Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Огляди критики та аналітики
Війна, війна, війна ...
Схоже, що русла річок переповнило наше "цивілізаційне" сміття. Що високі дерева устоїв, посаджені колись мудрецями, нині вирубані недолугими епігонами і продані за чергові тридцять срібняків. Що в головах звучать одні і ті ж словеса "Ми - чемпіони, ми - повелителі, і нам усе зійде з рук". Паводок на Західній Україні, як кара Божа, війна в Грузії, як кара Божа. Що далі? "Наші", в Карпатах, знову рубають дерева і знову скидають сміття в річки. Може хоча би в Грузії буде краще?
o - "Maminy glaza" - The Mother's Eyes - T.Gverdciteli (5,5 mb);
2/09/2008 Б.Кушнірук. Яка різниця між Косово і Південною Осетією
"... те, що там відбувалося в останні роки, аж ніяк не можна порівнювати з косовським випадком."
• 18/08/2008 Б.Кушнірук. Російсько-грузинська війна: причини та наслідки
"Росія насправді не виграла, а програла війну, бо мети, яку вона ставила перед собою, вона не досягла..."
• 19/08/2008 А.Илларионов. Р-ция "Эхо Москвы"
"если начинается игра с отводом-выводом (рос.войск), то неизбежным результатом этого становится признание того, что грузинское руководство имело полное юридическое право начинать боевые действия..."
• 16/08/2008 Геноцид осетин - миф?! Л.Израилова.lenty.ru
• 15/08/2008 Гуга Лолишвили. Канада.
"Мне кажется, что сильнее всех проиграла Россия..."
• 10/08/2008 Правозащитники требуют осудить российскую операцию в Грузии
"Никакие соображения не могут служить оправданием агрессии..."
• 8/08/2008 Ю.Латынина. О насильственном банкротстве ОАО «Южная Осетия»
• 8/08/2008 Особое мнение. А.Дугин. «Эхо Москвы»
"Вот где остановят – дотуда надо и доходить..."
• 2/06/2008 Грузія. Безжальна модель ліберальної держави Ю.Латиніна «Новая Газета»
"Поліція в Грузії не бере хабарів. Не в принципі , а взагалі...
До "революції троянд" держави у Грузії не було..."
Опубліковану нижче поезію відомий поет, бард і журналіст Кирило Булкін прочитав 14 серпня 2008 року в Києві біля пам’ятника Шота Руставелі на мітингу-реквіємі, присвяченому невинно убієнним громадянам Грузії.
Кирил БУЛКИН. Россия
Распростерлась на карте во всей срамоте,
не оставив раскаянью шанса...
На каком мне, Россия, распяться кресте
за твое неизбывное чванство,
за вселенскую спесь, за великую речь,
что вместила злодейство и гений,
разорённый Кавказ, рассечённую Сечь,
кровь народов и боль поколений?
Мне не выровнять чаши на этих весах,
всею жизнью не вымерять меры...
Не досталось мне места в литовских лесах
и в отрядах Степана Бандеры.
Не разжечь мне костров, на которых сгорят
твои вечные, Русь, атрибуты:
безоглядная вера в святого царя
и слепая отчаянность смуты,
и претензия мнить себя пупом земли,
и по трупам идти, как по вехам...
Умали меня, Господи! Перемели
в жерновах двадцать первого века!
Дай в огне иль на дне заплатить по счетам,
но позволь, чтобы вместе со мною
в Лету канула русской гордыни тщета,
что века помыкала страною.
...А пока все по-прежнему. Явь, словно сон.
Сласть – народу. Эфиры – кумирам.
Третьим Римом назвавшись, второй Вавилон
тянет щупальца власти над миром.
Мітинг-реквієм розпочався мистецькою акцією в підтримку грузинського народу. Свої вірші прочитали українські поети Анатолій Дністровий, Сергій Пантюк, Роман Кухарук, Влад Волочай, Юлія Рій, Богдан-Олег Горобчук, Олекса Губський, Олег Короташ, Вікторія Осташ, Олександр Сопронюк, Кирило Булкін, який також виступив як бард та інші.
