ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.10.27 06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.

Ірина Білінська
2025.10.27 00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.

С М
2025.10.26 22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так

ей
циганко

на самоті усівшись біля вогнища

Борис Костиря
2025.10.26 21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.

Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,

Іван Потьомкін
2025.10.26 21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться (Що взяти з того, в кого не всі дома?), Зійшов Корній на гору край села І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує. «Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.- А де ж обіцяні хліб-сіль?» «Та ж хліб ми вже здал

Вячеслав Руденко
2025.10.26 18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо

Володимир Бойко
2025.10.26 17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.

А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,

Сергій СергійКо
2025.10.26 16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к

Ніна Виноградська
2025.10.26 15:27
Прадавнина з мого роду) 1 Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо

Євген Федчук
2025.10.26 15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не

Володимир Ляшкевич
2025.10.26 14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.

Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о

Тетяна Левицька
2025.10.26 06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.

«Тебе ж, — волала рідна мати, —

Віктор Кучерук
2025.10.26 05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.

Микола Дудар
2025.10.26 00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…

Сергій СергійКо
2025.10.25 22:51
Про бійку між Гітлером і Сталіним)

“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,

Борис Костиря
2025.10.25 22:26
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Містраль Містраль (1992) / Вірші

 Хто, якщо не ти?


Живемо насправді у своїй країні,
А себе поводимо, наче на чужині.
Волю, славу, гордість - сховано в могилі!
Підкорились люди, ми тепер безсилі.

Кожен каже :"Нащо - бути патріотом?"
Кожен хоче їсти, роззявляє рота.
І усі чекають милості від Бога.
Щоб раптом відкрилась в добробут дорога.

Подивись круг себе - нікого немає.
Тільки про своє кожен думу має.
На свою країну багатьом начхати.
Клянуть Батьківщину, що маленькі хати,

Що маленькі хати, що важка робота,
Що вареник сам - не летить до рота!
Нас перемагає жадібність і хтивість,
Самі здаємося, на потвори милість.

Йде війна без крові, без вогню й заліза,
Боротьба за душі, розумова криза.
Битва за Вкраїну, жахлива облога!
Хто, якщо не ти? Крім тебе нікого!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-11-24 07:56:16
Переглядів сторінки твору 2285
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.309 / 5.25  (4.159 / 5.17)
* Рейтинг "Майстерень" 4.104 / 5.25  (3.929 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.03.10 11:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-11-25 04:00:05 ]
Я З Вами згодна, економіка не є показником патріотизму, але народ у будь-які часи і за будь-якої влади працює на майбутні покоління як в матеріальному, так і в духовному плані, а поняття «рідна земля» невід’ємне від «рідного народу», отже праця для їх майбутнього і є патріотичним проявом. Цікаве спостереження: є досить багато людей, що говорять тільки про матеріальне, але своїми вчинками створюють навколо себе своєрідну високодуховну ауру. Справжня духовність полягає не у словах, а у вчинках, отже, піднімаючи добробут свого народу конкретна людина виявляє частину свого патріотизму, створюючи умови для руху народу вперед, навіть якщо цей народ позбавлений державності. А іншу частину свого патріотизму людина вкладає в своїх дітей, наділяючи їх відчуттям належності до конкретного народу і здатністю цінувати цю належність, пишатися нею. Не хлібом єдиним і не Духом єдиним живий народ, а єдністю духовного і матеріального. Високу духовність, як і чистоту, неможливо створити без простої фізичної праці, а відтак і ця праця може бути проявом патріотизму.
До речі, патріотизм теж може збанкротувати , інакше не зникали б з Землі країни і народи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-11-25 04:03:26 ]
Мої бабусі, дідусі і батько були Народом, моя мати є Народом, і я – плоть від плоті Народу, і мої діти. Я не вважаю себе неповноцінною від того, що мене намагались позбавити мови і історії, я не хочу розбиратись, чи досить чиста кров тече у моїх жилах – з мене досить того, що я відчуваю себе частиною мого Народу, і вважаю його більш повноцінним, ніж будь-який інший, бо не може бути неповноцінним народ, що пройшов війни, репресії, Голодомор і всі лиха, що випали на його долю і зумів вижити, як Народ, із шрамами великого Воїна, мозолями справжнього Трударя, душею найпоетичнішого з Поетів, філософією справжнього Життя і підсвідомою чуттєвістю до Істини. І горе тій частині інтелігенції, що споглядає на Народ з гори своєї зарозумілості і говорить про його неповноцінність, до кінця навіть не усвідомлюючи, що теж є його частиною, й до того ж й навряд чи найкращою, бо справді інтелектуально чутлива і інтелігентна людина не здатна на зверхність і зарозумілість.
А щодо моєї держави – то вона справді неповноцінна, бо створювалась похапцем і має багато привнесеного ззовні, ще не зміцніла і не виросла до справжньої державності, напіввідірвана від свого історичного коріння, легко підпадає під зовнішні впливи, а звідси і недоліки її керівництва, але воно, це керівництво, і справді не найгірше, бо в нього хоч хватає здорового глузду на розуміння того, що без народу воно – пусте місце. І ми таки рухаємось вперед, хоч і повільно, спотикаючись і буксуючи, але рухаємось, тож маємо надію на краще. Мій Народ набагато старший за Державу, а тому мудріший і вміє вибачати помилки. Живемо надією, що недалеко той час, коли керівництво держави стане Головою Народу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-11-25 04:18:03 ]
Залишається віднайти формулу краси, свою власну формулу, тож успіхів Вам, Валерію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Містраль Містраль (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-25 07:48:49 ]
Дякую.