ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іда Хво /
Вірші
пух
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
пух
я стікаю полум’ям мертвих очей твоїх свічок
я стікаю полум’ям
полуниці напівниці крізь твої крихкі зіниці
я стікаю, бачиш, поглядом я впираюсь
у свої відображення мертвих очей твоїх свічок
я не впав, я тремчу зітхаючи
над полум’ям твоїх очей
я зітхаю полум’ям твоїх свічок
я стікаю свічкою
я додолу впаду на долоні твоїх пестливих рук,
крихких рук
холодні звірі не врятують мене у моїй холоднечі
тремчу я без страху
у своїй холоднечі мені небайдуже
твоє відчайдушне
твоє відчайдушне буття
я стікаю поглядом відображення мертвих очей
у твоїх свічках я усе ще тремчу
я зітхаю
над полоном мого відображення мертвих очей
я стікаю у твоїй кривавій зіниці
цілі рани виросли на твоїх очах
у моїх очах відображення відображення мертвих очей
у полоні твоїх свічок я стікаю додолу
стікаю додолу злипаюсь
я зітхаю полум’ям твоїх зіниць
полуниці напівниці твоїх очей
моїх ягнят янголят
я зітхав
я хотів
я тримав
я тремтів
я не зміг відвести очі від
відображення відображення відображення моїх мертвих очей
у полоні твоїх свічок
я зітхав
я тремтів
я не знав
я хотів лише бачити відображення власних очей
у полоні твоєї свічки я тремтів
не знав
я летів
невпевнений був, бо не знав, чи додолу, чи додолу чи ні
мені так кортіло би, так хотілось би
не тремтіти у відображенні
лише бачити полум’я мертвих очей
я зітхаю біля грат червоного кольору
я не знаю, чи можу, чи вмію, чи зможу, чи ти захочеш
щоб я не бачив відображення власних очей
у полоні твоїх свічок я лиш бачу
мертві очі від відображення я тремчу
я не знаю,
я не вмію не хотіти бачити
відображення своїх мертвих очей у полоні твоїх грат
свічки загасають тремтливими пелюстками
димок летить
він не знає, чого хочу я , що хочу бачити
він залишив мене наодинці
зі страхом бачити відображення власних очей
я стікаю полум’ям
полуниці напівниці крізь твої крихкі зіниці
я стікаю, бачиш, поглядом я впираюсь
у свої відображення мертвих очей твоїх свічок
я не впав, я тремчу зітхаючи
над полум’ям твоїх очей
я зітхаю полум’ям твоїх свічок
я стікаю свічкою
я додолу впаду на долоні твоїх пестливих рук,
крихких рук
холодні звірі не врятують мене у моїй холоднечі
тремчу я без страху
у своїй холоднечі мені небайдуже
твоє відчайдушне
твоє відчайдушне буття
я стікаю поглядом відображення мертвих очей
у твоїх свічках я усе ще тремчу
я зітхаю
над полоном мого відображення мертвих очей
я стікаю у твоїй кривавій зіниці
цілі рани виросли на твоїх очах
у моїх очах відображення відображення мертвих очей
у полоні твоїх свічок я стікаю додолу
стікаю додолу злипаюсь
я зітхаю полум’ям твоїх зіниць
полуниці напівниці твоїх очей
моїх ягнят янголят
я зітхав
я хотів
я тримав
я тремтів
я не зміг відвести очі від
відображення відображення відображення моїх мертвих очей
у полоні твоїх свічок
я зітхав
я тремтів
я не знав
я хотів лише бачити відображення власних очей
у полоні твоєї свічки я тремтів
не знав
я летів
невпевнений був, бо не знав, чи додолу, чи додолу чи ні
мені так кортіло би, так хотілось би
не тремтіти у відображенні
лише бачити полум’я мертвих очей
я зітхаю біля грат червоного кольору
я не знаю, чи можу, чи вмію, чи зможу, чи ти захочеш
щоб я не бачив відображення власних очей
у полоні твоїх свічок я лиш бачу
мертві очі від відображення я тремчу
я не знаю,
я не вмію не хотіти бачити
відображення своїх мертвих очей у полоні твоїх грат
свічки загасають тремтливими пелюстками
димок летить
він не знає, чого хочу я , що хочу бачити
він залишив мене наодинці
зі страхом бачити відображення власних очей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0848 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0848 seconds