ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.01.12 07:25
* * *
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...

Тетяна Левицька
2026.01.12 00:05
Ниє душа
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?

Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч

С М
2026.01.11 21:20
Яскравіння (Procol Harum)
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє

Ярослав Чорногуз
2026.01.11 18:18
Кохання порятуй
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --

Віктор Насипаний
2026.01.11 17:40
Не знаю
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-

Іван Потьомкін
2026.01.11 17:26
Шауль Черніховскі
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.

Євген Федчук
2026.01.11 14:23
Як Хорсунь зазнав розорення і занепав
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п

Олександр Сушко
2026.01.11 13:38
Не лізьте в душу!
автор Артур Курдіновський

Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,

Борис Костиря
2026.01.11 11:23
* * *
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.

Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,

Мар'ян Кіхно
2026.01.11 06:54
Гроші (2)
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..) Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
1991. Радіоперехоплення
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
Парад
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
Геометрія (П’єса на одну дію)
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Душа у збірці
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
***
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Гнєушев (1952) / Вірші

 Гуртуймося!
Цікаві люди мешкають в Карпатах!
Гірську стежину називають «плай»,
В трембіти дують часто і багато,
А водоспад для них – це «водограй»!

Не менш цікаві люди на Поліссі,
В них на горищах мацики висять,
Живуть в болоті або на узліссі,
А діток в сім’ях, щонайменше, п’ять!

На сході люди теж живуть цікаві:
Ідуть під землю, коли ми спимо,
Вугілля добувають там у лаві,
А ми на лаві з вами – сидимо!

На півдні люди теж оригінальні:
Замість води в них молоде вино,
Не треба ні заводу, ні копальні –
Там море, і годує всіх воно!

Такі ми – і гуртом, і поодинці,
Серйозні та кумедні водночас,
Гуртуймося, усі ж ми – українці,
І доля буде доброю до нас!

5.01.08




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-04-13 17:47:28
Переглядів сторінки твору 5685
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.605 / 6  (4.995 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.882 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2023.11.14 23:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-04-13 17:53:04 ]
До публікації цього усміхненого вірша підштовхнули твори Михайла Чухрана, надруковані вчора в ПМ. Самобутня мова русинів, самобутні і різні культури різних регіонів, але всюди - люди, і хочеться, щоб всі жили дружно, разом, цікаво для себе і для іншихі, головне - щасливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Коломійчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-13 20:34:01 ]
А мені подумалось, пане Володимире, про дивні куточки Карпат і Волині, куди досі навіть не провели електрики. Тамтешні люди не втомлюються нарікати на долю, хоча, мабуть, вони найщасливіші на світі. Просто про це не відають.
Дякую за чудовий вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-04-13 20:39:10 ]
Дякую й вам, пане Богдане. Так, цивілізація нічого не дає задарма: даючи зручності, забирає звичне. І, за великим рахунком, хто знає, що важливіше для щастя людини?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-04-14 11:40:52 ]
Я оце сиджу і думаю:вірш серйозний чи жартівливий?:)
Особливо цікаво, що "в трембіти дують часто і багато".Я не гуцул, але маю щодо цього сумнів. "Дули" в трембіти у випадку похорону, виходу навесні отар на пасовиська,весілля чи іншого рідкісного "чепе".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-04-14 18:22:53 ]
Гарна і потрібна для душі, Володимире, спроба.
Хоча, і справді, можна ще трохи подумати над варіантами деяких моментів. Ось пан Юрій Сегеда щось підказав, може й інші теж - бо про це ваш вірш, так?

Можливо і "А море нагодує все одно!"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-04-14 19:23:35 ]
Дякую всім за увагу, не чекав, щиро кажучи.
Звичайно, це усмішка, спроба говорити про серйозне з усмішкою, а не з гнівом (Галина права). Що ж до трембіт, то я вважав їх інструментом оповіщення про РІЗНІ події, не лише трагічні: сурмлять і на честь весілля, і при наближенні колядників до оселі, і просто від хорошого чи сумного настрою. Асоціативний ряд в мене був дуже простий: молдаванин-скрипка, іспанець-гітара, гуцул-трембіта. Можливо, я чогось тут не знаю, якщо наполегливо радите - виправлю, менш за все хочу когось (навіть ненароком) образити.
Ще раз дякую. Гуртуймося!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-14 18:48:31 ]
Мені вірш видався "Серйозним та кумедним водночас",
і сподобався легкістю та щирістю.
Згідна з Ю.Сегедою відносно трембіт.
Може змінити на щось, типа:
В трембіти дмуть, щоб всіх у гурт зібрати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-04-14 19:28:02 ]
Галю, дякую, подумаю (див. мою відповідь Майстерням)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-30 12:38:22 ]
Пане Володимире, цей Ваш вірш можна сміливо друкувати в підручниках для дітей всієї України. Вірш повний доброти і світла чим в наш час рідко хто може похвалитися.
Про Полісся - в нас кажуть "маціки" і болота рідкість, та і не болота, так собі. Давно вже осушили, та Ви певно про це дуже добре знаєте як фахівець. А хутори без електрики ще є.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-04-30 19:57:52 ]
Дякую, пане Олександре, за увагу до моєї сторінки. Дякую за "маціки", я неодноразово їв це смачне в'ялене м'ясо (перший раз - у Дубровиці), а як правильно написати - не знав. Підправлю. Свята правда й щодо боліт, але ще трохи є. Минулого літа об'їздив 38 торфовищ, є й непрохідні серед них. І чоботи губив, і провалювався в драговині. Помітна тенденція повторного заболочування меліорованих земель, оскільки осушувальні системи в занедбаному стані...
О, з'їхав я на прозу. Ще раз дякую, пане Олександре. А де Ви живете, десь в наших краях? Можливо, ми ще й знайомі? Є в комірчині моєї пам'яті таке прізвище...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-07 11:55:17 ]
Ми не могли зустрічатися раніше, на жаль. А от з меліорованими землями Ви праві. Я не спеціаліст і відношення до цього не маю, та й давно не бував "на системі", але здогадатися не складно. Тенденція.