ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Остання ніч. Антоній. Клеопатра.
- І все ж, кохана, випиймо вина.
Ця ніч – остання, мабуть.
Знаєш, Клео, я не шкодую.
Я прожив життя, в якому все було –
і пил дороги, і кров, своя і ворогів,
і друзі, і легіонів вірність і любов.
Було усе, було – і перемоги
вино п’янке, отрута й біль поразок,
тріумфи величаві й зрада друзів,
усе було. І ти була у ньому –
така прекрасна, і така слабка,
така безстрашна й мудра, горда Клео.
Така любов не кожному дається,
мені її боги послали з неба.
Октавіан дивується, чому я
тебе не покидаю, не рятую
своє життя утечею. Смішний.
Та я віддам і владу, й легіони,
що так Октавіанові потрібні,
за ямку на твоєму підборідді,
за цю брову, піднесену лукаво,
за погляд твій, за очі...
- Недаремно
ми прожили життя. Тепер я знаю –
що вибравши тебе, я вибрала
несхитне, мужнє серце. І ніжне водночас.
Любити здатне. І вірне...
- Мудра Клео, не перебільшуй,
зраджував, було...
- Мій воїне, не в тім таїться зрада,
що поцілунки ти даруєш радо,
що в повені вина свою могуть
і силу чоловічу, голос плоті,
тамуєш з іншою. Це зрадою
назвуть людці, в яких про марне клопіт.
Не зрадив ти мене у головному –
коли Октавіан, Римерія і світ
війну оголосили не тобі,
а тій лихій чаклунці іноземній,
якою всі й донині уважають
мене, царицю з роду Птолемеїв,
тоді не зрадив ти. У цьому вірність
твоя у вічності.
- Що це за звуки, Клео?
Неначе свято – музика і співи,
хтось б'є у бубон, хтось співає гучно
таких веселих, радісних пісень,
немов під час нестримних вакханалій,
коли сатири скачуть козлоногі,
а вакханки свої вінки розкішні розплітають,
сміється натовп, люди всі радіють
і п'ють вино і флейти виграють...
Що діється?
- Ірадо, Харміоно,
що там надворі, що за неподобство?
- Я зараз запитаю, що за шум,
пресвітла пані. Повернусь за хвилю.
- Здається, затихає шум... Пісні,
і музика, і вигуки, і танці
мов віддаляються. Затихло місто. Вранці
останній бій. І вирішиться доля...
- Що, Харміоно, що тобі сказали?
- Моя пресвітла пані,
верховний жрець, ні, ні, не можу повторити...
- Харміоно, спокійно говори.
Ніщо не може ані злякати, ані здивувати
обох нас. Правда, Антію?
- Пресвітла пані, та ж верховний жрець
сказав, що дивні звуки чув він також.
Це залишає місто бог Діоніс,
веселощів, вина, любові бог!
- Мій бог. Мій бог. Мій бог мене залишив.
Залишив... Що ж, це знак,
це прикрий знак поразки.
І вона не перша. Покинули нас боги вже давно.
- Ні, Антію, мій бог мене не кинув.
Зі мною ти. І що б не сталось завтра,
не змінить це років, прожитих в щасті.
Світає.
- Наш останній день. Останній бій...

Останнього бою не було.
Центуріони Антонія здали військо без бою. Армія Октавіана увійшла в Олександрію.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-07 22:23:08
Переглядів сторінки твору 8694
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.678 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.657 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Композиції для театральної сцени
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-03-07 22:46:20 ]
Добрий вечір, Лесю! З святом! Успіхів, натхнення, Любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 09:59:49 ]
А бачиш, Лесю! Що вмієш, то вже вмієш!..
Форма! Зміст! Гармонія ламано-вловимого ритму пянкої крові!..
Глибокий лірико-драматичний епос.

