салон робота разгерметизируется и тот, кто в салоне погибает, а контейнеры с рудой просто не герметичны.
Нарисованные перспективы не радовали гостей, и Янистас, неуверенно поинтересовался:
- А у нас есть доступ к заводу?
- Конечно.
Ответ Юниес обнадёжил Янистаса, и он уточнил:
- А к космо-роботам?
Без напряжения Юниес небрежно бросил:
- Можем и к ним подобраться.
Джордж присмотрелся к гостью, и поинтересовался:
- Есть идея?
- Конечно, есть.
Все с неожиданностью посмотрели на Янистаса, и он сказал:
- Я про профессии технолог транспортных систем.
- Что предлагаешь?
- Ну, если починить наш корабль, а теоретически это можно, то и обмануть пограничные спутники не только можно но и нужно.
- Как?
- Снимем систему свой чужой с робота, и заменить на нашем корабле систему обозначения.
Экипаж крейсера внимательно слушал рассказ командира.
- Так вот, полгода они потратили на подготовку.
- Они удрали?
Командир посмотрел на нетерпеливого лейтенанта, и гордо произнёс:
- Планету покинули, а удрать не смогли.
- Почему так? – Интересовался лейтенант.
- Через месяц, крейсер "Серон", под моим руководством догнал их.
- И что с ними было дальше?
- Это мне не известно.
Помощник капитана подитожил:
- Тогда его придётся, высадит, на нашей базе.
На мостик корабельный зашёл доктор и все посмотрели на него.
- Ну, как там наш гость?
- Стабилен, судя по всему, он воспользовался одним из стабилитронов, и это он правильно сделал, видь, кто его знает, сколько он мог висеть в космосе, а на одной дозе можно спокойно провисеть полгода.
Слова доктора насторожили командира и он переспросил:
- Это что? - он будет ещё полгода возвращаться к жизни.
- Да нет, дня затри, мы его разбудим, анти реагентом и промывкой крови выводит быстро.
Командир задумался, и посмотрев на штурмана спросил:
- Штурман сколько нам к "Гариен"?
Посмотрев на монитор навигационной системы нашёл планету и дотронулся к её изображению пальцем, в тот же момент над пальцем загорелась строка И штурман прочитал её в голос:
- Дальность 78 часов.
Доктор посмотрел на командира и произнёс:
- Есть шанс, что мы его не успеем допросить.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-27 18:11:43
Переглядів сторінки твору 1555
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (2.051 / 2.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (1.646 / 2.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2009.07.16 16:02
Автор у цю хвилину відсутній