Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.23
16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.
На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.
На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.
2026.07.23
16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те
2026.07.23
16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.
І що, чи падишах убив мене,
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.
І що, чи падишах убив мене,
2026.07.23
15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
2026.07.23
14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п
2026.07.23
12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
2026.07.23
12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
2026.07.23
11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ
(Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери)
Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се
2026.07.23
07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
2026.07.23
03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
2026.07.22
22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
2026.07.22
18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
2026.07.22
11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
2026.07.22
09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева
Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося.
Антоній стояв на стіні палацу,
2026.07.22
08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
2026.07.22
07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 4
ПРОЩАЛЬНИЙ ЦІЛУНОК
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання.
Чи ж зітхатиме хтось гірко,
Як надії світить зірка?
Мені й іскра вже не зблисне –
Чорний розпач довкруг висне.
Пристрастей не ганю прояв:
Проти Ненсі хто б устояв!
Глянеш раз – і вже кохаєш
Й лиш одну її бажаєш.
Не любили б ми так ніжно,
Не любили б так невтішно,
Не стрічались, не прощались –
То й серця б не настраждались.
Прощавай же, найгарніша;
Прощавай же, найвірніша!
Май завжди всі ці надбання:
Втіху, радість, мир, кохання!
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання!
З-ЗА ПРАВЕДНОГО КОРОЛЯ
З-за праведного короля,
Шотландіє, прощай!
З-за праведного короля
Не зріть вже рідний край, кохана,
Не зріть вже рідний край.
Зробили ми все, що могли,
Й не встояли в борні.
Прощайте ж, любко й краю мій,
Жить вже на чужині, кохана,
Жить вже на чужині.
Він вирушає за моря,
Його ти вже не жди;
Зникає рідний берег в млі.
Прощай вже назавжди, мій друже,
Прощай вже назавжди.
Солдат ще вернеться з війни,
А із морів – моряк;
Стрічань же сонця нам не зріть
Серед розлуки мряк, мій любий,
Серед розлуки мряк.
Коли день згасне й ніч прийде,
Спочинуть всі у сні;
Та варто лиш тебе згадать –
Й ридать всю ніч мені, мій любий,
Ридать всю ніч мені.
МОЯ НЕННІ
Де Луган плине між горбів
В боліт мохи зелені, –
Зимовий день вже догорів
І я спішу до Ненні.
Дощем чи снігом хай січуть
Лице вітри шалені, –
А я беру свій плед – і в путь:
Через горби до Ненні.
Сія красою Ненні лик –
Ця врода лиш для мене;
Нехай усохне той язик,
Що звабить хоче Ненні.
Смирення й вірність в цій красі,
Й такі вони блаженні,
Що квітка, скупана в росі,
Не чарівніш за Ненні.
Сільський хлопчина я простий,
Діла мої буденні;
Й що мені толку в славі тій,
Як мене любить Ненні.
Дала хай доля із щедрот
Своїх мені лиш пенні,
Зате живу я без турбот
І мрію лиш про Ненні.
На випас вівці хай жене
Сусід свої численні;
Плуг – ось і все, що є в мене,
Й піклуюсь лиш про Ненні.
Ждуть сум чи радість в майбутті –
Вони благословенні;
Одного прагну я в житті –
Прожить в любові з Ненні.
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання.
Чи ж зітхатиме хтось гірко,
Як надії світить зірка?
Мені й іскра вже не зблисне –
Чорний розпач довкруг висне.
Пристрастей не ганю прояв:
Проти Ненсі хто б устояв!
Глянеш раз – і вже кохаєш
Й лиш одну її бажаєш.
Не любили б ми так ніжно,
Не любили б так невтішно,
Не стрічались, не прощались –
То й серця б не настраждались.
Прощавай же, найгарніша;
Прощавай же, найвірніша!
Май завжди всі ці надбання:
Втіху, радість, мир, кохання!
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання!
З-ЗА ПРАВЕДНОГО КОРОЛЯ
З-за праведного короля,
Шотландіє, прощай!
З-за праведного короля
Не зріть вже рідний край, кохана,
Не зріть вже рідний край.
Зробили ми все, що могли,
Й не встояли в борні.
Прощайте ж, любко й краю мій,
Жить вже на чужині, кохана,
Жить вже на чужині.
Він вирушає за моря,
Його ти вже не жди;
Зникає рідний берег в млі.
Прощай вже назавжди, мій друже,
Прощай вже назавжди.
Солдат ще вернеться з війни,
А із морів – моряк;
Стрічань же сонця нам не зріть
Серед розлуки мряк, мій любий,
Серед розлуки мряк.
Коли день згасне й ніч прийде,
Спочинуть всі у сні;
Та варто лиш тебе згадать –
Й ридать всю ніч мені, мій любий,
Ридать всю ніч мені.
МОЯ НЕННІ
Де Луган плине між горбів
В боліт мохи зелені, –
Зимовий день вже догорів
І я спішу до Ненні.
Дощем чи снігом хай січуть
Лице вітри шалені, –
А я беру свій плед – і в путь:
Через горби до Ненні.
Сія красою Ненні лик –
Ця врода лиш для мене;
Нехай усохне той язик,
Що звабить хоче Ненні.
Смирення й вірність в цій красі,
Й такі вони блаженні,
Що квітка, скупана в росі,
Не чарівніш за Ненні.
Сільський хлопчина я простий,
Діла мої буденні;
Й що мені толку в славі тій,
Як мене любить Ненні.
Дала хай доля із щедрот
Своїх мені лиш пенні,
Зате живу я без турбот
І мрію лиш про Ненні.
На випас вівці хай жене
Сусід свої численні;
Плуг – ось і все, що є в мене,
Й піклуюсь лиш про Ненні.
Ждуть сум чи радість в майбутті –
Вони благословенні;
Одного прагну я в житті –
Прожить в любові з Ненні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
