- а що в тебе болить? конкретно!
- не знаю. може, шлунок. хоч тягне ніби в груди.
- так. ясно. зніми футболку.
я зняв
- послухаєм, - лікар слухав серце. - якийсь ритм незрозумілий. іди зроби кардіограму.
я пішов. зробили
- подивимось. нічого не розумію. абсолютно нічого. так, треба рентген. іди - рентген грудей.
я пішов. зробили
- що там? ага, ага... рідкісна хвороба.
- що там, лікарю?
- паразитична іпохондрія, я думаю.
- що це?
- вас останнім часом усе гнітить, правда ж?
- так
- а якого кольору хрест на моєму халаті?
- темно-сірий
- ага. а мій халат?
- світло-сірий.
- ясно. паразитична іпохондрія - це дуже рідкісний різновид морально-фізичного розладу. тобто моральний розлад знаходить втілення у фізичному. як ти думаєш, скільки у тебе сердець?
- я не знаю. здається, одне, але велике і обважніле
- давай-но зробимо тест. звичайний психлогічний тест. я показуватиму тобі малюнки, а ти, не задумуючись, кажи, що ти бачиш
- добре.
лікар дістав кілька картинок. він показав першу:
- вбивство, - сказав я одразу і лише потім побачив, що хлопець на малюнку не душить, а обіймає дівчину. друга картинка: - зрада! - лише потім я побачив, що на картинці просто намальовано три людини, без будь-яких емоцій на обличчі.
- ясно. остання картинка
- серце!!! - радісно вигукнув я, проте на картинці насправді була велика темно-коричнева жаба. - серце, лікарю...
- Боже...
- змію!!! дайте змію!!! поки я хочу!!! поки не пізно!!!
- даю! так, зараз, - лікар почав метушитися і перекидати все у пошуках малюнку змії.
- серце!.. болить, - застогнав я.
- терпи! - кричав лікар і шукав малюнок. - є! дивись!!! вона її з'їсть!!!дивись сюди!!! - волав лікар
я поглянув.
- це просто дим від сигарети, лікарю. мені потрібна справжня змія. - простогнав я
- але ж це...- занепокоївся лікар, - це ж грімуча змія. подивися їй в очі! хутко
я поглянув. страшний біль обпік мене зсередини. груди почервоніли. я зігнувся від болю, але не спускав очей зі змії.
- лікарю, - простогнав я. - помираю... помираю... не витримаю
- дозволь їй вбити жабу!!! дозволь знищити твій біль
- це не біль!!! - закричав я. - вона не болить. це змія. вона мене кусає. а-ай!!! - кричав я
- ні. це жаба. вона вчепилася так глибоко, що доводиться її віддирати. довірся змії!!! повір змії...
я знепритомнів.
***
- прокинувся нарешті, - почув я, але нічого не зрозумів. - вставай. - якийсь чоловік у білому халаті з червоним хрестом підвів мене з землі.
- ккууууааааа!!! - сказав я
- що?
- уаа-куааа! - ще раз подякував я.
- о Боже... - незнайомець сів
- уааааа, - погодився я