Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Огляди критики та аналітики
Війна, війна, війна ...
Схоже, що русла річок переповнило наше "цивілізаційне" сміття. Що високі дерева устоїв, посаджені колись мудрецями, нині вирубані недолугими епігонами і продані за чергові тридцять срібняків. Що в головах звучать одні і ті ж словеса "Ми - чемпіони, ми - повелителі, і нам усе зійде з рук". Паводок на Західній Україні, як кара Божа, війна в Грузії, як кара Божа. Що далі? "Наші", в Карпатах, знову рубають дерева і знову скидають сміття в річки. Може хоча би в Грузії буде краще?
o - "Maminy glaza" - The Mother's Eyes - T.Gverdciteli (5,5 mb);
2/09/2008 Б.Кушнірук. Яка різниця між Косово і Південною Осетією
"... те, що там відбувалося в останні роки, аж ніяк не можна порівнювати з косовським випадком."
• 18/08/2008 Б.Кушнірук. Російсько-грузинська війна: причини та наслідки
"Росія насправді не виграла, а програла війну, бо мети, яку вона ставила перед собою, вона не досягла..."
• 19/08/2008 А.Илларионов. Р-ция "Эхо Москвы"
"если начинается игра с отводом-выводом (рос.войск), то неизбежным результатом этого становится признание того, что грузинское руководство имело полное юридическое право начинать боевые действия..."
• 16/08/2008 Геноцид осетин - миф?! Л.Израилова.lenty.ru
• 15/08/2008 Гуга Лолишвили. Канада.
"Мне кажется, что сильнее всех проиграла Россия..."
• 10/08/2008 Правозащитники требуют осудить российскую операцию в Грузии
"Никакие соображения не могут служить оправданием агрессии..."
• 8/08/2008 Ю.Латынина. О насильственном банкротстве ОАО «Южная Осетия»
• 8/08/2008 Особое мнение. А.Дугин. «Эхо Москвы»
"Вот где остановят – дотуда надо и доходить..."
• 2/06/2008 Грузія. Безжальна модель ліберальної держави Ю.Латиніна «Новая Газета»
"Поліція в Грузії не бере хабарів. Не в принципі , а взагалі...
До "революції троянд" держави у Грузії не було..."
Опубліковану нижче поезію відомий поет, бард і журналіст Кирило Булкін прочитав 14 серпня 2008 року в Києві біля пам’ятника Шота Руставелі на мітингу-реквіємі, присвяченому невинно убієнним громадянам Грузії.
Кирил БУЛКИН. Россия
Распростерлась на карте во всей срамоте,
не оставив раскаянью шанса...
На каком мне, Россия, распяться кресте
за твое неизбывное чванство,
за вселенскую спесь, за великую речь,
что вместила злодейство и гений,
разорённый Кавказ, рассечённую Сечь,
кровь народов и боль поколений?
Мне не выровнять чаши на этих весах,
всею жизнью не вымерять меры...
Не досталось мне места в литовских лесах
и в отрядах Степана Бандеры.
Не разжечь мне костров, на которых сгорят
твои вечные, Русь, атрибуты:
безоглядная вера в святого царя
и слепая отчаянность смуты,
и претензия мнить себя пупом земли,
и по трупам идти, как по вехам...
Умали меня, Господи! Перемели
в жерновах двадцать первого века!
Дай в огне иль на дне заплатить по счетам,
но позволь, чтобы вместе со мною
в Лету канула русской гордыни тщета,
что века помыкала страною.
...А пока все по-прежнему. Явь, словно сон.
Сласть – народу. Эфиры – кумирам.
Третьим Римом назвавшись, второй Вавилон
тянет щупальца власти над миром.
Мітинг-реквієм розпочався мистецькою акцією в підтримку грузинського народу. Свої вірші прочитали українські поети Анатолій Дністровий, Сергій Пантюк, Роман Кухарук, Влад Волочай, Юлія Рій, Богдан-Олег Горобчук, Олекса Губський, Олег Короташ, Вікторія Осташ, Олександр Сопронюк, Кирило Булкін, який також виступив як бард та інші.
