ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Роберта Бернса

 Із Роберта Бернса 3
ЧЕСНА БІДНІСТЬ

Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.

Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.

На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.

Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.

Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.

* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.

Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.

В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ

Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.

Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.

Хор:

Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.

Хор:

Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.

Хор:

Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.

Хор:

Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.

Хор:

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-16 10:14:38
Переглядів сторінки твору 1566
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.664
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній