ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 3
ЧЕСНА БІДНІСТЬ
Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.
Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.
На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.
Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.
Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.
* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.
В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ
Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.
Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.
Хор:
Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.
Хор:
Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.
Хор:
Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.
Хор:
Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.
Хор:
Хто бідності стидиться уз,
Хай чесна, так і сяк,
Для нас він раб і боягуз,
Хай бідні ми – й це так;
І так і сяк, і так і сяк,
Безвісний труд наш, так;
Чини – лиш на монеті карб,
Ми ж – золото, однак.
Хай на обід – вода й пшоно,
Й на нас – дрантя, це так;
Шовк – дурням, шахраям – вино,
Ми ж люди бо і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Їх блиск – мара, ось як;
Хто чесний, хай і бідний він,
Цар між людьми, однак.
На лорда глянь – пиху саму
Вздриш: набундючивсь як;
Хоч натовп і лестить йому,
Все ж дурень він і так;
І так і сяк, і так і сяк,
Відзнаки всі, відтак –
Ніщо: в кім без полуди зір,
Сміється з них, однак.
Маркізів і князів звання
Дає король за так,
А не за доблесть чи знання,
Нечесним лиш, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Де ж гордість їх, раз так?
Все ж гідність, розум, глузд і честь
Є вищими, однак.
Молитви шлем, часів тих ждем,
Скоріш би сталось так,
Щоб честь і глузд не знали нужд
Й були в ціні, ось як;
І так і сяк, і так і сяк,
Вже незабаром, так,
Нам взагалі всім на землі
Братами буть, однак.
* * *
Ти покинув мене, Джемі,
Ти мене покинув;
Ти покинув мене, Джемі,
О, навік покинув.
Часто клявсь, що тільки смерть
Нас одна розлучить;
Й ось покинув вже навік:
Що не стрітись більш нам, Джемі –
Це найбільше мучить.
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив;
Ти зневажив мене, Джемі,
Ти мене зневажив.
Ти вже іншу полюбив,
Я ж тужу і плачу;
Й скоро вже навік засну
І тебе, мій милий Джемі,
Я більш не побачу.
В ШЕПТАННІ ТРАВ ЗВУЧАТИМЕ
Хор: В шептанні трав звучатиме
Й комиш теж не мовчатиме:
Життя свого найкращі дні
Провів я між дівчатами.
Ми збитки лічимо в журбі,
Втомились вже втрачати ми;
Та вмить знайдеш усі скарби,
Коли ти із дівчатами.
Хор:
Шука народ винагород
Й удач – та не для всіх вони;
Як де-не-де хтось і знайде –
Все ж не дадуть утіх вони.
Хор:
Ну а блаженство для мене –
Як вдвох я із коханою:
Про зле, скорботне і сумне
Враз думать перестану я.
Хор:
Хто б осміяв це, хай слівцем –
Той дурнем вік кінчатиме:
Не можна стати мудрецем,
Не мавши втіх з дівчатами.
Хор:
Дівочий чар – Природи дар,
Й на всіх не вистачатиме:
Створивши нас, свій вищий клас
Явила вже дівчатами.
Хор:
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію