ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чевіана Синя (1993) / Проза / ще немає

 глава 1.
Ернст Глава 1.
На даху жили птахи. Багато птахів…
Їх було так багато, що ми здивовано
зупинились і дивились знизу на цей простір,
ущент заповнений птахами,
вже тоді здогадуючись, що не так уже й часто
трапляються такі згустки часу і
такі ділянки простору,
в яких було б так багато птахів,
так багато друзів,
так багато руху і протору.

Жадан, Anarchy In The UKR


…Чорнявий проспект з живими ліхтарями вказував шлях, назустріч повз закруглений залізний трамвай, фарами засліплюючи очі, що тільки-но почали бачити, а ромбо-вусиками погрожуючи надавити з тістоподібного простору хрумкого печива з сезамом, яке Ніка гризла вночі, коли не хотілося спати й було доречно відволіктися від кімнати й домівки, - печиво завжди викликало асоціації помірного тріску каміну темного зимового вечора, коли вітер розріджує тиск атмосфери на мозок, густішають будинки й хмари, як зараз… Ніка натягує вовняну істоту на вуха, дме на долоні своїм диханням-паром і йде вгору. Слизько, черевики ледве чіпляються за хвилясту кригу, що розповзається на всі поверхні. Старі тротуари як штаб квартира цього фронту зими святкує перемогу – ліхтарі-прожектори вітають, киваючи жовтими лампами, небо пірнає у кригу, але наштовхується на асфальт, залишаючи тільки білі тріщини у пустелі твердого водяного покриття. Минає квітковий магазин, взуттєвий магазин , лимонний універ, який охороняє справжній літак на ціпку. Навіть Пусте поле - у льоді… мабуть, на даху теж підступна крига.
Біля голої верби, що ніби захищала автобусну зупинку від вітру, чекали Олег та Ігор, відбиваючись від ворожих печенігів сніжками. У повітрі вимальовувалися краплі «крові» й грального екстазу.
- Ніка-а-а-а!...
- Привіт, - Ніка махає рукою, вичавлюючи посмішку на змерзлому обличчі, - аа, палучі фашист гранату!!! – шмяк, і сніжка, яку вона ховала іншою рукою за спиною, влучає у плече якогось ледве знайомого хлопця, трохи схожого на Біг Бен, хоч ціллю був Олег (чи то пак Князь), в крайньому випадку Ігор (чи то пак Птах) - кращі друзі Ніки (чи то пак Ніяк), які зараз втомлено сміялися з цієї спроби «вбити ворога».
- Ну, ти перевершила сама себе! хаха…ааа… - Ігор не втримав рівновагу на кризі й ледве не впав, Олег підхопив.
- Хахаха… ти теж, брате Птах… - він обхопив Ніку та Птаха за плечі, - ну що, як зазвичай?
- Ні блін, гайда на Марс! – моделюючи політ шатлу, Ігор жбурляє чергову сніжку – проте влучає у вербу.
- Нє, я за Венеру!
- Компроміс - Земля, точніше небо, - Олег подивився вгору, на дно темної миски, пригадуючи дах та вчорашню псевдофілософську розмову про його існування/не існування.
Попрощавшись із кумпанією, вони нешвидко пішли, точніше заковзали, вулицею Героїв (пафосна назва, не відповідає дійсності, швидше координується реальністю), до будинку 2/6… дорогою обмінялися липучими й пахучими новинами, скаргами, відчуттями й сновидіннями. Зрештою, ліпші друзяки з садочка, хоча й доволі різні, проте ліпші. Трійця несамовитих чи трійця закумарених, але завжди трійця. Мешкали в одному будинку. Звичайні друзі телефонують чи стукають в асю, щоб запитати як справи, ці чудики могли просто завалитися до квартири Ніки – навіть не одягаючи банальних черевиків замість домашніх тапочок. У тих самих тапочках вилазили на дах будинку. Взагалі тапочки – річ універсальна, як не крути. Затишні, кумедні, без комплексів…
- Речі можна закинути до моєї хати й відразу на дах, хоч подивимось, що там – навряд чи за такої погоди довго будемо там стирчати… - Ніка йшла посередині тротуару, проковзуючи особливо замерзлі ділянки – калюжі чи каналізаційні люки.