"Та я віддам і владу, й легіони,
що так Октавіанові потрібні,
за ямку на твоєму підборідді,
за цю брову, піднесену лукаво,
за погляд твій, за очі..."
...!
Ти дійшла свого зросту і сили, Лесю.
Вітаю із творчою Весною!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 16:32:03 ]
Ігоре, дякую за таке прочитання. Це крихітний шматочок роману "Граvitaція". Отак, аби до розмови встряти. Наступний буде - про мавок, спеціально для тебе. Власне, про Мавку... Лесину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 12:17:26 ]
Романтика композиції дійсно на максимумі. Але чи досить цього, аби твір виглядав закінченим?
Щодо бога, який покидає Антонія, то ніби трохи суєтно подано. У Кавафіса - це внутрішні переживання Антонія, а тут виходить наче нерозуміння Антонієм ситуації?
http://maysterni.com/publication.php?id=65
І все таки, збіги приголосних і місцями збитий ритм - навряд чи це потрібно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 16:36:40 ]
Дорога Редакціє, та про яке ж закінчення йдеться, якщо це лише маленький уривок з роману? Антоній ще розбереться, хто його покидає. Врешті-решт, хто і звідки знав про внутрішні переживання героя достеменно? Кожен автор бачить це по-своєму.
Ця частина "Гравітації" досить велика, як наш ресурс, потягне, якщо надрукую в "Прозі" цілком?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 20:39:40 ]
Дякую, мила Лесю, ви праві, великі форми живуть трохи за іншими законами.

Так, звичайно, "Поеми", або "Проза" охоплять будь-який текст, але не варто більше за 150000 знаків, бо важко гортати надто великі інформаційні об'єми.

Щодо римлян тієї епохи, то вони, ніби, мислили досить "стандартно" - честь і слава захисника, воїна Риму були над усе мислиме і немислиме. Жінки, схоже, не були рівноправними суб'єктами у цих конструкціях. Але є і зворотна сторона медалі - потяг будь-якої ситуації до нормальності, до природності, при яких все, безумовно, і є так, як ви пишете, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 22:57:02 ]
Між віршем і романом - велика різниця. В цій частині "Гравітації" кожне моє слово підперте фактами, і тільки. Причому з багатьох джерел. Але "історію війни диктує переможець", і цілком об'єктивних істориків не буває. Зокрема, Плутарх щодо Клеопатри необ'єктивний.
Антонію до Цезаря - як до Місяця пішки. Клео поставила не на ту конячку. Він виявився слабкою опорою. Але не покинув у тяжкі часи. Хоч легко міг повернутися до Риму. Щодо стандартності мислення римлян - згода. Роль жінок - можна посперечатися. Клеопатра все-таки цариця. А Антоній - плебей за походженням. Багатющий Єгипет плюс гарна жінка роду Птолемеїв - чи не смачно, щоб поборотися з Октавіаном?
Для ілюстрації кину ще один діалог...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-08 17:10:58 ]
Найкрасивішій і найдобрішій Лесі Романчук бажаю кохання, здоровя, любові і щастя! Миру і Сонця!
Привітально - обіймаю і цілую!
Усього найкращого!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 20:41:22 ]
Скромно долучаюся до цих щирих слів Привітання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Слободський (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-08 17:46:42 ]
Пані Леся поздоровляю з 8 березня, бажаю творчих успіхів, а само більше здоров'я. сто років прожити
і ніколи не тужити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 22:59:03 ]
Дякую за привітання, Костю!
Пане Григорію - щира дяка за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-03-09 00:06:43 ]
... графомани і неуки є найвелемовнішими у оцінках поетичних доробків... Здається ще старий Хайям дивувався...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 18:08:28 ]
Є і таке на світі, друг Гораціо,
чим не здивуєш навіть і Хайяма...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Криничанка (Л.П./М.К.) [ 2009-03-09 01:22:03 ]
коли читала - не дихала!Таке враження що там побувала. Портал відкрився! А як все прочитати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 18:06:03 ]
Наталочко, а я не дихаю, коли слухаю "Поїзд із Варшави" та "Ти мій коханий найдорожчий Львів". Доця записала мені твою касету на диск, слухаю замість шоколадки.
"Гравітація" є у Львівських книгарнях, прочитати не проблема.
Так хочу знову тебе почути "наживо"...
Дякую, що забігла у гості!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сочан (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 11:59:31 ]
Захоплено поринув, пані Лесю,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних.......


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 18:34:57 ]
Чудово! Гарна традиція - віршувати на історичні теми і додавати героям більше людського. Вашими б віршами викладати історію!