Кінець весни та початок літа – гаряча пора для студентів. І справа не лише в ультрафіолеті, якого не шкодує для нас Сонце, – справжню спеку створює сесія. Не милі студентові ні запашні квіти бузку, ні яскраві вогники тюльпанів, ні кумкання жаб у ставочку, коли на носі екзамени. Ну хто б ото з доброї волі сидів у бібліотеці, коли за вікном цвірінькають пташки і хитро сміється сонечко, ніби глузуючи з бідних сподвижників науки? Краще б уже дощ з блискавицями! Тоді хоч легше вчитися…
Отож, відклавши навчання в довгого ящика та гарненько потягнувши кота за хвоста, купує студент величезну банку кави і в останню ніч сідає за конспекти і підручники. Оскільки вся мудрість віків у голові не поміщається, доводиться деякі речі записувати на додаткові носії інформації, тобто на шпаргалки.
Шпаргалка! Скільком поколінням студентів вона допомогла, скількох виручила і врятувала у складних баталіях іспитів! І яка чорна невдячність! Не згадає про неї студент у мирний час, не збереже для нащадків, а викине відразу після екзамену та ще й відрікатиметься від неї, мовляв, не списував я!
Тлумачний словник сучасної української мови подає таке визначення шпаргалки: «Шпаргалка – аркуш паперу з замітками, якими учень або студент користується потай від викладача». Оце і все. А в дійсності все набагато складніше. Шпаргалка – то витвір студентської уяви і кмітливості, результат аналітичного мислення і винахідливості. Кажуть, що на Заході студенти не користуються шпаргалками, бо в них взагалі не прийнято списувати. От і дарма. Створити якісну шпаргалку, заховати її, а потім уміло скористатися нею на екзамені – то справа нелегка, яка вимагає неабияких розумових здібностей. Ну, подумайте самі: студентові доводиться з величезного інформаційного простору обирати найбільш суттєве і значуще, викладати все це у стислій формі і зрозумілою мовою, а потім оперативно розшифровувати на іспиті! А спробуйте розтикати усі ці маленькі папірці в чоботи, в кишені, в шкарпетки, в панчохи, у футляр для окулярів, за пазуху… та Бог його знає куди ще! А потім дістаньте тихенько, непомітно – ось тут найважче! – саме ту шпаргалку, яку потрібно. Змогли б? Отож-бо.
Існує декілька типів шпаргалок. Зупинимося на головних:
1. Шпаргалка маленька звичайна, написана від руки. Це архаїчний елемент, яким користувалися наші батьки (ну, і ми на першому курсі), проте іноді трапляється й у наш час.
Переваги: легко ховається в рукав.
Недоліки: містить мало інформації.
2. Шпаргалка маленька звичайна, надрукована. З’явилася тоді, коли студент освоїв комп’ютер і зібрав грошей на принтер.
Переваги: один комплект можна роздрукувати на всю групу.
Недоліки: вимагає певних матеріальних затрат.
3. «Бомба». Повноформатний аркуш паперу, на якому акуратно і детально написано відповідь на питання. Принцип використання: витягти на іспиті і зробити вигляд, що все це щойно сам написав.
Переваги: містить достатньо інформації; економить час підготовки до відповіді.
Недоліки: важко витягти; якщо викладач приніс свої листочки та ще й з печатками – тобі бомба!
Примітка: можна використовувати як звичайну шпаргалку.
4. Шпаргалка в електронному варіанті. Записуємо відповіді в мобільному телефоні, а потім ніби між іншим клацаємо ним на екзамені. Найтиповіші відмазки для викладача: «Дивлюся, скільки часу в мене лишилося», «Ой, мама дзвонила!» тощо.
Переваги: викладач не попалить (не буде ж він у чужому телефоні ритися!).
Недоліки: довго треба марудитися, доки набереш; найбільш здогадливі викладачі забороняють користуватися телефоном.
Отож, як ви вже переконалися, шпаргалка – це не тільки цінна інформація під час екзамену, а й показник працелюбності і винахідливості студента. На жаль, не всі викладачі розуміють цю просту істину, абсолютно безпідставно вважаючи користувачів шпаргалками ледарями і невігласами. Сподіваюся, вони дещо змінять свої погляди, прочитавши цю статтю.
Усім студентам бажаю весняного настрою, творчого натхнення та вдалої сесії! І не тягніть кота за хвоста, не мучте тваринку!