Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тара
2026.03.07
18:00
І
Я покоряю майбуття...
весь вік у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Я покоряю майбуття...
весь вік у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
2026.03.07
13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 4
ПРОЩАЛЬНИЙ ЦІЛУНОК
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання.
Чи ж зітхатиме хтось гірко,
Як надії світить зірка?
Мені й іскра вже не зблисне –
Чорний розпач довкруг висне.
Пристрастей не ганю прояв:
Проти Ненсі хто б устояв!
Глянеш раз – і вже кохаєш
Й лиш одну її бажаєш.
Не любили б ми так ніжно,
Не любили б так невтішно,
Не стрічались, не прощались –
То й серця б не настраждались.
Прощавай же, найгарніша;
Прощавай же, найвірніша!
Май завжди всі ці надбання:
Втіху, радість, мир, кохання!
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання!
З-ЗА ПРАВЕДНОГО КОРОЛЯ
З-за праведного короля,
Шотландіє, прощай!
З-за праведного короля
Не зріть вже рідний край, кохана,
Не зріть вже рідний край.
Зробили ми все, що могли,
Й не встояли в борні.
Прощайте ж, любко й краю мій,
Жить вже на чужині, кохана,
Жить вже на чужині.
Він вирушає за моря,
Його ти вже не жди;
Зникає рідний берег в млі.
Прощай вже назавжди, мій друже,
Прощай вже назавжди.
Солдат ще вернеться з війни,
А із морів – моряк;
Стрічань же сонця нам не зріть
Серед розлуки мряк, мій любий,
Серед розлуки мряк.
Коли день згасне й ніч прийде,
Спочинуть всі у сні;
Та варто лиш тебе згадать –
Й ридать всю ніч мені, мій любий,
Ридать всю ніч мені.
МОЯ НЕННІ
Де Луган плине між горбів
В боліт мохи зелені, –
Зимовий день вже догорів
І я спішу до Ненні.
Дощем чи снігом хай січуть
Лице вітри шалені, –
А я беру свій плед – і в путь:
Через горби до Ненні.
Сія красою Ненні лик –
Ця врода лиш для мене;
Нехай усохне той язик,
Що звабить хоче Ненні.
Смирення й вірність в цій красі,
Й такі вони блаженні,
Що квітка, скупана в росі,
Не чарівніш за Ненні.
Сільський хлопчина я простий,
Діла мої буденні;
Й що мені толку в славі тій,
Як мене любить Ненні.
Дала хай доля із щедрот
Своїх мені лиш пенні,
Зате живу я без турбот
І мрію лиш про Ненні.
На випас вівці хай жене
Сусід свої численні;
Плуг – ось і все, що є в мене,
Й піклуюсь лиш про Ненні.
Ждуть сум чи радість в майбутті –
Вони благословенні;
Одного прагну я в житті –
Прожить в любові з Ненні.
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання.
Чи ж зітхатиме хтось гірко,
Як надії світить зірка?
Мені й іскра вже не зблисне –
Чорний розпач довкруг висне.
Пристрастей не ганю прояв:
Проти Ненсі хто б устояв!
Глянеш раз – і вже кохаєш
Й лиш одну її бажаєш.
Не любили б ми так ніжно,
Не любили б так невтішно,
Не стрічались, не прощались –
То й серця б не настраждались.
Прощавай же, найгарніша;
Прощавай же, найвірніша!
Май завжди всі ці надбання:
Втіху, радість, мир, кохання!
Поцілунок – втіха й мука,
Бо навіки ця розлука;
В грудях стримую зітхання,
Що відчай в нім і страждання!
З-ЗА ПРАВЕДНОГО КОРОЛЯ
З-за праведного короля,
Шотландіє, прощай!
З-за праведного короля
Не зріть вже рідний край, кохана,
Не зріть вже рідний край.
Зробили ми все, що могли,
Й не встояли в борні.
Прощайте ж, любко й краю мій,
Жить вже на чужині, кохана,
Жить вже на чужині.
Він вирушає за моря,
Його ти вже не жди;
Зникає рідний берег в млі.
Прощай вже назавжди, мій друже,
Прощай вже назавжди.
Солдат ще вернеться з війни,
А із морів – моряк;
Стрічань же сонця нам не зріть
Серед розлуки мряк, мій любий,
Серед розлуки мряк.
Коли день згасне й ніч прийде,
Спочинуть всі у сні;
Та варто лиш тебе згадать –
Й ридать всю ніч мені, мій любий,
Ридать всю ніч мені.
МОЯ НЕННІ
Де Луган плине між горбів
В боліт мохи зелені, –
Зимовий день вже догорів
І я спішу до Ненні.
Дощем чи снігом хай січуть
Лице вітри шалені, –
А я беру свій плед – і в путь:
Через горби до Ненні.
Сія красою Ненні лик –
Ця врода лиш для мене;
Нехай усохне той язик,
Що звабить хоче Ненні.
Смирення й вірність в цій красі,
Й такі вони блаженні,
Що квітка, скупана в росі,
Не чарівніш за Ненні.
Сільський хлопчина я простий,
Діла мої буденні;
Й що мені толку в славі тій,
Як мене любить Ненні.
Дала хай доля із щедрот
Своїх мені лиш пенні,
Зате живу я без турбот
І мрію лиш про Ненні.
На випас вівці хай жене
Сусід свої численні;
Плуг – ось і все, що є в мене,
Й піклуюсь лиш про Ненні.
Ждуть сум чи радість в майбутті –
Вони благословенні;
Одного прагну я в житті –
Прожить в любові з Ненні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
