ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.04.17 21:51
Скільки горя і нещастя комуняки принесли –
Ледь не шосту частку світу до голоду довели.
Доки вони воювали, аби владу укріпить,
Селян бідних обдирали, не давали людям жить.
Лютували продзагони. Як же їм не лютувать,
Як навчились комуняки лиш одного –

Борис Костиря
2025.04.17 21:43
Антипітьма, антивогонь.
Антилюбов антиоснов.
Все навпаки. Промінь долонь
Родить не радість, а тільки кров.

Антиправа антилюдей,
Антидержава антивождів.
В антив'язницях скрегіт плечей.

Артур Сіренко
2025.04.17 16:00
Якщо Ви відвідували Донецьк на День шахтаря чи під час знаменитого донецького карнавалу на День Паризької Комуни, Ви обов’язково мусили побачити яскравий та емоційний танець донецьких шахтарів, що називається донго. І, певно, Ви чули оповідку, що цей тане

Іван Потьомкін
2025.04.17 10:50
А хто бачив, а хто чув,
Хто в Максимка сюніч був?
Мабуть, хтось із зоосаду,
Де зайчаток він погладив,
Задивився- на жирафу,
Тигр нагнав такого страху...
Заспокоїв трохи півень,
Проспівав із ним нарівні...

Віктор Кучерук
2025.04.17 06:14
Прислухаючись до свисту
Ховрашка серед пшениць, –
Не спиняє жайвір виступ,
Не спішить упасти ниць.
Тішить співом хліборобів
Перелітний птах тому,
Що за шкоду ту, що робить,
Дістається не йому.

С М
2025.04.16 21:59
Кину все в пікап і переїду
Вірогідно, в Ел-Eй
Нашукаю собі дім, а далі зійде
Справді новий день

Жінка усі думки, що маю, повнить
Хай нині досить зле
Світ у ній, душі моїй

Борис Костиря
2025.04.16 21:44
Як залишитися цілими
під уламками історії?
На тебе навалені
брили бетону і шлакоблоку,
глини, будівельного сміття,
піску, ти намагаєшся
вибратися, але марно,
тобі залишається

Хельґі Йогансен
2025.04.16 19:29
Серед тисяч вогнів
Єлисейських полів,
де з вітрин діаманти й парфуми
ваблять око моє,
не знайду тільки те,
що ніколи й ніде не забуду.

Вежі Ейфеля шпиль,

Артур Курдіновський
2025.04.16 19:09
Все почалося у холоднім січні.
З тих пір, як сніг промовив гучно "плі!",
Я відбуваю термін свій довічний,
Похмурий в'язень на оцій землі.

Терпів тортури струмом електричним,
Спостерігав чужі обличчя злі.
А камера для мене - простір звичний,

Тетяна Левицька
2025.04.16 16:59
Райське яблуко, Адаме, не надкушуй,
бо пізнавши смак не знайдеш спокій,
збожеволієш, змарнуєш чисту душу,
втративши едем зеленоокий.

Спокушати буде мізки змій лукавий
похітливим стогоном омани.
Бачиш, ніде впасти яблукам тужавим,

Віктор Кучерук
2025.04.16 11:15
Барви яскраві, хмільні аромати,
Співи пташині і море тепла, -
Ніжної свіжості всюди багато,
Добрості світу немає числа.
Сонячне небо, ласкаве проміння,
Лагідний вітер і далеч ясна, -
Світу пасують обнови весінні,
Все наділяє красою весна.

Козак Дума
2025.04.16 09:26
Життя – ріка: потоки і стрімнини,
та хвилі, що біжать на перекат.
Вона зрідні стрімкому часоплину,
якому тихе плесо – неформат.

Обабіч залишаються заплави
і комишем порослі береги,
стоять гаї у величі і славі,

Юрій Гундарєв
2025.04.16 09:25
квітня - День народження легендарного актора і режисера, автора, зокрема, знаменитої стрічки «Великий диктатор» - нищівної сатири на нацизм і на особисто Гітлера.


З вечора і до ранку
диктатор збирає гармати,
бомби, потужні танки -
вбивати!

Борис Костиря
2025.04.15 21:23
Величезні ангари і сховища
зберігають мовчання.
Нескінченні простори...
Підприємства-гіганти в місті
припадають пилом віків.
На них лише крякають
ворони, передвіщаючи
майбутні потрясіння.

Ірина Білінська
2025.04.15 18:54
І ти мені явилася у сні,
журлива музо, зірвана з орбіти…
Кому довічні дала ти обіти,
що цвіт убрався у студений сніг?
Кому віддала крила золоті,
сама упавши у німу безодню? —
Колодязі глибокі і безводні,
а ночі — невиразні і густі.

Іван Потьомкін
2025.04.15 14:58
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Молоде вино
Homo scribendi peritus
Класики
Вічноживі
Автори / Руслана Василькевич (1977) / Проза / Усе близьке та серцю миле

