ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Остання ніч. Антоній. Клеопатра.
- І все ж, кохана, випиймо вина.
Ця ніч – остання, мабуть.
Знаєш, Клео, я не шкодую.
Я прожив життя, в якому все було –
і пил дороги, і кров, своя і ворогів,
і друзі, і легіонів вірність і любов.
Було усе, було – і перемоги
вино п’янке, отрута й біль поразок,
тріумфи величаві й зрада друзів,
усе було. І ти була у ньому –
така прекрасна, і така слабка,
така безстрашна й мудра, горда Клео.
Така любов не кожному дається,
мені її боги послали з неба.
Октавіан дивується, чому я
тебе не покидаю, не рятую
своє життя утечею. Смішний.
Та я віддам і владу, й легіони,
що так Октавіанові потрібні,
за ямку на твоєму підборідді,
за цю брову, піднесену лукаво,
за погляд твій, за очі...
- Недаремно
ми прожили життя. Тепер я знаю –
що вибравши тебе, я вибрала
несхитне, мужнє серце. І ніжне водночас.
Любити здатне. І вірне...
- Мудра Клео, не перебільшуй,
зраджував, було...
- Мій воїне, не в тім таїться зрада,
що поцілунки ти даруєш радо,
що в повені вина свою могуть
і силу чоловічу, голос плоті,
тамуєш з іншою. Це зрадою
назвуть людці, в яких про марне клопіт.
Не зрадив ти мене у головному –
коли Октавіан, Римерія і світ
війну оголосили не тобі,
а тій лихій чаклунці іноземній,
якою всі й донині уважають
мене, царицю з роду Птолемеїв,
тоді не зрадив ти. У цьому вірність
твоя у вічності.
- Що це за звуки, Клео?
Неначе свято – музика і співи,
хтось б'є у бубон, хтось співає гучно
таких веселих, радісних пісень,
немов під час нестримних вакханалій,
коли сатири скачуть козлоногі,
а вакханки свої вінки розкішні розплітають,
сміється натовп, люди всі радіють
і п'ють вино і флейти виграють...
Що діється?
- Ірадо, Харміоно,
що там надворі, що за неподобство?
- Я зараз запитаю, що за шум,
пресвітла пані. Повернусь за хвилю.
- Здається, затихає шум... Пісні,
і музика, і вигуки, і танці
мов віддаляються. Затихло місто. Вранці
останній бій. І вирішиться доля...
- Що, Харміоно, що тобі сказали?
- Моя пресвітла пані,
верховний жрець, ні, ні, не можу повторити...
- Харміоно, спокійно говори.
Ніщо не може ані злякати, ані здивувати
обох нас. Правда, Антію?
- Пресвітла пані, та ж верховний жрець
сказав, що дивні звуки чув він також.
Це залишає місто бог Діоніс,
веселощів, вина, любові бог!
- Мій бог. Мій бог. Мій бог мене залишив.
Залишив... Що ж, це знак,
це прикрий знак поразки.
І вона не перша. Покинули нас боги вже давно.
- Ні, Антію, мій бог мене не кинув.
Зі мною ти. І що б не сталось завтра,
не змінить це років, прожитих в щасті.
Світає.
- Наш останній день. Останній бій...

Останнього бою не було.
Центуріони Антонія здали військо без бою. Армія Октавіана увійшла в Олександрію.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-07 22:23:08
Переглядів сторінки твору 8734
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.678 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.657 / 6  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Композиції для театральної сцени
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-03-07 22:46:20 ]
Добрий вечір, Лесю! З святом! Успіхів, натхнення, Любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 09:59:49 ]
А бачиш, Лесю! Що вмієш, то вже вмієш!..
Форма! Зміст! Гармонія ламано-вловимого ритму пянкої крові!..
Глибокий лірико-драматичний епос.

