Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.06
20:46
Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
2026.09.06
19:12
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
2026.09.06
18:52
«Ти дослухайся звітних!» —
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
2026.09.06
16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
2026.09.06
15:10
1
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?
2026.09.06
11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
2026.09.06
08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
2026.09.06
07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
2026.09.06
00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
2026.09.05
22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
2026.09.05
21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
2026.09.05
11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 3
ЧЕСНА БІДНІСТЬ
Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.
Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.
На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.
Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.
Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.
* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.
В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ
Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.
Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.
Хор:
Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.
Хор:
Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.
Хор:
Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.
Хор:
Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.
Хор:
Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.
Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.
На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.
Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.
Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.
* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.
В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ
Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.
Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.
Хор:
Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.
Хор:
Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.
Хор:
Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.
Хор:
Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.
Хор:
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