Прочитавши вірші, кожен поет клав і підніжжя пам’ятника Шота Руставелі червону троянду, віддаючи шану великому грузинському поету, та висловлюючи, таким чином, підтримку братньому грузинському народу, який став жертвою військової агресії з боку сусідньої Росії...
• 30/08/2008 Віктор Єрофєєв "Российский патриотизм - разрушительная или созидательная сила?"
В. ЕРОФЕЕВ: Мы не сильные. Мы очень слабые на самом деле. Мы совершенно не связываем воедино нашу ментальность, наши возможности и наше состояние, как культурное, так и политическое. Я не говорю о том, что это приведет немедленно к какой-то катастрофе, но дело в том, что существует огромное количество фикции. Я думаю, что та сторона, которая думала захватить город, вообще, считала, что так та армия, да ничего она не сделает. Так же, как Гитлер позволил себе напасть на Советский Союз после того, как Советский Союз практически проиграл войну в Финляндии. Мы никогда в этом смысле, как ни странно, не были сильными. Единственное исключение, просто чудо из чудес – Вторая мировая война, где мы победили. И это вообще, наверное, чудо. В остальном мы не были никогда сильными. И проблема наша не в том, чтобы стать сильными. А проблема в том, чтобы понять себя, проанализировать, это слабость наша тоже, неумение анализировать себя. У нас хорошо с воображением, у нас хорошее воображение. Творческое воображение нашего народа. Но слабость с анализом. Проблема наша заключается в том, чтобы мы действительно поставили перед собой несколько задач, допустим, почему мы агрессивны? Почему у нас сила и порой насилие – это положительные формы существования и т.д. Но не ставятся эти вопросы. И поэтому они оттягиваются. И поэтому это архаическое сознание, оно продолжает жить и в 21 веке, оно пугает . Это не значит, что пугает русская культура. У нас до сих пор прекрасная культура. Но эта культура противостоит как раз…
К. ЛАРИНА: Толпе.
В. ЕРОФЕЕВ: Архаике и т.д. Я не говорю, что надо ставить точку. И я не ставлю точку, и я считаю, что есть возможности и работы, и с этим вот гнилым патриотизмом, гнилым, повторяю. Но дело в том, что для этого надо осознание...
• 3/09/2008 Борис Стругацкий: Впереди — Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация
Н.Г. — Имеют ли те, кто «восстанавливал конституционный порядок» в Чечне, моральное право обвинять других в «военных преступлениях» в Южной Осетии? А те, кто осуждал НАТО за «принуждение к миру» Милошевича — бомбить Тбилиси, Гори и Сенаки?
Б.СТРУГАЦКИЙ — О каких «моральных правах» может идти речь, если помнить, что Саакашвили не совершил в Южной Осетии ничего такого, чего не совершили мы 15 лет назад в Чечне? И там и там — сплошное «восстановление конституционного порядка и непримиримая борьба с сепаратизмом». Тут уж одно из двух: или мы правильно (законно, легально, высоконравственно) разобрались с Чечней — но тогда в чем мы можем винить Саакашвили? Либо Саакашвили негодяй, авантюрист, военный преступник — но тогда какими глазами должны мы смотреть на разрушенный Грозный? Два противоречащих друг другу международных принципа столкнулись — а значит, все решает сила и давайте не отвлекаться на мораль. Гораздо полезнее было бы способствовать организации плотного и непрерывного потока информации о происходящем; чтобы не дать народу захлебнуться во вранье; чтобы Сила, и без того почти неодолимая, не сумела вдобавок превратить себя еще и в Правду...
Человек так устроен, что в первую очередь слышит именно и только то, что ему хочется слышать. Это касается и слушателя «Эха Москвы», и постоянного зрителя Первого канала. СМИ не создают мировоззрения, СМИ поддерживают мировоззрение, уже сложившееся. А мировоззрение наше (массовое мировоззрение, я имею в виду) остается тоталитарным. «Нас должны бояться». «Мы самые лучшие». «Хозяин всегда прав, он — орел». «Мы их вздуем на раз». «А чего они!?» На этот нехитрый набор представлений официальная пропаганда ложится, как масло на блин, — легко и нежно: и вот уже готов семидесятипроцентный «одобрямс». А чтобы отсеять ложь, чтобы разобраться в происходящем, надо иметь совсем другой менталитет, надо уметь искать, находить и анализировать информацию, надо быть «выродком».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Війна, війна, війна ...
