ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Остання ніч. Антоній. Клеопатра.
- І все ж, кохана, випиймо вина.
Ця ніч – остання, мабуть.
Знаєш, Клео, я не шкодую.
Я прожив життя, в якому все було –
і пил дороги, і кров, своя і ворогів,
і друзі, і легіонів вірність і любов.
Було усе, було – і перемоги
вино п’янке, отрута й біль поразок,
тріумфи величаві й зрада друзів,
усе було. І ти була у ньому –
така прекрасна, і така слабка,
така безстрашна й мудра, горда Клео.
Така любов не кожному дається,
мені її боги послали з неба.
Октавіан дивується, чому я
тебе не покидаю, не рятую
своє життя утечею. Смішний.
Та я віддам і владу, й легіони,
що так Октавіанові потрібні,
за ямку на твоєму підборідді,
за цю брову, піднесену лукаво,
за погляд твій, за очі...
- Недаремно
ми прожили життя. Тепер я знаю –
що вибравши тебе, я вибрала
несхитне, мужнє серце. І ніжне водночас.
Любити здатне. І вірне...
- Мудра Клео, не перебільшуй,
зраджував, було...
- Мій воїне, не в тім таїться зрада,
що поцілунки ти даруєш радо,
що в повені вина свою могуть
і силу чоловічу, голос плоті,
тамуєш з іншою. Це зрадою
назвуть людці, в яких про марне клопіт.
Не зрадив ти мене у головному –
коли Октавіан, Римерія і світ
війну оголосили не тобі,
а тій лихій чаклунці іноземній,
якою всі й донині уважають
мене, царицю з роду Птолемеїв,
тоді не зрадив ти. У цьому вірність
твоя у вічності.
- Що це за звуки, Клео?
Неначе свято – музика і співи,
хтось б'є у бубон, хтось співає гучно
таких веселих, радісних пісень,
немов під час нестримних вакханалій,
коли сатири скачуть козлоногі,
а вакханки свої вінки розкішні розплітають,
сміється натовп, люди всі радіють
і п'ють вино і флейти виграють...
Що діється?
- Ірадо, Харміоно,
що там надворі, що за неподобство?
- Я зараз запитаю, що за шум,
пресвітла пані. Повернусь за хвилю.
- Здається, затихає шум... Пісні,
і музика, і вигуки, і танці
мов віддаляються. Затихло місто. Вранці
останній бій. І вирішиться доля...
- Що, Харміоно, що тобі сказали?
- Моя пресвітла пані,
верховний жрець, ні, ні, не можу повторити...
- Харміоно, спокійно говори.
Ніщо не може ані злякати, ані здивувати
обох нас. Правда, Антію?
- Пресвітла пані, та ж верховний жрець
сказав, що дивні звуки чув він також.
Це залишає місто бог Діоніс,
веселощів, вина, любові бог!
- Мій бог. Мій бог. Мій бог мене залишив.
Залишив... Що ж, це знак,
це прикрий знак поразки.
І вона не перша. Покинули нас боги вже давно.
- Ні, Антію, мій бог мене не кинув.
Зі мною ти. І що б не сталось завтра,
не змінить це років, прожитих в щасті.
Світає.
- Наш останній день. Останній бій...

Останнього бою не було.
Центуріони Антонія здали військо без бою. Армія Октавіана увійшла в Олександрію.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-07 22:23:08
Переглядів сторінки твору 9709
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.678 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.657 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Композиції для театральної сцени
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-03-07 22:46:20 ]
Добрий вечір, Лесю! З святом! Успіхів, натхнення, Любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 09:59:49 ]
А бачиш, Лесю! Що вмієш, то вже вмієш!..
Форма! Зміст! Гармонія ламано-вловимого ритму пянкої крові!..
Глибокий лірико-драматичний епос.

