виглядає так невинно-невинно - мені ндравиться!

Юлічко! (дозволяє собі таку от хвамільярність) - я просто в захопленні що ви в захопленні!

сенкьюверіматч!
над англійським сексом не задумувався - тре подумати, але ж воно й так пойнятно - от ти ж зрозуміла про що я, чи нє?... хоча, я подумаю. дякую.
щодо 23 - трохи воно риторично, згоден (підпирає голову, типу - мислитель...). як охолоне, то може щось і поправлю.
але щас такіє жестокіє і бєзнравствєнниє врємєна,
що на першому місці має бути (забавно картавить) ґитоґика, ґитоґика і ще раз - ґитоґика!

Оленко, кредові зізнання завжди трохи "постулатні". Але тут це виправдано (імхо). А останній рядок 23-го варто вивчити всім поетам :)

вивчила. повторюю.
тягнуся, тягнуся,
доростаю... :)

тебе це не стосується. поки що. і довго ще не стосуватиметься :) в тебе ще стільки всього невимовленого! врешті-решт, чиїми сторінками я вештатимусь? ґа?
то автор мав на увазі себе.

це, типу, напросилась... та тут (роззирається, тицяє пальцями в різні боки: той і отой, а та, ще ота і...і...і...) тааааааааааких сторінок повно, що ммм! тільки вештатись ними й вештатись :)

Дещо поправив, щоб було трохи менше літер:

«…Потім - ні до, ні після Христа, у євреїв не було традиції розпинати людей.
А в римлян була.
Та й римські солдати і мучили і вбивали Христа.
То де ж євреї?...»

Я не хотів би тут займатися аналізом священних текстів, але, якщо не помиляюся, це була саме воля верхівки єврейського народу. А звідси, власне, і всього народу, бо народ завжди гідний своїх правителів – як би там не було…
Ісуса ж водили й до Ірода – і що з цього вийшло? А римляни – як інструмент.
І навіть у Святому письмі є цей «сюжет», коли Пілат кілька разів намагається Його відпустити, а потім, корячись цій фанатичній наполегливості, демонстративно вмиває руки, кажучи, що на ньому Його крови немає, а саме на них…

Але я тут у віршеві навіть не про це: я в даному випадкові не роблю ніяких висновків.

Я довго думав над цим рядком, бо він є дуже знаковим. В мене є з п’ять його варіантів, більш «м’яких».
Випереджуючи можливі подальші «звинувачення», можна було б сказати і так:
Дурний автор що хоче, те й пише – що з нього візьмеш. (це заспів)
Думав-думав і прийшов ось якого висновку: цей «спірний» рядок (на мою скромну графоманську думку) є лакмусовим індикатором читача: якщо для нього тут криється супер_пупер проблема, то вона, в першу чергу, в ньому (в чительникові), а не в авторові, ну а якщо читач безпроблемний, тоді він не вбачає в цьому нічого крамольного.

Для мене тут ніякої проблеми немає: а головне (знову ж, як на мою думку) – це авторський месидж, закладений в текст, а не трактування його окремим читачами. Я не вживаю це слово як лайку – ні в якому разі. Воно тут втілено як… е-е-е… етнічно-інформативна одиниця, притаманна саме українській традиції. Це дуже автентично по-українському. В цьому рядкові відсутня авторська оцінка. Це просто констатація факту – така собі замальовка українського сільського довкілля. Саме сільського, бо у місті в це вкладається дещо другий сенс. В деяких селах (навіть зросійщеної центральної України!) я чую це слово до сих пір, причому без натяку на якусь образу. І як тут не згадати (по дотичній) хоча би того ж Агасфера – мої шановні опоненти мають перейменувати його з «Вічного Жида» на щось таке своє – толерантне – причому одразу на кількох мовах (українська/російська/чеська/польська…не знаю як справи з білоруською).

Втім, я тут в гостях, бо це не моя хата, де б я встановлював власні правила. Можливо це й справді для когось спірно. І якщо шановне панство буде проти, то я, звичайно ж, вилучу останнього вірша, але правити (поки що) нічого не буду.

але – на цю тему ще можна подумати більш загально

ви, пане Володимире, не сприйміть цей пост, як "гнівну" відповідь саме вам - ні в якому разі -це просто узагальнення для абстрактного читача... а може для себе - в першу чергу.

Та ні, все нормально - звичайно є гострі теми, на які важливо навчитися лагідно розмовляти.

