ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.08
11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка!
По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич
2026.04.08
08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.
2026.04.08
06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.
Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.
Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,
2026.04.07
22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
2026.04.07
20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
2026.04.07
20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
2026.04.07
19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
2026.04.07
18:59
І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
2026.04.07
18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
2026.04.07
18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
2026.04.07
11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
2026.04.07
08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
2026.04.06
19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
2026.04.06
18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
2026.04.06
18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
2026.04.06
17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Святослава Лученко (1970) /
Проза
Мовою твого мовчання
Лампада місяця дотліває в далечині щербатим окрайцем..Буря панує Містом вже кілька днів, зрідка ненадовго вщухаючи та з новою силою розгойдуючи склепіння розкуйовджених небес.Почуваюся так само непевно..розхристана душа,гнана кудись вітрами протилежності, ледь тамована тривога на споді..Майже непомітна мряка дощу вибілює простір, сірий та нецікавий день такою ж рідкою мжичкою добігає кінця, і топиться у хвилях вечора.Втопити тугу..розігнати сум..розірвати пута непевності! Заглушити голос рваного вітрами серця..
Мовчання..Сьогодні мені так дивно хочеться мовчати,схопити цю мить і гойдати її на руках, дивитися,як засинає мокре листя за вікном..Там, де мій сон ладнає чудового намета і кличе,кличе..Гойдається повітря, грає щось монотонне вітер..Це наша з ним вічна “розмова ні про що” і про “все на світі”, вона триває доти,доки горить ліхтар у сусідньому дворі, доки маленькі тіні домовиків блукають затишними оселями..
Здогадатися чи згадати? Дізнатися чи відчути? Якийсь поштовх..Ось зажеврів під руками зовні нікчемний брухт..Давно не заглядала..Ні,не те..Ще,далі..Здається..дивно..таке знайоме відчуття..Ні,не може бути..Та, дарма – спробувати не важко. А потім просто живеш, не чекаючи,не знаючи, поки..
Відображення дзеркал скрізь по-різному неправдиві - відображення Його обличча не може збрехати.Знаю це напевне..Бачу..Бачу непрохідну самоту свого дитинства,коли погляд говорить і зітхає і сподівається,хоч може краєчком,самим потаємним куточком,вільним від величезної тіні Страху.Бачу відблиск своєї рухливої юності,коли так хочеться все змінити,так хочеться справжнього тепла,що ладен будь-що прийняти на віру і назвати ім”ям Любові. Бачу своє сьогодення: витримане вино Розчарування,яке можна назвати мудрістю,поки..Поки не налетіла буря Чуття,поки не запалився вогник живого Сподівання,знову,не дивлячись ні на що попереднє..
Голос твого мовчання..Гучний і дужий..він перекриває голос вітру,він звучить унісоном бурі у просторі моїх небес..Мовою твого мовчання говорить моє єство..Так давно..Так дивно навчитися говорити мовою людей,говорити гарно й виразно..але чути інший голос в собі..так глибоко..
Падаю у небо швидкого світанкового сну..забуваюся на хвилю..Слухаю..Мовою твого мовчання щебечуть ранні пташки і ховається у світло передсвітанкового неба зблідла подоба місяця..Рівний колір зелені звучить нескінченним камертоном твого мовчання..І я ладнаю струни своєї розстроєної Орфеєвої ліри,намагаюся згадати її первозданний стрій..Згадую..
Світ розламаний на ніч і день,на за і проти..десь,не тут..
Тут він складається у Всесвіт..Мовою твого мовчання..
16 червня 2006 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мовою твого мовчання
Лампада місяця дотліває в далечині щербатим окрайцем..Буря панує Містом вже кілька днів, зрідка ненадовго вщухаючи та з новою силою розгойдуючи склепіння розкуйовджених небес.Почуваюся так само непевно..розхристана душа,гнана кудись вітрами протилежності, ледь тамована тривога на споді..Майже непомітна мряка дощу вибілює простір, сірий та нецікавий день такою ж рідкою мжичкою добігає кінця, і топиться у хвилях вечора.Втопити тугу..розігнати сум..розірвати пута непевності! Заглушити голос рваного вітрами серця..
Мовчання..Сьогодні мені так дивно хочеться мовчати,схопити цю мить і гойдати її на руках, дивитися,як засинає мокре листя за вікном..Там, де мій сон ладнає чудового намета і кличе,кличе..Гойдається повітря, грає щось монотонне вітер..Це наша з ним вічна “розмова ні про що” і про “все на світі”, вона триває доти,доки горить ліхтар у сусідньому дворі, доки маленькі тіні домовиків блукають затишними оселями..
Здогадатися чи згадати? Дізнатися чи відчути? Якийсь поштовх..Ось зажеврів під руками зовні нікчемний брухт..Давно не заглядала..Ні,не те..Ще,далі..Здається..дивно..таке знайоме відчуття..Ні,не може бути..Та, дарма – спробувати не важко. А потім просто живеш, не чекаючи,не знаючи, поки..
Відображення дзеркал скрізь по-різному неправдиві - відображення Його обличча не може збрехати.Знаю це напевне..Бачу..Бачу непрохідну самоту свого дитинства,коли погляд говорить і зітхає і сподівається,хоч може краєчком,самим потаємним куточком,вільним від величезної тіні Страху.Бачу відблиск своєї рухливої юності,коли так хочеться все змінити,так хочеться справжнього тепла,що ладен будь-що прийняти на віру і назвати ім”ям Любові. Бачу своє сьогодення: витримане вино Розчарування,яке можна назвати мудрістю,поки..Поки не налетіла буря Чуття,поки не запалився вогник живого Сподівання,знову,не дивлячись ні на що попереднє..
Голос твого мовчання..Гучний і дужий..він перекриває голос вітру,він звучить унісоном бурі у просторі моїх небес..Мовою твого мовчання говорить моє єство..Так давно..Так дивно навчитися говорити мовою людей,говорити гарно й виразно..але чути інший голос в собі..так глибоко..
Падаю у небо швидкого світанкового сну..забуваюся на хвилю..Слухаю..Мовою твого мовчання щебечуть ранні пташки і ховається у світло передсвітанкового неба зблідла подоба місяця..Рівний колір зелені звучить нескінченним камертоном твого мовчання..І я ладнаю струни своєї розстроєної Орфеєвої ліри,намагаюся згадати її первозданний стрій..Згадую..
Світ розламаний на ніч і день,на за і проти..десь,не тут..
Тут він складається у Всесвіт..Мовою твого мовчання..
16 червня 2006 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0955 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0955 seconds