Прочитавши вірші, кожен поет клав і підніжжя пам’ятника Шота Руставелі червону троянду, віддаючи шану великому грузинському поету, та висловлюючи, таким чином, підтримку братньому грузинському народу, який став жертвою військової агресії з боку сусідньої Росії...
• 30/08/2008 Віктор Єрофєєв "Российский патриотизм - разрушительная или созидательная сила?"
В. ЕРОФЕЕВ: Мы не сильные. Мы очень слабые на самом деле. Мы совершенно не связываем воедино нашу ментальность, наши возможности и наше состояние, как культурное, так и политическое. Я не говорю о том, что это приведет немедленно к какой-то катастрофе, но дело в том, что существует огромное количество фикции. Я думаю, что та сторона, которая думала захватить город, вообще, считала, что так та армия, да ничего она не сделает. Так же, как Гитлер позволил себе напасть на Советский Союз после того, как Советский Союз практически проиграл войну в Финляндии. Мы никогда в этом смысле, как ни странно, не были сильными. Единственное исключение, просто чудо из чудес – Вторая мировая война, где мы победили. И это вообще, наверное, чудо. В остальном мы не были никогда сильными. И проблема наша не в том, чтобы стать сильными. А проблема в том, чтобы понять себя, проанализировать, это слабость наша тоже, неумение анализировать себя. У нас хорошо с воображением, у нас хорошее воображение. Творческое воображение нашего народа. Но слабость с анализом. Проблема наша заключается в том, чтобы мы действительно поставили перед собой несколько задач, допустим, почему мы агрессивны? Почему у нас сила и порой насилие – это положительные формы существования и т.д. Но не ставятся эти вопросы. И поэтому они оттягиваются. И поэтому это архаическое сознание, оно продолжает жить и в 21 веке, оно пугает . Это не значит, что пугает русская культура. У нас до сих пор прекрасная культура. Но эта культура противостоит как раз…
К. ЛАРИНА: Толпе.
В. ЕРОФЕЕВ: Архаике и т.д. Я не говорю, что надо ставить точку. И я не ставлю точку, и я считаю, что есть возможности и работы, и с этим вот гнилым патриотизмом, гнилым, повторяю. Но дело в том, что для этого надо осознание...
• 3/09/2008 Борис Стругацкий: Впереди — Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация
Н.Г. — Имеют ли те, кто «восстанавливал конституционный порядок» в Чечне, моральное право обвинять других в «военных преступлениях» в Южной Осетии? А те, кто осуждал НАТО за «принуждение к миру» Милошевича — бомбить Тбилиси, Гори и Сенаки?
Б.СТРУГАЦКИЙ — О каких «моральных правах» может идти речь, если помнить, что Саакашвили не совершил в Южной Осетии ничего такого, чего не совершили мы 15 лет назад в Чечне? И там и там — сплошное «восстановление конституционного порядка и непримиримая борьба с сепаратизмом». Тут уж одно из двух: или мы правильно (законно, легально, высоконравственно) разобрались с Чечней — но тогда в чем мы можем винить Саакашвили? Либо Саакашвили негодяй, авантюрист, военный преступник — но тогда какими глазами должны мы смотреть на разрушенный Грозный? Два противоречащих друг другу международных принципа столкнулись — а значит, все решает сила и давайте не отвлекаться на мораль. Гораздо полезнее было бы способствовать организации плотного и непрерывного потока информации о происходящем; чтобы не дать народу захлебнуться во вранье; чтобы Сила, и без того почти неодолимая, не сумела вдобавок превратить себя еще и в Правду...
Человек так устроен, что в первую очередь слышит именно и только то, что ему хочется слышать. Это касается и слушателя «Эха Москвы», и постоянного зрителя Первого канала. СМИ не создают мировоззрения, СМИ поддерживают мировоззрение, уже сложившееся. А мировоззрение наше (массовое мировоззрение, я имею в виду) остается тоталитарным. «Нас должны бояться». «Мы самые лучшие». «Хозяин всегда прав, он — орел». «Мы их вздуем на раз». «А чего они!?» На этот нехитрый набор представлений официальная пропаганда ложится, как масло на блин, — легко и нежно: и вот уже готов семидесятипроцентный «одобрямс». А чтобы отсеять ложь, чтобы разобраться в происходящем, надо иметь совсем другой менталитет, надо уметь искать, находить и анализировать информацию, надо быть «выродком».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Війна, війна, війна ...