"Та я віддам і владу, й легіони,
що так Октавіанові потрібні,
за ямку на твоєму підборідді,
за цю брову, піднесену лукаво,
за погляд твій, за очі..."
...!
Ти дійшла свого зросту і сили, Лесю.
Вітаю із творчою Весною!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 16:32:03 ]
Ігоре, дякую за таке прочитання. Це крихітний шматочок роману "Граvitaція". Отак, аби до розмови встряти. Наступний буде - про мавок, спеціально для тебе. Власне, про Мавку... Лесину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 12:17:26 ]
Романтика композиції дійсно на максимумі. Але чи досить цього, аби твір виглядав закінченим?
Щодо бога, який покидає Антонія, то ніби трохи суєтно подано. У Кавафіса - це внутрішні переживання Антонія, а тут виходить наче нерозуміння Антонієм ситуації?
http://maysterni.com/publication.php?id=65
І все таки, збіги приголосних і місцями збитий ритм - навряд чи це потрібно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 16:36:40 ]
Дорога Редакціє, та про яке ж закінчення йдеться, якщо це лише маленький уривок з роману? Антоній ще розбереться, хто його покидає. Врешті-решт, хто і звідки знав про внутрішні переживання героя достеменно? Кожен автор бачить це по-своєму.
Ця частина "Гравітації" досить велика, як наш ресурс, потягне, якщо надрукую в "Прозі" цілком?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 20:39:40 ]
Дякую, мила Лесю, ви праві, великі форми живуть трохи за іншими законами.

Так, звичайно, "Поеми", або "Проза" охоплять будь-який текст, але не варто більше за 150000 знаків, бо важко гортати надто великі інформаційні об'єми.

Щодо римлян тієї епохи, то вони, ніби, мислили досить "стандартно" - честь і слава захисника, воїна Риму були над усе мислиме і немислиме. Жінки, схоже, не були рівноправними суб'єктами у цих конструкціях. Але є і зворотна сторона медалі - потяг будь-якої ситуації до нормальності, до природності, при яких все, безумовно, і є так, як ви пишете, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 22:57:02 ]
Між віршем і романом - велика різниця. В цій частині "Гравітації" кожне моє слово підперте фактами, і тільки. Причому з багатьох джерел. Але "історію війни диктує переможець", і цілком об'єктивних істориків не буває. Зокрема, Плутарх щодо Клеопатри необ'єктивний.
Антонію до Цезаря - як до Місяця пішки. Клео поставила не на ту конячку. Він виявився слабкою опорою. Але не покинув у тяжкі часи. Хоч легко міг повернутися до Риму. Щодо стандартності мислення римлян - згода. Роль жінок - можна посперечатися. Клеопатра все-таки цариця. А Антоній - плебей за походженням. Багатющий Єгипет плюс гарна жінка роду Птолемеїв - чи не смачно, щоб поборотися з Октавіаном?
Для ілюстрації кину ще один діалог...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-08 17:10:58 ]
Найкрасивішій і найдобрішій Лесі Романчук бажаю кохання, здоровя, любові і щастя! Миру і Сонця!
Привітально - обіймаю і цілую!
Усього найкращого!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-08 20:41:22 ]
Скромно долучаюся до цих щирих слів Привітання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Слободський (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-08 17:46:42 ]
Пані Леся поздоровляю з 8 березня, бажаю творчих успіхів, а само більше здоров'я. сто років прожити
і ніколи не тужити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-08 22:59:03 ]
Дякую за привітання, Костю!
Пане Григорію - щира дяка за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-03-09 00:06:43 ]
... графомани і неуки є найвелемовнішими у оцінках поетичних доробків... Здається ще старий Хайям дивувався...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 18:08:28 ]
Є і таке на світі, друг Гораціо,
чим не здивуєш навіть і Хайяма...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Криничанка (Л.П./М.К.) [ 2009-03-09 01:22:03 ]
коли читала - не дихала!Таке враження що там побувала. Портал відкрився! А як все прочитати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 18:06:03 ]
Наталочко, а я не дихаю, коли слухаю "Поїзд із Варшави" та "Ти мій коханий найдорожчий Львів". Доця записала мені твою касету на диск, слухаю замість шоколадки.
"Гравітація" є у Львівських книгарнях, прочитати не проблема.
Так хочу знову тебе почути "наживо"...
Дякую, що забігла у гості!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сочан (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-28 11:59:31 ]
Захоплено поринув, пані Лесю,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних,
В світ давнини, відтворений наживо,
Й зловив себе на думці, що не зможу
Ніколи я збагнути, що штовхає,
Або що тягне нас, таких сучасних.......


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 18:34:57 ]
Чудово! Гарна традиція - віршувати на історичні теми і додавати героям більше людського. Вашими б віршами викладати історію!