Схоже, що русла річок переповнило наше "цивілізаційне" сміття. Що високі дерева устоїв, посаджені колись мудрецями, нині вирубані недолугими епігонами і продані за чергові тридцять срібняків. Що в головах звучать одні і ті ж словеса "Ми - чемпіони, ми - повелителі, і нам усе зійде з рук". Паводок на Західній Україні, як кара Божа, війна в Грузії, як кара Божа. Що далі? "Наші", в Карпатах, знову рубають дерева і знову скидають сміття в річки. Може хоча би в Грузії буде краще? "... те, що там відбувалося в останні роки, аж ніяк не можна порівнювати з косовським випадком."
"Росія насправді не виграла, а програла війну, бо мети, яку вона ставила перед собою, вона не досягла..."
• 19/08/2008 А.Илларионов. Р-ция "Эхо Москвы"
"если начинается игра с отводом-выводом (рос.войск), то неизбежным результатом этого становится признание того, что грузинское руководство имело полное юридическое право начинать боевые действия..."
• 16/08/2008 Геноцид осетин - миф?! Л.Израилова.lenty.ru
• 15/08/2008 Гуга Лолишвили. Канада.
"Мне кажется, что сильнее всех проиграла Россия..."
• 10/08/2008 Правозащитники требуют осудить российскую операцию в Грузии
"Никакие соображения не могут служить оправданием агрессии..."
• 8/08/2008 Ю.Латынина. О насильственном банкротстве ОАО «Южная Осетия»
• 8/08/2008 Особое мнение. А.Дугин. «Эхо Москвы»
"Вот где остановят – дотуда надо и доходить..."
• 2/06/2008 Грузія. Безжальна модель ліберальної держави Ю.Латиніна «Новая Газета»
"Поліція в Грузії не бере хабарів. Не в принципі , а взагалі...
До "революції троянд" держави у Грузії не було..."
Опубліковану нижче поезію відомий поет, бард і журналіст Кирило Булкін прочитав 14 серпня 2008 року в Києві біля пам’ятника Шота Руставелі на мітингу-реквіємі, присвяченому невинно убієнним громадянам Грузії.
Кирил БУЛКИН. Россия
Распростерлась на карте во всей срамоте,
не оставив раскаянью шанса...
На каком мне, Россия, распяться кресте
за твое неизбывное чванство,
за вселенскую спесь, за великую речь,
что вместила злодейство и гений,
разорённый Кавказ, рассечённую Сечь,
кровь народов и боль поколений?
Мне не выровнять чаши на этих весах,
всею жизнью не вымерять меры...
Не досталось мне места в литовских лесах
и в отрядах Степана Бандеры.
Не разжечь мне костров, на которых сгорят
твои вечные, Русь, атрибуты:
безоглядная вера в святого царя
и слепая отчаянность смуты,
и претензия мнить себя пупом земли,
и по трупам идти, как по вехам...
Умали меня, Господи! Перемели
в жерновах двадцать первого века!
Дай в огне иль на дне заплатить по счетам,
но позволь, чтобы вместе со мною
в Лету канула русской гордыни тщета,
что века помыкала страною.
...А пока все по-прежнему. Явь, словно сон.
Сласть – народу. Эфиры – кумирам.
Третьим Римом назвавшись, второй Вавилон
тянет щупальца власти над миром.
Мітинг-реквієм розпочався мистецькою акцією в підтримку грузинського народу. Свої вірші прочитали українські поети Анатолій Дністровий, Сергій Пантюк, Роман Кухарук, Влад Волочай, Юлія Рій, Богдан-Олег Горобчук, Олекса Губський, Олег Короташ, Вікторія Осташ, Олександр Сопронюк, Кирило Булкін, який також виступив як бард та інші.
Прочитавши вірші, кожен поет клав і підніжжя пам’ятника Шота Руставелі червону троянду, віддаючи шану великому грузинському поету, та висловлюючи, таким чином, підтримку братньому грузинському народу, який став жертвою військової агресії з боку сусідньої Росії...
