Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.01.11
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 3
ЧЕСНА БІДНІСТЬ
Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.
Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.
На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.
Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.
Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.
* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.
В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ
Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.
Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.
Хор:
Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.
Хор:
Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.
Хор:
Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.
Хор:
Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.
Хор:
Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.
Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.
На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.
Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.
Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.
* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.
В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ
Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.
Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.
Хор:
Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.
Хор:
Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.
Хор:
Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.
Хор:
Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.
Хор:
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
