ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.04.26 21:53
Цей чоловік несе з собою лихо.
Хоч би куди він прийшов,
з'являються скандали.
Він руйнує цілісність,
стає троянским конем,
яблуком розбрату,
чоловік несе ланцюгову реакцію
громадянської війни,

Пиріжкарня Асорті
2025.04.26 20:30
Ринкова площа на Великдень блищить сонцем і старими вікнами. Над усім – прозоре квітневе повітря, таке легке, що його хочеться загорнути в серветку і забрати собі. Грицько суне неквапом, як і належить людині у святковому настрої. Камізелька сьогодні лежи

Юрій Гундарєв
2025.04.26 18:20
Сонце-Місяць-Асорті -
він (вони?) щасливий:
три лише строфи прості,
а рецензій - зливи!

Пише сам собі весь час
про пилипів і підноси,
залишає читача

Юрій Лазірко
2025.04.26 17:29
болить-болить-болить -
за кожну невблаганну мить,
за втрачену землі святої п`ядь
і за хрести, що височать
із прапорами над вінками,
за голосіння надмогильне мами,
за все оте у слові "рідне"...

Юрій Лазірко
2025.04.26 17:28
і мужчина... -
келихи
вина...
хто
свята причина...
хто
одна вина...

Іван Потьомкін
2025.04.26 11:17
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
То лиш борги зими.
А весна справдешня –
З усіх усюд поскликувати птаство,
Од панцирів дубам звільнити плечі,
Добрати шати кожній деревині,
Піднять з колін охлялу бадилину,

Олена Побийголод
2025.04.26 09:09
Із Андрія Бєлого

Доволі: облиш всі чекання!
Народе мій бідний, зникай!
Роки нищівного страждання –
у просторі кануть нехай!

Століття злиденні і грізні,

С М
2025.04.26 05:13
Гляньте, о скільки одиноких!
Гляньте, о скільки одиноких!

Елинор Ріґбі, рис підбирає
У церкві опісля весіль
Мріється їй
Дивиться з вікон
Через лице, що у скрині придверній живе

Ігор Шоха
2025.04.25 22:40
                      І
По набережній синього Дунаю
прогулююся як учений кіт
сам по собі, тому не помічаю
собак, які вигулюють кубіт.
То й не радію як новій копійці
суґестії, здибаючи щодня
по вигляду, неначе, українців,

Борис Костиря
2025.04.25 22:00
Обличчя війни трагічне й потворне.
Обличчя війни із крові і сліз.
Ламають людей ненависті жорна.
Вбивають людей серед гаю беріз.

Обличчя війни - чи це справді обличчя,
Чи пика у шрамах і віспах злоби,
Чи маска, яку хтось жорстоко скалічив

Віктор Насипаний
2025.04.25 14:48
Як це так? - маленька Люда
В батька враз питає. –
Два горби он у верблюда.
Інший горб лиш має?

Той надумав щось мудріше.
Їй відповідає:
- Хто працює, доню, більше, -

Іван Потьомкін
2025.04.25 10:34
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Віктор Кучерук
2025.04.25 05:56
Анічого не сказала
Про розлучення мені, –
Тільки чмокнула недбало
І пропала вдалині.
Чи втомилася від мене,
Чи знесилилась від справ,
Бо сьогодні біля клена
Я на тебе марно ждав.

Артур Сіренко
2025.04.25 02:51
Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,
Якої торкались руки людей,
Що вдягнені в торішні зимові сни
Замість полотняного одягу,
Що взуті в личаки лабіринтів,
Що плетені з кори хлібного дерева,
Яке посадив пастух Таргітай.

Борис Костиря
2025.04.24 21:28
Чи може відрости
замість справжньої
фантомна нога,
фантомна рука?
Хіба що в паралельному
світі. Людину мучать
фантомні болі.
Чи може бути

Світлана Пирогова
2025.04.24 20:10
Що для мене сьогодні весна
в час воєнний, тривожний до болю.
Серце гупає: зламані долі
українців, що вбила війна.
Ніби ціле - весна і печаль.
Ні зітерти, ні змити повіки.
З нами Бог і підтримує віра,
хоч несеться загарбницький шквал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Блоха / Проза

 Черви. Глава 2.
Глава 2.

