ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Уляна Засніжена (1983) / Проза

 Віртуальна реальність
Віртуальна реальність.

А чи все-таки реальна віртуальність?

Реальне настільки переплелось з віртуальним, що важко відділити одне від іншого, не перетнувши межі.

З кожним днем ми все більш заглиблюємось в той вигаданий світ, де все є таким, яким ми його уявили, намалювали, створили...

І ось, реальне життя стає непомітним, незначущим, ти все частіше тікаєш у той примарний світ хитких ілюзій...

Ще декілька хвилин тому ти - сіра міль, розчинившись у павутинні всесвітньої мережі раптово перетворюєшся в жінку-вамп... А той, хто ще хвилину тому був сповнений рішучості і впевненості стає покірним рабом...

Ранок починається не з першим променем сонця, а з першим нагадуванням будильника, і ти механічно, похапцем зриваєшся з теплої постелі, жуєш наспіх приготованого бутерброда, запиваючи чорною кавою з мигдальним присмаком гіркоти. Мазок помадою напотемки біля дзеркала в коридорі... і ии вже летиш на роботу, коли на вулиці тільки одинокі перехожі, і місто тільки-но прокидається зі сну... Думками ти вже там - у павутині, наче та несвідома муха, що цілком випадково втрапила у влучно розставлені тенета.

Рвучко відчиняються двері кабінету, поспіхом вмикається блок живлення, монітор. Далі звичне введення паролю і під’єднання до мережі... Ось і засвітилась зелена квіточка в нижньому куточку екрана - ти вже в своєму віртуальному вимірі часу і простору. Ти одразу жвавішаєш. Теплі слова ніжності і любові появляються на екрані, чудова епістолярна тематика, наче Ромео і Джульєтта, Лаура і Петрарка...

Переживання наче в юності... перше хвилювання... щем, що стискає в гпрудях... напруження... і щастя, що тебе таки здається кохають - щиро, віддано, і що з того, що між вами сотні кілометрів, безліч дрібних побутових обставин, що відтерміновують вашу довгожданну і омріяну зустріч.

В житті, тому реальному, що поза мережею того клейкого павутиння, він далеко не такий яким знаєш його ти. І зовнішньо він не такий ідеальний, яким ти знаєш його з фото. І звички в нього там, поза екраном теж буденні, інші... Єдине, що в тебе є його реального - це голос... Так-так - голос - глибокий і оксамитовий, що збуджує всі твої потаємні бажання, розплавлює твій розум жаром свого тембру і змушує поринати в нірвану... Ти говориш йому про те, як діє його голос на твою свідомість. Він тільки посміхається і обіцяє, що при зустрічі ти танутимеш від його доторків та палких поцілунків. Ви вже обоє збуджені, переповнені почуттями...

А далі? Далі все закінчується на межі багатообіцяючих слів, які ні до чого реального не призводять. Ви обидвоє самотні, вам хочеться бути коханим і кохати, проте ви боїтесь реального життя, тому й тікаєте у віртуальний вимір, де всі свої страхи легко приховати за маскою відстані та інших обставин, що допомагають відсунути в часі ту реальну зустріч, тому що реальне життя - це права та обов’язки, які так всіх лякають...

Невже ваші страхи вартують життя в клітці, сплетеної з павутини ілюзій?!

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-11-27 18:27:13
Переглядів сторінки твору 2546
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.592 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.494 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2019.02.23 02:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-06-11 19:35:56 ]
Міль через і!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Засніжена (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-12 11:39:34 ]
Ой.... (червоніючи)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-12 12:04:25 ]
" поза мережею того клейкого павутиння, він далеко не такий яким знаєш його ти."
Якщо "не такий", то значить не знала і не "знає його"?..

Павутина не винна - якби ми не шукали своїх ілюзій на ній, а шукали мудрість особистісного досвіду за нею, то й не було би проблем? Все потрібне помітне за павутиною, але кого то цікавить?

Для кожного, хто потрапляє в будь-яке інформаційне поле важливо що?
Правильно - опиратися на авторитетні джерела, на авторитетних особистостей.
І хто це робить нині?

Отож ми, у переважній більшості своїй, помиляємось, і будемо помилятися, доки не опиратимемося на скелі авторитетних особистостей.
До речі - всі давні культури відрізняються від культур молодих - саме опиранням на Авторитетів (хоча для сторонніх спостерігачів це все видається надмірною стриманістю в межах висушеної століттями мови).