- Гаразд, - відповів Птах, на ходу обтрушуючи сніг з куртки. Князь кивнув. Менший зростом, він був кремезніший за Птаха, і у шоломі та рипучих залізних латах дійсно був би схожий на князя Олега (руфер вбив толкієніста його ж мечем в цьому хлопці). Ігор мав довше чорняве й кучеряве волосся, сіро-зелені очі. (Князь був блакитнооким блондином, ахахах). Чому Птах? В садочку на боковинці його ліжка була намальована пташка, чи то голуб, чи горобчик - криво було намальовано, мабуть вічнобухим сторожем дитсадка дядь Васею, колишнім художником. На ліжку в Ніки було небо з зіркою, схожою на герб срср. У Олега – товстушка-снігуронька та менша за неї ялинка… Князем його почали кликати відтоді, як померла його мати. Палила багато – батько алкоголік. Олег на їх фоні був дійсно Князем, князем примарного світла, хоч і мешкав у буденній пітьмі. Ігор став Птахом приблизно в той самий час – з подачі Нікусі. Не відомо, як ця думка потрапила в її діряву голову, але небесно-романтичне прізвисько прилипло, як ріп’ях до собачого хвоста. Ну Ніка – то Ніка, нащо прізвиська (ніки)) людям з нетиповими іменами?.. Вона була менша зростом від хлопців, загалом мініатюрна лялька, якби не до безглуздя живі очі, кольору калу, як сказала одна подружка перед їх сутичкою. Буремні часи, 7 клас… Час набирати швидкість й накопичувати легкозаймистий імпульс для майбутнього, це, певна річ, знадобиться.
Квартира Ніки була на останньому поверсі. Дівчина відчинила чорні залізні двері, друзі покидали портфелі у вузькому цегляному (шпалери-імітатори фореве) коридорі. Поки Ніка шукала ключ та зачиняла двері, Олег та Ігор виверткою відкрутили петлю, за яку чіплявся великий сталевий замок на інших дверях останнього поверху – дверях з залізних прутиків. За цими тюремними «гратами» були сірі коцюбаті сходи до неба, точніше на дах, а потім у небо, якщо захочеш. Треба тільки перелізти через старий двигун ліфту, схожий на замурзану маслом чи сечею залізну тварюку з фільмів жахів, що валявся на технічному поверсі.
Небо порожнім одинаком трималося на високих стовпах . Ані зірок, ані хмар, тільки порипування льодяної кірки під ногами. Свідомість розширюється до туманного горизонту, погляд пливе темним небом чи містом у помаранчевих цятках – вікна, ліхтарі, вогні та інше світло… - дірки у день… звичайний контраст міста, його шви чи заплатки, вени порожніх доріг чи волосся голих дерев, серця його мешканців… Ніка сіла на краєчок даху, як завжди. Огорожа з залізного пруття діставала їй до підборіддя. Театрально вбиваючи себе виверткою, Князь повільно падає долу, Птах тріпоче крилами та сміється. Ніка повертається на галас, спираючись спиною на огорожу й боком на якийсь бетонний парапет, обіймає власні коліна, сонливо посміхається.
- Під яку музику його ховатимемо? – Питає Ігор, вичавлюючи сльозу.
- Під сердючку звісно. Його улюблених «Черв’ячків»… він… він так її любив… - Ніка теж починає плакати.
- НІІІІІІІІ!!!!!!!!!! - підривається мрець.
- Ааа, він живий!! - жахається Ніка, відсмикуючись назад, починаючи махати руками з «переляку»- рятуйте, ря… - пруття з голосним тріском відриваються від поверхні даху, створюючи ніби чорні піщані струмочки з крихт асфальту в місцях прикріплення до даху прутиків огорожі… Саме пруття, підпиляне часом й долею, розламується… Пісок тече вниз, до Землі… Дівчина верещить та шалено розмахує руками, гримаса страху викривлює її обличчя в карнавальну маску на Хеллоуїн… вона не втримується, тяжіння швидко несе вниз, краще за будь який ліфт…
- АААААААААААААаааааааааааааааааааааааа….
У голові відпружинює, мозок відчуває хитання. Ніка відкриває захоплені переляком очі. Небо внизу, будинки ризикують впасти на нього, бо вони згори…вимкнена свідомість не здатна до висновків, шок паралізує з половину емоцій та відчуттів… Погляд немов летить вниз, у бездонне небо, при цьому відчуваючи хитання тіла й свідомості на поверхні, невідомо якій і як і чому і нафіг, але поверхні, не з собою, десь там … Він вдаряється об й тверду порожню дзеркальну поверхню затемненого неба й вибухає хаотичним феєрверком… *тиша*




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-01 22:49:28
Переглядів сторінки твору 999
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.366 / 5.27)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.033 / 5.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.12.26 00:44
Автор у цю хвилину відсутній