ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2023.12.01 19:27
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,

Тетяна Левицька
2023.12.01 13:09
Зриває лист з календаря,
Два дні до грудня, місяць вповні,
як паперовий срібний човник
пливе відчужена зоря
назустріч хмарочосам чорним.

Спиняє транспорт і людей
ця комендантська ніч жезлами,

Володимир Каразуб
2023.12.01 10:24
Лунниця, що колихається на грудях твоїх
Так пасує до глуму роздівиченого погляду,
Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем
Прямуючи до гір.
Коли місяць яскраво відсвічує сонце
Покладаючи на личко тінь солом’яного павука
І хтонічні хвилі

Світлана Бур
2023.12.01 09:04
В надії - сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.

Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,

Леся Горова
2023.12.01 08:31
Розійшлася, негодо, розпатланою завірюхою.
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
І всю ніч у безсонні твої побивання я слухала,
Й обіймала у думці солдата в зимовім окопі.

Підніми мене з вітром, здійми білокрилою птахою,
Я полину туди, де на

Олена Побийголод
2023.12.01 08:09
Із Данила Хармса

Ви знаєте? Ви знаєте?
Ви знаєте? Ви знаєте?
Ну, звичайно, знаєте!
Певна річ, що знаєте!
Безсумнівно, безперечно,
безумовно, знаєте!

Козак Дума
2023.12.01 07:34
Зимове море,
лише далина…


Віктор Кучерук
2023.12.01 05:29
Чорна хмара затулила
Сонечко від нас, -
І вдалася в тугу мила
В неспокійний час.
Засмутила бідолашна
Серденько своє,
І мені за нього страшно
Повсякдень стає.

Юлія Щербатюк
2023.12.01 01:11
Чому тепер такі сумні
Передзимові сиві ранки?
Здається, що потоку днів
Я не учасниця, а бранка.

Не посміхаються мені,
Ні сонце, що тепер підранок,
Ні ці короткі вихідні,

Іван Потьомкін
2023.11.30 22:39
Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий. А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать н

Євген Федчук
2023.11.30 20:12
Сидять діди під плотом та згадують минуле,
Розказують молодшим, доки ще не забули,
Як були молодими, як весело гуляли,
Як то було Андрія святого відзначали.
Карпо старий жалівся: - Минулося, одначе,
Здрібнів народ, не те, що в часи було козачі!
Не в

Козак Дума
2023.11.30 18:00
Усе минає,
вічний – лише час.

Володимир Каразуб
2023.11.30 11:58
Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,
Щоб упевнитись в красі троянд?
Кажу тобі,
Я стою за твоєю спиною, заки ти доглядаєш свій сад,
Заки ти перебігаєш з картини смутку
В розпростерті картини життя
Я знаходжу тебе в сухозлотім осонні
По затертих,

Юрій Гундарєв
2023.11.30 11:50
Картини Анатолія Криволапа - справді магнетичні.
Від них важко відірвати погляд. Небо, сонце, коні, хати,
озера ніби запрошують вас до духовного всесвіту.
Домінують два кольори: червоний - колір пристрасті
й фіолетовий - духу. Так, це фарби заходу

Світлана Бур
2023.11.30 11:40
Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
Він плистиме рікою тільки навесні.

Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
І залишитись спомином палким свічі.
Забути б мені все. Я потушити му

Козак Дума
2023.11.30 11:07
Е, ні! Роки таки не опанча
і їх уже не скинути з плеча…
Хоч досвід за плечима не носити,
та ноша усе більше докуча!.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Гуцуляк (1969) / Рецензії

 Андрій Пясецький : Апокрифічний літопис
Останнім часом стало модно визначати жанри книжок, а скоріше придумувати нові. Тож не будемо оригінальними і спробуємо це зробити. У випадку «Адепту», жанр визначений авторами — «роман знаків». Спробуємо не погодитись. Це, скоріше, «апокрифічний літопис». Історичні події, географічні мапи, назви міст і стиль написання вказують саме на те, що це літопис. Апокрифічність йому додає те, що він не «канонізований» сучасною наукою про історію та релігійними вченнями, а дарма...

Кожний розділ літопису названий за тим ім’ям Єдиного, яке у цей період вело літописця у його мандрах. Всього їх три: Даждьбог, Те, яке не дозволено вимовляти або чотирилітерник і Бог-слово. Так само із кожним періодом змінюється і ім’я літописця.

Перший розділ містить у собі київський період життя героя. У той час його звуть Ратибор і він жрець Селянського капища Даждьбога. Тут охоплений період завершення князювання Аскольда та прихід до Києва Олега або Хельга, як його називає автор. У середині розділу Ратибор потрапляє до міста Саркел і дорогою отримує нове ймення—Гафаг. Прибувши до Саркелу він стає лікарем і входить до таємних зібрань Саркельських. Після таємної ради міста Ратибор вирушає з нього до Ітхелю і отримує наступне ім’я Ратбер-хемег.

Так ми переходимо до наступного і чи не найголовнішого розділу—чотирилітерник. Цей розділ поділений упорядниками тексту «Сповіді...» на чотири підрозділи, за кожною із літер другого з імен Єдиного. У Ітхелі наш герой знайомиться із людиною, яку сам називає своїм учителем,—Мелхиседеком. При посвяті до братства Шехіни Ратибор отримує четверте своє ім’я, але ми його так і не дізнаємось, бо воно таємне і призначене тільки для сповідників Шехіни.
У священному місті Ратибор отримує складне випробування для входження у цех лікарів, і долає його, заслуживши за те повагу серед найповажніших тамтешніх лікарів. Кульмінацією другого розділу є оборона Ітхелю від потвори з Чорної Вежі та її приспішників: угрів, булгар та гузів. Ратбер-хемег вступає до склавинського загону оборонців міста, що відповідав за оборону котячої вежі. Після бою із дияволосповідниками і деяких пригод у місті він тікає із нього далі на південний захід. Це є переходом до третього і останнього розділу—Бог-слово.

Останній розділ був утрачений і упорядники відновили його з тих видінь, які являлись їм після опрацювання двох попередніх розділів. Цей розділ включає у себе єгипетський період життя Олексія Склавина, але єгиптяни називають його Габір. В ущелині Харра він шукає Кивот Завіту, схований пророком Єремією. Тут саме Ратибор, йудей за посвятою перетинається із християнами і стає перед вибором: чи справді син Божий є такою ж частиною Єдиного, як і Святий Дух. Вибір він робить уже на самому кінці, коли отримує результат своїх пошуків Кивоту Завіту. Але те, який вибір він зробить зацікавлений читач дізнається тільки прочитавши книгу Володиира Єшкілєва та Олега Гуцуляка «Адепт». Приємного вам читання.

Контекст : Постійна адреса сторінки


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-09-16 02:36:11
Переглядів сторінки твору 2251
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.703 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.605 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми АВТОРИ
ВИДАННЯ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2015.01.29 22:47
Автор у цю хвилину відсутній