ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 БЕРЕЗЕНЬ СИВІЮЧОГО ПОЕТА

Береза й донька моя плачуть –
Так хочуть весни!
Недавно ж так само хотілося снігу малечі.

Не спиться... не спиться...
Та дивно збуваються сни
Про руки коханої зверху і крила лелечі.

І хочеться серцю розводити риб золотих.
Щоб запах сосновий...
Щоб з раю упала сніжинка.
Щоб вітер поплакав, поплакав –
І в гніздах затих,
Неначе в обіймах моїх зацілована жінка.

Щоб Сонцю всміхнувся
Серйозний і милий Христос.
А, Богові боже віддавши,
Верталися предки.

В оцім ритуалі слов’янськім –
«Візьмемо по сто» –
Більш змісту для них і для мене,
Ніж в модних усіх оперетках.


Дочка і береза ще плачуть...
Від щастя.
Весна ж!..
А я іронічно дивлюся,
Бо знаю, що далі...

І все ж порадію –
Як перша кобзарська струна,
Що ще не зі сталі.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-28 14:32:38
Переглядів сторінки твору 4330
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.182 / 6  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 15:59:45 ]
Пане Ігорю, цей катрен, ніби й справді упав з раю:
І хочеться серцю розводити риб золотих.
Щоб запах сосновий...
Щоб з раю упала сніжинка.
Щоб вітер поплакав, поплакав –
І в гніздах затих,
Неначе в обіймах моїх зацілована жінка.

І сам вірш такий весняний, що аж хочеться плакати.
Дуже сподобалось! З повагою, Галина.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-03-28 16:50:47 ]
І для мене ці мелодії весняні, Ігореві приємні.
Файно відчутий автором і останній рядок, але його, напевно, ще можна у різних варіантах спробувати - "... до сталі"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-03-28 19:25:07 ]
"Березень синіючого поета":)
А якщо всерйоз, то дуже сподобалось - і про березу й доньку, і про риб золотих, і про вітер у гніздах...
Що тут скажеш? Шевченківська премія таки...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-03-28 19:31:01 ]
Пишучи цей вірш, я був щасливий від самого процесу... ну як усі поети.
А тепер, після Вашої, Галинко, і Вашої, Володимире та Юрію, щирої схвальної уваги удвічі щасливішим стану!.. :)
Дякую.
Бажаю весняного натхнення тощо!

Ваш ІП.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-29 10:40:41 ]
Бути щасливим під час процесу - це і справді те, на що варто звертати увагу. І дуже добре, коли щастя залишає після себе радість, - ось він, мій твір, відбиток авторського щастя!
Будьмо завше щасливі і радісні, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-03-29 11:33:44 ]
Завше воно ніяк не вийде: можна бути радісним у пісні, у бою чи на ложі кохання, але аж ніяк не на похоронах. Особливо на похоронах свого роду-народу... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-03-29 12:48:43 ]
Це, Ігорю, схоже трохи перебільшено, бо "ще не вмерла Україна..."
А скільки ця пісня-гімн вже звучить?.. :)
Я так розумію, аби того не сталося (смерті Батьківщини), потрібно підтримувати-розвивати мову, традиції, суспільство. Для цього потрібні не емоції і шаблі, а розвиток інтелекту, смаку, чуттєвості пересічного і непересічного українця. Звідки все візьметься? Тільки з нашої творчої праці. Наше повинно бути доглянуте нами, отже - доглядаймо, і лише з Любов'ю, Радістю, бо як інакше?
Найстрашніше бути останнім героєм - краще першим! За це і вип'ємо! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-03-29 15:22:31 ]
Ну давай, Володю, вип'ємо за це, за цей, за це й... і за ці...ль!
Писати - так писати! Гуляти - так до смерті!.. Вмирати - так... із воскресінням!
Будьмо!

Така-от весняна тризна! :)