Сергію, я власне, саме про це і кажу, і повністю згоден із вами, коли ви зауважуєте:
"Це просто констатація факту – така собі замальовка українського сільського довкілля. Саме сільського, бо у місті в це вкладається дещо другий сенс..."
Можливо, коли ми на це все дивитимемося з болем, і з жалем, то не звинувачуватимемо саме "жидів", чи "євреїв", а, власне, молитимемося за відпускання гріхів усіх своїх попередників...

Особисто я вважаю, що "жид" допустиме слово, але коректне для вжитку тільки в контексті властивих цьому означенню географії і часових проміжків.

А щодо правителів, пам'ятається, і наші предки не раз і не два убивали, чи то в монастирях морили, чи то привселюдно, наприклад, послів Чингізханових (звичайно, не простий люд, а князі, бояри), і за це були сукупно вбивані, та й просто жили у мряці безпросвітних часів.
Безумовно, народ відповідає за своїх правителів, але, я думаю, це, передусім, у контексті внутрішнього життя країни, народу. Бо з огляду більш загальних законів, кожен відповідає за свої вчинки самостійно?

Цікаво, що той же правитель частини іудейського народу Ірод (внук знаменитого Великого Ірода) - винним Христа, на скільки я розумію, не визнав. Тому питання - чи деякі святоші, книжники і фарисеї представляли народ єврейський тоді, чи книжники і фарисеї (ті ж продажні судді, ті ж священники) представляють зараз повноцінно український народ для зневажнення, проклинання нашого народу іншими?

Однозначно, і я про це.
Ми просто говорили про розмаїтість відтінків у сприйнятті цілком допустимого в контексті презумпції найкращого розуміння автора рядка.

за такий кредит довіри від Чорі - падає навколішки й розбиває лоба в ста поклонах.

богема - то такий творчий осередок, який тяжіє до групування, тоєсть до тусні. а де тусня - там зваби і, як результат - згуби. а вже де глямур!!!,,, тобто - сюди можна запаралелити будь-який міф, де йдеться про "прєступлєніє і наказаніє": від найдревніших. дав десь слабину - получи фашист гранату. "високоморальних" і стійких особєй одиниці - тому вони вийняток. та вони й особливо не тусуються.
складається враження, що богема_тусня_глямур - це така каста_чистилище, до якої якщо вже попав, то обов"язково десь в чомусь зкурвишся: чи схибиш в чомусь - скажімо перед владою, чи слєгка зрадиш когось за... тепленьке місце, за бабло... за славку... чи зрадиш собі - що ще ужісніше (заламує руці). тоєсть - не твориш як справжній творець, а танцюєш під чиюсь дудку - отримуєш за це чупа_чупси й страшенно радий, бо успішний. ну чи ще щось - варіянтів безліч.
тому це вже такий стійкий древній архетип, вирватися зпід влади якого - справжня задача художника з великої літери! (стає ув горду й незалежну позицію №4)

а ви що думаєте, дітки?:)))

(аж впрів!)

Ох ти ж, Боже ж ти мій :) Це не кредит, це - констатація (з цими словами підстелює аутіру пір"їнку, потім матрасик, потім ще щось пухнасте, доки все оте не змусить його розпрямитися у повний зріст).
Богема - та ж номенклатура, тільки з гордим доповненням "творча". І там, як у будь-якій номенклатурі, діють ті ж самі закони. Тому нічого дивного, що "скурвлення" відбувається рано чи пізно. Трохи дивує інший факт. Начебто творчі люди тяжіють до усамітнення. Але чому тоді багато з них (дійсно талановитих) так нестримно рвуться до тієї тусні, хоча точно знають, що там - прірва?
ПиСи. От же ш збочена уява: замість позиції № 4 прочитала "поза" :))

(починає дуже ритмічно рухатись)
пазішен намбар файф - сачиняю сам!
пазішен намбар секс - шшша-а-а! про секс - ні слова!

та ні, я не про ту богему - номентклатурну: там питань нема - то кормушка (знову ж - з винятками). я саме про "добровільну". про "псевдострах" лишитись за бортом корабля, який пропливає за вікнами (висовується з кватирки - там суне щось галасливе й ріжнокорольове, на якому вівсю відбувається празнік жізні)

все одно на всі пароплавчики-трамвайчики щастя не встигнеш - завжди видаватиметься, що там, де їдуть інші,- кращий краєвид :) тому сідаймо на березі ріки і будемо милуватися сходом Сонця (позишн намбер севен).