"Та я віддам і владу, й легіони,
що так Октавіанові потрібні,
за ямку на твоєму підборідді,
за цю брову, піднесену лукаво,
за погляд твій, за очі..."
...!
Ти дійшла свого зросту і сили, Лесю.
Вітаю із творчою Весною!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 16:32:03 ]
Ігоре, дякую за таке прочитання. Це крихітний шматочок роману "Граvitaція". Отак, аби до розмови встряти. Наступний буде - про мавок, спеціально для тебе. Власне, про Мавку... Лесину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 12:17:26 ]
Романтика композиції дійсно на максимумі. Але чи досить цього, аби твір виглядав закінченим?
Щодо бога, який покидає Антонія, то ніби трохи суєтно подано. У Кавафіса - це внутрішні переживання Антонія, а тут виходить наче нерозуміння Антонієм ситуації?
http://maysterni.com/publication.php?id=65
І все таки, збіги приголосних і місцями збитий ритм - навряд чи це потрібно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 16:36:40 ]
Дорога Редакціє, та про яке ж закінчення йдеться, якщо це лише маленький уривок з роману? Антоній ще розбереться, хто його покидає. Врешті-решт, хто і звідки знав про внутрішні переживання героя достеменно? Кожен автор бачить це по-своєму.
Ця частина "Гравітації" досить велика, як наш ресурс, потягне, якщо надрукую в "Прозі" цілком?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 20:39:40 ]
Дякую, мила Лесю, ви праві, великі форми живуть трохи за іншими законами.

Так, звичайно, "Поеми", або "Проза" охоплять будь-який текст, але не варто більше за 150000 знаків, бо важко гортати надто великі інформаційні об'єми.

Щодо римлян тієї епохи, то вони, ніби, мислили досить "стандартно" - честь і слава захисника, воїна Риму були над усе мислиме і немислиме. Жінки, схоже, не були рівноправними суб'єктами у цих конструкціях. Але є і зворотна сторона медалі - потяг будь-якої ситуації до нормальності, до природності, при яких все, безумовно, і є так, як ви пишете, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 22:57:02 ]
Між віршем і романом - велика різниця. В цій частині "Гравітації" кожне моє слово підперте фактами, і тільки. Причому з багатьох джерел. Але "історію війни диктує переможець", і цілком об'єктивних істориків не буває. Зокрема, Плутарх щодо Клеопатри необ'єктивний.
Антонію до Цезаря - як до Місяця пішки. Клео поставила не на ту конячку. Він виявився слабкою опорою. Але не покинув у тяжкі часи. Хоч легко міг повернутися до Риму. Щодо стандартності мислення римлян - згода. Роль жінок - можна посперечатися. Клеопатра все-таки цариця. А Антоній - плебей за походженням. Багатющий Єгипет плюс гарна жінка роду Птолемеїв - чи не смачно, щоб поборотися з Октавіаном?
Для ілюстрації кину ще один діалог...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-08 17:10:58 ]
Найкрасивішій і найдобрішій Лесі Романчук бажаю кохання, здоровя, любові і щастя! Миру і Сонця!
Привітально - обіймаю і цілую!
Усього найкращого!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 20:41:22 ]
Скромно долучаюся до цих щирих слів Привітання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Слободський (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-08 17:46:42 ]
Пані Леся поздоровляю з 8 березня, бажаю творчих успіхів, а само більше здоров'я. сто років прожити
і ніколи не тужити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 22:59:03 ]
Дякую за привітання, Костю!
Пане Григорію - щира дяка за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-03-09 00:06:43 ]
... графомани і неуки є найвелемовнішими у оцінках поетичних доробків... Здається ще старий Хайям дивувався...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 18:08:28 ]
Є і таке на світі, друг Гораціо,
чим не здивуєш навіть і Хайяма...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Криничанка (Л.П./М.К.) [ 2009-03-09 01:22:03 ]
коли читала - не дихала!Таке враження що там побувала. Портал відкрився! А як все прочитати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 18:06:03 ]
Наталочко, а я не дихаю, коли слухаю "Поїзд із Варшави" та "Ти мій коханий найдорожчий Львів". Доця записала мені твою касету на диск, слухаю замість шоколадки.
"Гравітація" є у Львівських книгарнях, прочитати не проблема.
Так хочу знову тебе почути "наживо"...
Дякую, що забігла у гості!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сочан (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 11:59:31 ]
Захоплено поринув, пані Лесю,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних.......


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 18:34:57 ]
Чудово! Гарна традиція - віршувати на історичні теми і додавати героям більше людського. Вашими б віршами викладати історію!