Схоже, що русла річок переповнило наше "цивілізаційне" сміття. Що високі дерева устоїв, посаджені колись мудрецями, нині вирубані недолугими епігонами і продані за чергові тридцять срібняків. Що в головах звучать одні і ті ж словеса "Ми - чемпіони, ми - повелителі, і нам усе зійде з рук". Паводок на Західній Україні, як кара Божа, війна в Грузії, як кара Божа. Що далі? "Наші", в Карпатах, знову рубають дерева і знову скидають сміття в річки. Може хоча би в Грузії буде краще? "... те, що там відбувалося в останні роки, аж ніяк не можна порівнювати з косовським випадком."
"Росія насправді не виграла, а програла війну, бо мети, яку вона ставила перед собою, вона не досягла..."
• 19/08/2008 А.Илларионов. Р-ция "Эхо Москвы"
"если начинается игра с отводом-выводом (рос.войск), то неизбежным результатом этого становится признание того, что грузинское руководство имело полное юридическое право начинать боевые действия..."
• 16/08/2008 Геноцид осетин - миф?! Л.Израилова.lenty.ru
• 15/08/2008 Гуга Лолишвили. Канада.
"Мне кажется, что сильнее всех проиграла Россия..."
• 10/08/2008 Правозащитники требуют осудить российскую операцию в Грузии
"Никакие соображения не могут служить оправданием агрессии..."
• 8/08/2008 Ю.Латынина. О насильственном банкротстве ОАО «Южная Осетия»
• 8/08/2008 Особое мнение. А.Дугин. «Эхо Москвы»
"Вот где остановят – дотуда надо и доходить..."
• 2/06/2008 Грузія. Безжальна модель ліберальної держави Ю.Латиніна «Новая Газета»
"Поліція в Грузії не бере хабарів. Не в принципі , а взагалі...
До "революції троянд" держави у Грузії не було..."
Опубліковану нижче поезію відомий поет, бард і журналіст Кирило Булкін прочитав 14 серпня 2008 року в Києві біля пам’ятника Шота Руставелі на мітингу-реквіємі, присвяченому невинно убієнним громадянам Грузії.
Кирил БУЛКИН. Россия
Распростерлась на карте во всей срамоте,
не оставив раскаянью шанса...
На каком мне, Россия, распяться кресте
за твое неизбывное чванство,
за вселенскую спесь, за великую речь,
что вместила злодейство и гений,
разорённый Кавказ, рассечённую Сечь,
кровь народов и боль поколений?
Мне не выровнять чаши на этих весах,
всею жизнью не вымерять меры...
Не досталось мне места в литовских лесах
и в отрядах Степана Бандеры.
Не разжечь мне костров, на которых сгорят
твои вечные, Русь, атрибуты:
безоглядная вера в святого царя
и слепая отчаянность смуты,
и претензия мнить себя пупом земли,
и по трупам идти, как по вехам...
Умали меня, Господи! Перемели
в жерновах двадцать первого века!
Дай в огне иль на дне заплатить по счетам,
но позволь, чтобы вместе со мною
в Лету канула русской гордыни тщета,
что века помыкала страною.
...А пока все по-прежнему. Явь, словно сон.
Сласть – народу. Эфиры – кумирам.
Третьим Римом назвавшись, второй Вавилон
тянет щупальца власти над миром.
Мітинг-реквієм розпочався мистецькою акцією в підтримку грузинського народу. Свої вірші прочитали українські поети Анатолій Дністровий, Сергій Пантюк, Роман Кухарук, Влад Волочай, Юлія Рій, Богдан-Олег Горобчук, Олекса Губський, Олег Короташ, Вікторія Осташ, Олександр Сопронюк, Кирило Булкін, який також виступив як бард та інші.
Прочитавши вірші, кожен поет клав і підніжжя пам’ятника Шота Руставелі червону троянду, віддаючи шану великому грузинському поету, та висловлюючи, таким чином, підтримку братньому грузинському народу, який став жертвою військової агресії з боку сусідньої Росії...
