ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.12.04 21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.

Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів

Євген Федчук
2025.12.04 19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Сергій Губерначук
2025.12.04 13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.

Борис Костиря
2025.12.04 13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.

У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,

Ольга Олеандра
2025.12.04 10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров

С М
2025.12.04 06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г

Кока Черкаський
2025.12.04 05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка

Мар'ян Кіхно
2025.12.04 03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я. Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Нетутешнє 2
Вигук і ехо, мов камінь, впаде в Черемош.
Верхи уверх, і до сонця дістати рукою.
Згубиться вітер у цій паралельності площ.
Тихо... Так тихо. І ми в несвідомості двоє.

Ми нетутешні. Тут кожна гора, мов Синай.
Щира молитва голубкою в небо до Бога.
Яблука з дерева Змія тепер не зривай,
Хай омине нас пізнання, а отже й тривога.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-08 11:19:33
Переглядів сторінки твору 3573
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.085 / 5.5  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:52:10 ]
Варваро, ехо - це відлуння. Хіба якщо ти мала на увазі німфу Ехо (хоч я не думаю), але тоді із великої літери. А рядок "Щира молитва голубкою в небо до Бога" трохи банальний. Якщо чесно "Нетутешнє" 1 варіант - мені більше заімпонувало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-08 12:20:19 ]
Оленко, я теж зачепилася за "ехо", але словник каже:
ЕХО, невідм., ж. 1. У давньогрецькій міфології – німфа, покарана Герою за надмірну балакучість тим, що втратила здатність говорити і лише повторювала закінчення чужих слів. 2. Те саме, що луна 1. 3. муз. Художній прийом, що полягає в повторюванні звука, співзвуччя або музичної фрази з меншою силою звучання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-09 15:33:47 ]
Олено, то не варіанти, то частини)) Дяка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 11:56:07 ]
За *свідомости* - окрема дяка :))))

А тривога часом буває і приємною, хіба ні? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-09 15:35:37 ]
Буває, Ганнусю, звісно буває і то є найсолодша тривога))
Ня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-08 11:57:54 ]
Мудрий фінал :-)
Дрібнички:
"ехо(,) мов камінь(,) впаде..."
"і наС беЗ Свідомості" - трохи важко читати - "і ми в несвідомості" - ?
В наступному рядку "тут" мені якимось чужорідним видалося, ніби для ритму вжите. Може:
"Ми нетутешні. Тут кожна гора - мов Синай" - ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-09 15:36:24 ]
Думаю, що на вихідних сяду над тим, а поки щира дяка)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ні Но (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 16:31:07 ]
згадує молодість, сідає окрай сторінки, спирається підборіддям на зігнуті коліна,
тихо співає:

оу-у-у-уєу...

...ми в кав’ярні в компанії, трішечки парить...
той спокій - моя примара...
ти новини ведеш на якомусь каналі...
я точно тобі не пара...
я не сам і розмови про каву й вистави...
ну точно нам нідочого...
і братан зараз скаже у нас якісь справи...
ніхто не тримає нікого...

я видумую, я видумую
happy end в історію своюууу... я
викарбовую я, викарбовую
суууууум, скупою мовоюу...
підпалю листа, підпалю листа
комерційним щоб
сюжет не став...
станція метро не та...
аркуш чистий я дістав.

схожі рими прості на дві гривні...
в кишені на каву і на роботу...
і сусіди мої ну немов навіжені...
до виходу і до входу...
і "Love Story" стартує, прогавив початок...
чогось там було замало...
я на тебе придумав собі полювати...
мене ти вже вполювала...

станція метро не та...
аркуш
чистий
я дістав.

здалеку чується фоно швидке і прозоре, ніби дощ, дощ, дощ об розпеченій літній асфальт...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:00:12 ]
Нікусю, сонечко, що тобі сказати... Лю... blue...;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 18:26:47 ]
...яке диво, цей поетичний сюжет... Якщо говорити міфологічною термінологією Ванди Нової ,то..Поезію можна уявити кришталевим барильцем, по вінця наповненим чудовим таємничим але незримим напоєм. Ту кришталеву посудину несуть у просторі безсмертні(пристрасні але позбавлені конкретної статі) істоти , дуже схожі на чарівних земних жінок ( Лаконічна Довершеність, Метафора, Непогрішна Логіка (,,,) Іноді ці ШІСТЬ БОЖИСТИХ ІСТОТ забувають про свою місію (підозрюю, що останнє було сплановано іронічним Богом) і зливаються в екстазі (земною мовою - грішне групове содомське кохання..) В такі незбагненні хвилини вміст кришталю (вино) спалахує дивовижно і.. сліпить богів.. Іноді Вино Божистої Поезії переливається через край .Тоді десь на Землі , на пожмаканому папірцеві , в руці істоти з безсмертними очима, народжується Спалах ... чи Поезія(.. ?)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 18:47:56 ]
Овва, Поете-містику, де ж Ви угледіли у мене таку термінологію?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-18 19:38:31 ]
Досі оговтатися не можу від Вашого комента. Навіть вірш написався... Дякую, Поете, просто дякую.
З любов'ю, Варя.