На командирском мостике все занимаются своими делами, и только командир задумался, смотрит на монитор, и становится понятно, что ему не нравится, данная ситуация. Видя это, штурман поинтересовался:
- Командир, что будем делать с пассажиром?
Командир посмотрел на него, и после не долгого раздумья сказал:
- Да, я и сам хочу понять.
- Ну, для начала надо дождаться ответа штаба флота.
Капитан вздохнул и продолжил:
- Хотя мы можем, его оставить на одной из планет, что у нас по пути? - Штурман!
Посмотрев на карту, штурман оценил ситуацию, и произнёс:
- Шесть планет и только на «Гариен» есть возможность высадки.
Услышав ответ, экипаж замер в ожидании, пояснений.
- Почему так? – Спросил командир, и было видно, что он догадывается.
- На «Гариен» есть база флота, а на остальных планетах только закрытые заводы, хотя они и ближе к нам, но без корпоративного подтверждения нам не сесть.
Воздухе, завис вопрос:
- Даже для нашего крейсера с его вооружением?
Командир тяжело вздохнул, что-то вспомнив, как бы невзначай произнёс:
- Да, если нет приказа на...
Подтверждение только ещё больше заинтересовало экипаж, и молодой лейтенант спросил:
- Командир, я не понимаю, почему так?
- Всё просто это колонии.
Но лейтенант не успокоился, и продолжал задавать вопросы:
- Но видь, мы можем сесть в любой колонии?
- Если это не тюрьма.
Спокойно произнес командир, но лейтенант в плену мощи своего крейсера
- Командир, но видь, это не есть такая уж сложность? – произвести посадку.
- Только если дан приказ о зачистке колонии.
Напряжение на мостике и вопрос в молчании. Понимая, что вопрос не задан, но интересует экипаж Командир начал рассказ:
- Колонии это большей частью одни заключённые и срок у них один на всех, пожизненный. Туда нельзя попадать, и всё по тому, что от туда нельзя выбраться, а если кому не повезло и он приземлился на такую планету то он там и останутся, а его кораблём воспользуются, что бы удрать другие, если они дураки, хотя надежда всегда есть.
- Неужели были попытки?
- Да, была одна, лет десять назад.
Командир погрузился в воспоминания.
Серые будни Колонии тяжёлая работа и все одеты в одно один цвет, один покрой. Всё подчинено одной задаче добыча руды, работа и ещё раз работа. Но те, кто не хотят работать на корпорацию, ушли в подполье, покинув заводы, и уйдя в пустыни, организовали свои поселения, пытаясь выжить в условиях планеты. Они организовали на безменных просторах пустыни, поля выращивают продовольствие, иногда противостоя набегам колониальцев но, при этом они мечтают иметь возможность убраться с колонии, но сторожевые спутники не позволяют, не замечено покинуть планету.
В скрытый вход под скалой походит четверо мужчин и одна девушка. Одежда девушки и одного парня не похожа на одежду остальных, яркие цвета. И похоже, что девушку с парнем ведут на их лицах растерянность и не понимание того что происходит, и они идут вслед ведущих их. Пройдя по долгой или короткой пещере, они вышли под большой купол в горе. Проведя по залу, парочку, их привели к пустой лавке и предложили сесть. Они смотрели с непониманием того, что происходит.
Из-за стола встал мужичок лет пятидесяти, и произнёс:
- У нас на повестке один вопрос.
Все ожидали определённых, как для них так приятных новостей, видь, все знали, что неподалёку с ними совершил аварийную посадку не известный корабль, шёпот стоял в зале люди смотрели на гостей и пытались угадать в каком состоянии их корабль, но в шёпоте слышалось сомнение.
- Община приветствую вам, и хочу представить наших гостей.
Парень с девушкой с волнением посмотрели, а старшина представлял их по очереди:
- Янистас и Ваалита., они прибыли к нам не по собственной воле, но нам помощь.
- Про что это ты? - Джордж.
- Да Юниес, нас есть шанс выбраться с этой планеты.
- И как? - ты это представляешь.