• 30/08/2008 Віктор Єрофєєв "Российский патриотизм - разрушительная или созидательная сила?"
В. ЕРОФЕЕВ: Мы не сильные. Мы очень слабые на самом деле. Мы совершенно не связываем воедино нашу ментальность, наши возможности и наше состояние, как культурное, так и политическое. Я не говорю о том, что это приведет немедленно к какой-то катастрофе, но дело в том, что существует огромное количество фикции. Я думаю, что та сторона, которая думала захватить город, вообще, считала, что так та армия, да ничего она не сделает. Так же, как Гитлер позволил себе напасть на Советский Союз после того, как Советский Союз практически проиграл войну в Финляндии. Мы никогда в этом смысле, как ни странно, не были сильными. Единственное исключение, просто чудо из чудес – Вторая мировая война, где мы победили. И это вообще, наверное, чудо. В остальном мы не были никогда сильными. И проблема наша не в том, чтобы стать сильными. А проблема в том, чтобы понять себя, проанализировать, это слабость наша тоже, неумение анализировать себя. У нас хорошо с воображением, у нас хорошее воображение. Творческое воображение нашего народа. Но слабость с анализом. Проблема наша заключается в том, чтобы мы действительно поставили перед собой несколько задач, допустим, почему мы агрессивны? Почему у нас сила и порой насилие – это положительные формы существования и т.д. Но не ставятся эти вопросы. И поэтому они оттягиваются. И поэтому это архаическое сознание, оно продолжает жить и в 21 веке, оно пугает . Это не значит, что пугает русская культура. У нас до сих пор прекрасная культура. Но эта культура противостоит как раз…
К. ЛАРИНА: Толпе.
В. ЕРОФЕЕВ: Архаике и т.д. Я не говорю, что надо ставить точку. И я не ставлю точку, и я считаю, что есть возможности и работы, и с этим вот гнилым патриотизмом, гнилым, повторяю. Но дело в том, что для этого надо осознание...
• 3/09/2008 Борис Стругацкий: Впереди — Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация
Н.Г. — Имеют ли те, кто «восстанавливал конституционный порядок» в Чечне, моральное право обвинять других в «военных преступлениях» в Южной Осетии? А те, кто осуждал НАТО за «принуждение к миру» Милошевича — бомбить Тбилиси, Гори и Сенаки?
Б.СТРУГАЦКИЙ — О каких «моральных правах» может идти речь, если помнить, что Саакашвили не совершил в Южной Осетии ничего такого, чего не совершили мы 15 лет назад в Чечне? И там и там — сплошное «восстановление конституционного порядка и непримиримая борьба с сепаратизмом». Тут уж одно из двух: или мы правильно (законно, легально, высоконравственно) разобрались с Чечней — но тогда в чем мы можем винить Саакашвили? Либо Саакашвили негодяй, авантюрист, военный преступник — но тогда какими глазами должны мы смотреть на разрушенный Грозный? Два противоречащих друг другу международных принципа столкнулись — а значит, все решает сила и давайте не отвлекаться на мораль. Гораздо полезнее было бы способствовать организации плотного и непрерывного потока информации о происходящем; чтобы не дать народу захлебнуться во вранье; чтобы Сила, и без того почти неодолимая, не сумела вдобавок превратить себя еще и в Правду...
Человек так устроен, что в первую очередь слышит именно и только то, что ему хочется слышать. Это касается и слушателя «Эха Москвы», и постоянного зрителя Первого канала. СМИ не создают мировоззрения, СМИ поддерживают мировоззрение, уже сложившееся. А мировоззрение наше (массовое мировоззрение, я имею в виду) остается тоталитарным. «Нас должны бояться». «Мы самые лучшие». «Хозяин всегда прав, он — орел». «Мы их вздуем на раз». «А чего они!?» На этот нехитрый набор представлений официальная пропаганда ложится, как масло на блин, — легко и нежно: и вот уже готов семидесятипроцентный «одобрямс». А чтобы отсеять ложь, чтобы разобраться в происходящем, надо иметь совсем другой менталитет, надо уметь искать, находить и анализировать информацию, надо быть «выродком».
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