• 30/08/2008 Віктор Єрофєєв "Российский патриотизм - разрушительная или созидательная сила?"
В. ЕРОФЕЕВ: Мы не сильные. Мы очень слабые на самом деле. Мы совершенно не связываем воедино нашу ментальность, наши возможности и наше состояние, как культурное, так и политическое. Я не говорю о том, что это приведет немедленно к какой-то катастрофе, но дело в том, что существует огромное количество фикции. Я думаю, что та сторона, которая думала захватить город, вообще, считала, что так та армия, да ничего она не сделает. Так же, как Гитлер позволил себе напасть на Советский Союз после того, как Советский Союз практически проиграл войну в Финляндии. Мы никогда в этом смысле, как ни странно, не были сильными. Единственное исключение, просто чудо из чудес – Вторая мировая война, где мы победили. И это вообще, наверное, чудо. В остальном мы не были никогда сильными. И проблема наша не в том, чтобы стать сильными. А проблема в том, чтобы понять себя, проанализировать, это слабость наша тоже, неумение анализировать себя. У нас хорошо с воображением, у нас хорошее воображение. Творческое воображение нашего народа. Но слабость с анализом. Проблема наша заключается в том, чтобы мы действительно поставили перед собой несколько задач, допустим, почему мы агрессивны? Почему у нас сила и порой насилие – это положительные формы существования и т.д. Но не ставятся эти вопросы. И поэтому они оттягиваются. И поэтому это архаическое сознание, оно продолжает жить и в 21 веке, оно пугает . Это не значит, что пугает русская культура. У нас до сих пор прекрасная культура. Но эта культура противостоит как раз…
К. ЛАРИНА: Толпе.
В. ЕРОФЕЕВ: Архаике и т.д. Я не говорю, что надо ставить точку. И я не ставлю точку, и я считаю, что есть возможности и работы, и с этим вот гнилым патриотизмом, гнилым, повторяю. Но дело в том, что для этого надо осознание...
• 3/09/2008 Борис Стругацкий: Впереди — Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация
Н.Г. — Имеют ли те, кто «восстанавливал конституционный порядок» в Чечне, моральное право обвинять других в «военных преступлениях» в Южной Осетии? А те, кто осуждал НАТО за «принуждение к миру» Милошевича — бомбить Тбилиси, Гори и Сенаки?
Б.СТРУГАЦКИЙ — О каких «моральных правах» может идти речь, если помнить, что Саакашвили не совершил в Южной Осетии ничего такого, чего не совершили мы 15 лет назад в Чечне? И там и там — сплошное «восстановление конституционного порядка и непримиримая борьба с сепаратизмом». Тут уж одно из двух: или мы правильно (законно, легально, высоконравственно) разобрались с Чечней — но тогда в чем мы можем винить Саакашвили? Либо Саакашвили негодяй, авантюрист, военный преступник — но тогда какими глазами должны мы смотреть на разрушенный Грозный? Два противоречащих друг другу международных принципа столкнулись — а значит, все решает сила и давайте не отвлекаться на мораль. Гораздо полезнее было бы способствовать организации плотного и непрерывного потока информации о происходящем; чтобы не дать народу захлебнуться во вранье; чтобы Сила, и без того почти неодолимая, не сумела вдобавок превратить себя еще и в Правду...
Человек так устроен, что в первую очередь слышит именно и только то, что ему хочется слышать. Это касается и слушателя «Эха Москвы», и постоянного зрителя Первого канала. СМИ не создают мировоззрения, СМИ поддерживают мировоззрение, уже сложившееся. А мировоззрение наше (массовое мировоззрение, я имею в виду) остается тоталитарным. «Нас должны бояться». «Мы самые лучшие». «Хозяин всегда прав, он — орел». «Мы их вздуем на раз». «А чего они!?» На этот нехитрый набор представлений официальная пропаганда ложится, как масло на блин, — легко и нежно: и вот уже готов семидесятипроцентный «одобрямс». А чтобы отсеять ложь, чтобы разобраться в происходящем, надо иметь совсем другой менталитет, надо уметь искать, находить и анализировать информацию, надо быть «выродком».
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
