А ви знаєте, що існують люди, яким не потрібні слава, гроші, розкоші? Їм треба лише, щоб їх любили. Любили і не зраджували. Такі собі невеличкі горобчики, яких приручили, нагодували, напоїли, обігріли. Невже у когось підніметься рука образити свого прирученого горобчика?
……
За свій вік людина проживає не одне життя. І кожне починається з народження. А кожне народження – черговий біль, страждання. Отже – очищення. Після справжнього народження не лишається нічогісінько від попереднього життя. Народження буває лише після смерті. І не обов’язково фізичної.
……
Людина має право на свободу. Людина має право на єдину свободу – бути собою.
……
Історія не знає умовного способу «що було б якби…», але ніхто не забороняв використовувати «безумовний» - «чого б не було, якби не…». Якби не було тієї прогулянки до лісу, все було б зовсім не так. Якби не та клята шафа, не сталося б тієї трагедії. Чи можна повернути час та не дати відбутись деяким подіям? Ефект метелика? Ні – ефект ґудзика.
……
Хто вона? Лілу? П’ятий елемент? Беззахисна але могутня? Могутня перед фізичним болем та побутовими незручностями. Беззахисна перед зрадою.
……
На останній палітурці невідомий рецензент висловився про часовий та географічний розмах роману, мовляв, його географія — Київ, українська провінція, Росія, Чорногорія, зрештою — Америка. Із середини сімдесятих до наших днів. Маячня! Це все дійсно є, але це не має ніякого значення. Час та географія тут зовсім ні до чого. Не вірте рецензентам.
……
До речі, шафа там теж зовсім ні до чого. Справа не в шафі. У шафі був лише ґудзик.
……
Ми несемо відповідь за тих, кого приручили.

Ірен Роздобудько. «Ґудзик». Психологічна драма.

P.S. Не вірте рецензентам.