 ТРИ ДИВНИХ СНИ

Ще тривають Різдвяні свята, усміхаються у вікнах осель кольоровими барвами красуні ялинки. Та й є чому радіти, адже цьогоріч зима справді виявила свою прихильність до людей. А особливо до малечі, яка безвтомно ліпить снігові баби, спускається з гірки на санчатах, закидує усе довкола сніжками...А ти споглядаєш на це і серце радіє, що ти також причетна до цієї зимової метушні, бо ти подарувала світові трьох чудових і життєрадісних малюків. Правда не всіх одразу, але яке це має значення, коли тричі сповнена неймовірною радістю несла оте щастя у свій дім, у наш дім. Діти це чудово, це велика радість для двох. Але інколи це стає важкою, проте посильною з Божою допомогою, ношею для одного, коли той інший не захотів чи не зміг розділити цю радість із тобою. Проте мова не про це.
В такі зимові дні чомусь доволі часто згадуються теплі весняні чи літні днини з нетакого вже й далекого минулого. Тоді ми так хотіли дітей, вимальовували для них райдужні плани на майбутнє, чекали, мріяли, але Бог керував по-свому. По довгих молитвах біля мощей Миколая Чарнецького, відвідин багатьох церков та служб ми поклались на Волю Господню і...
Якось сниться мені наче могила біля мого дому, а на ній хрест, під тим хрестом цвіте неймовірної краси квітка, розливаючи довкола свій діамантовий блиск. А навколо сила силенна людей,усі роблять спробу ту квітку зірвати, але даремно, бо вона враз в’яне у їхніх руках. Проте, як лиш її кладуть назад на могилу, вона щораз краще переливається чудним цвітом. І бачу всі люди вже зробили свою спробу, підійшла й моя черга, та я опираюсь, міркуючи, що в мене як і у інших з цієї спроби нічрго не вийде. Люди наполягають і я роблю спробу. І о,диво! Квітка у моїх долонях не лише не зів’яла, а стала ще яскравішою. Я йду дорогою, оберігаю її як кришталь, а вдома саджу до вазонка, а вона щораз робиться все прекраснішою і натовп під моїми вікнами милується цією красою.
“ Людина спить та й снить “, - подумала тоді я, та й не надала цьому великого значення.
Вже за кілька тижнів сниться мені й інший сон. Наче я з групою туристів ідемо по пісчаній пустелі, сонце пече, мучить спрага і ми такі стомлені, а ніде прихилитись. Аж вдалині бачимо невеличкий склеп із знищеною від часу та сонця скульптурою Матері Божої. Підходимо ближче і помічаємо у склепі дверцята прочинені. Входимо по східцях до середини, аж там неймовірної краси палати з килимами й дзеркалами, немов царські. А серед зали стоїть та ж скульптура Матері Божої, що її бачили назовні, лише вже дуже гарна, наче жива. І бачу, що ми залишились наодинці, клякнула я перед нею на коліна і залилась рясними сльозами, поринувши у щиру молитву. По деякому часі чую ніжний жіночий голос, який промовив до мене : “ Дитино, не плач, бо тебе вже вислухано !”
А цей сон вже не давав мені спокою, пригадувався і попередній, серце сповнялось щораз більшою надією, що вже не довго чекати, що ще трошки і Бог подарує нам первістка. Всі думки були цим сповнені, молитви ставали шораз більше благальніші, в них також просилось дати якийсь знак, чи справді Бог вислухав їх. Згодом по одній з таких молитов сниться мені ще один сон. Наче я сама в кімнаті і дивлюсь на вікно, а там пара білих голубів воркують.Прокинулась вранці, аж, не повірите, дивлюсь на вікні пара білих голубів воркують, оглянулась довкола, а я сама в кімнаті – все як у тому сні.
А через тиждень я довідалась, що ношу під серцем першу дитину.
З того часу я зрозуміла, що є сни через які Бог посилає нам якісь повідомлення, дає відповідь на запитання, що нас турбують. Знаю, що є святі, молитвами яких виліковуються людські душі та серця.
Зараз зима, Різдво, а на серці немає криги її розтоплює дитячий сміх, тепло дитячих рученят, щира дитяча любов і уявіть собі все це помножено на троє. Три щастячка в одному домі - одне велике шастя, яке так хотілось з кимось розділити у довгі зимові вечори. Але на все є Воля Божа та й сни були не про це.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-02 21:06:38
Переглядів сторінки твору 2223
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2017.01.28 04:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Лис (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-03 15:27:20 ]
Дякую за задоволення.Світле, людяне оповідання.Легкий, мелодійний виклад.справді гарно.Навіть легкий натяк, що не кожен спроможній розділити таке щастя.Дозволю собі надіслати Вам один маленький матеріал, який я колись підготувала.Мабуть, він доречний.
Материнство. Біологічна функція, психологічна готовність? Адже як і ген батьківства, материнство властиве далеко не кожній жінці. І не в рішенні справа: мати чи не мати дітей...
Ще Фрідріх Ніцше говорив: ”Дитина – дзеркало матері”. Ми всі віддзеркалюємо перш за все своїх матерів, ми – дзеркало їхніх думок, прагнень і вчинків. Ми несемо, чи не несемо, цей ген материнства у наступні покоління. Комусь згадається перший спомин дитинства – запах парного молока з маминих рук, а комусь – перший потиличник...
Якими були і є наші матері? Якими є ми? Якими є і будуть наші діти?
Адже дилеми: оберігати чи відпустити, вказати чи спонукати, кожна мати вирішує, перш за все для самої себе, все своє життя.

Від падінь не вберегтися, чуєш?
Але, падаючи, знай,
Матері впадеш на руки, чуєш?
В десять, тридцять й навіть п”ятдесят.

А не стане матері, - у снах
І порада прийде і турбота.
Матері вони й на небесах
Бо така одвічна їх робота.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслана Василькевич (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-03 23:49:49 ]
П.Ксеніє,щиро вдячна за теплі слова.Справді, лише людина, що пережила радість материнства, зможе зрозуміти, що я хотіла сказати цим твором.
Але є багато гарних душею жінок, які з тих чи інших причин не можуть народити дитину...,але вони можуть її виховати. Адже не та матір, що народила, а та, що зростила. Ще раз дякую, для мене є цінною ваша підтримка. Буду рада вашим новим коментарям.