- Во-первых, после небольшого ремонта их корабль сможет подняться и покинуть эту планету.
Не доверяя уверенности Джордж, Юниес уточнил:
- А как вы думаете преодолеть сторожей?
- Это конечно вопрос, но мы над ним работаем.
Янистас поинтересовался:
- А в чём проблема?
Джордж, боясь напугать гостей, неуверенно пояснил:
- Вы попали на планету тюремную колонию, а из неё нет выхода, кроме как через космос или умереть.
- Правда, космос это так же смерть.
Слова Юниес не добавили ответов, только ещё вопросов, и Ваалита растерянно задала вопрос:
- А это почему?
Все присутствующие посмотри с удивлением на гостей, и только Джордж тихо произнёс:
- Нечего сложного на орбите планеты весят пограничные спутники, они сбивают все корабли, что стартуют с планеты.
- Но видь, как-то вы сюда попали.
- Многие из нас уже здесь родились. – Юниес, выдержав небольшую паузу, добавил. – Правда почти каждый день с заводов возится на роботах.
- Так почему вам на них не удрать?
Джордж, грустно улыбнулся, и сказал:
- Были дураки которые пытались, но у них был один конец.
- Почему?
Юниес пояснил:
- Когда заключённых грузят в контейнер, нас предупреждали, о том, что вернуться назад нельзя. А при попытке удрать в грузовом контейнере, как и на роботах, что нас доставляют в колонию, остаться тоже нельзя, поскольку при выполнении обратного манёвра салон робота разгерметизируется и тот, кто в салоне погибает, а контейнеры с рудой просто не герметичны.
Нарисованные перспективы не радовали гостей, и Янистас, неуверенно поинтересовался:
- А у нас есть доступ к заводу?
- Конечно.
Ответ Юниес обнадёжил Янистаса, и он уточнил:
- А к космо-роботам?
Без напряжения Юниес небрежно бросил:
- Можем и к ним подобраться.
Джордж присмотрелся к гостью, и поинтересовался:
- Есть идея?
- Конечно, есть.
Все с неожиданностью посмотрели на Янистаса, и он сказал:
- Я про профессии технолог транспортных систем.
- Что предлагаешь?
- Ну, если починить наш корабль, а теоретически это можно, то и обмануть пограничные спутники не только можно но и нужно.
- Как?
- Снимем систему свой чужой с робота, и заменить на нашем корабле систему обозначения.
Экипаж крейсера внимательно слушал рассказ командира.
- Так вот, полгода они потратили на подготовку.
- Они удрали?
Командир посмотрел на нетерпеливого лейтенанта, и гордо произнёс:
- Планету покинули, а удрать не смогли.
- Почему так? – Интересовался лейтенант.
- Через месяц, крейсер "Серон", под моим руководством догнал их.
- И что с ними было дальше?
- Это мне не известно.
Помощник капитана подитожил:
- Тогда его придётся, высадит, на нашей базе.
На мостик корабельный зашёл доктор и все посмотрели на него.
- Ну, как там наш гость?
- Стабилен, судя по всему, он воспользовался одним из стабилитронов, и это он правильно сделал, видь, кто его знает, сколько он мог висеть в космосе, а на одной дозе можно спокойно провисеть полгода.
Слова доктора насторожили командира и он переспросил:
- Это что? - он будет ещё полгода возвращаться к жизни.
- Да нет, дня затри, мы его разбудим, анти реагентом и промывкой крови выводит быстро.
Командир задумался, и посмотрев на штурмана спросил:
- Штурман сколько нам к "Гариен"?
Посмотрев на монитор навигационной системы нашёл планету и дотронулся к её изображению пальцем, в тот же момент над пальцем загорелась строка И штурман прочитал её в голос:
- Дальность 78 часов.
Доктор посмотрел на командира и произнёс:
- Есть шанс, что мы его не успеем допросить.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-27 18:11:43
Переглядів сторінки твору 1461
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (2.051 / 2.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (1.646 / 2.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2009.07.16 16:02
Автор у цю хвилину відсутній