Птаха
Стоять осики під сулою
На „Лисій” вітер свище
І на одинці сам з собою
Замріяний. А вище,
По небі котяться пухнасті
Приймають різні форми:
Одні строкаті, ті кулясті
Нема хмаринкам норми.

Але ж про що я? – от згадав!
Сиджу собі тихенько,
На Сулу-річку поглядав
Та мріяв солоденько.

Отак намріявши, дотямив
Що добре в світі жити,
Якщо не гнатись за рублями
І з брата кров не пити.
Про кров із брата не даремно
Писать почав без страху,
Бо я сиджу собі тут чемно
Пишу вірша – Про „птаху”.
Що рознесла по всіх усюдах
Діток своїх спесивих
Які добра не бачать в людях
Безоких, юродивих.
Вони ж з`їдять нас, і не знають
Хто був їм рідним татом
Бо недоторканість, секретність
Належить депутатам.

Оце я „Птахою” зову
Парламентські ті лиця
Які без страху й сорому
Брехати і дивиться
Прямо у очі научились
Не йме їм люд довіри
Вони вже каялись і бились
В парланетській могилі
Та чорта лисого добиться
Тепла в одній сорочці
Верховна рада в Україні
Як ложка дьогтю в бочці
Яка ламає до коліна
Всі інтереси і смаки
Вся Україна чорно-біла
Не побратаються брати.
Колись за куни нігті рвали
Тепер за гривню по плече
Через одного катували
Їм не болить і не пече
У тому серці що з заліза
У тих, у кам’яних тілах
Бо хто в карман до них полізе
Зітруть негайно в попіл, в крах

(Для чого ж орган цей потрібен
На шибеницю що веде
По білому, що пише білим
Що падає і не впаде).

Зате у них одне заняття
Майдан збирають що доби
Розпалять люди там багаття
Із людських душ живі сади.
По серед Києва на площі
Чинам є чим себе занять
Одноклітинним в день по ложці,
Або собак з цепів спускать.

А люди ж думають так треба
Бо там розумні зібрались!
Та вони знімуть шкуру з тебе
Тільки один раз помились.
*****
А загалом у світі добре
Нема ні смутку ні проблем
І не болить і не коробле
Якщо не гнатись за рублем!

© Дудка В.Р.