Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем таким, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже п
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем таким, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже п
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Христенко (1958) /
Поеми
СУЛТАН (Поэма – сказка)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СУЛТАН (Поэма – сказка)
В глубине души все мужчины хотят быть султанами,
а все женщины – единственными и неповторимыми.
I
Вот и ночка миновала,
Просыпалось утро ало:
“Кто там дрыхнет на боку?
Хватит спать! Ку-ка-ре-ку!”
Я скажу вам без прикрас:
“Жизнь хорошая у нас
И прекрасная семья:
Десять курочек и я.”
Выхожу с утра во двор,
Словно дядька Чёрномор:
“Ну-ка девки, быстро стройся
На поверку под забор.
Буду лично проверять,
Не сбежал ли кто опять –
Я наказываю строго,
Кто вне дома любит спать
И, надеюсь ясно всем:
Кто – султан, а кто – гарем!
Не люблю плохие вести,
Но сегодня – все на месте.
По двору, на этот час,
Есть две новости у нас!
Сразу всех предупреждаю,
Что одна из них плохая!..
И с неё то и начнём:
Мы гостей назавтра ждем!..
И придется нам решать,
Чем их будем угощать?!” –
Все притихли, как одна –
Гробовая тишина...
И заставил многих шок
Тут же сбегать на горшок!
Тут же вспомнился стишок:
“Жить чертовски хорошо!..”
– Но спешу вам дать ответ –
Кур в меню пока что нет,
А вот яйца и омлет
Есть – на завтрак и обед.
А на ужин – будет пицца!..
Но… с грибами, а не птицей.
Соответственно у нас
Для несушек спецзаказ.
Добровольцы – шаг вперёд,
Время, знаете, не ждёт...” –
До моих ушей дошёл
Истерический смешок:
“Ну, ты – Юлий Цезарь Гай,
Нас так больше не пугай!”
II
Я, как вол, пахал полдня,
Мужики поймут меня:
Дрожь в ногах, болит спина –
Десять девок – не одна!
Все они любви хотят,
Но на свой, особый лад:
С первой – ласков будь и нежен,
Обходителен, неспешен;
Со второй – неудержим,
Искромётен, словно джин;
Третья лишь тогда довольна,
Если сделаешь ей больно...
Я к халтуре не привычный
И работаю отлично –
И претензий нет ко мне,
И довольны все вполне.
Так что, не жалея сил,
Всех, «по-полной», ублажил
И прилёг, минут на пять,
Под малиной отдыхать,
Где прохладный ветерок
Обдувал приятно бок.
Так уж принято у нас,
Делу день, потехе час...
Но нежданно, как всегда,
В гости к нам спешит беда:
Над некошеной травой
Вижу чей-то хвост рябой!
Вот те раз! Ну что ж такое?
Нет сегодня мне покоя!
Знают все – незваный гость
Хуже, чем в ботинке гвоздь.
Не иначе как сосед,
Воспитания в нём нет,
Подозрительно ко-кочет –
Соблазнить, наверно, хочет
Из моих – одну из жён, –
Вот бессовестный пижон!
– Ну, держись! Уже лечу.
Ох, тебя я проучу!
Чтоб не портил больше нервы,
Научу тебя манерам.
Что же, драка – это дело!
Бьюсь я жёстко и умело –
С детства в этом искушон:
Всё же – местный чемпион!
Здесь нешуточный отбор,
Кто слабее – под топор:
В суп, а может в холодец –
В общем, песенке конец.
Ну, а если жить охота –
Каждый день, как на работу:
Бег, зарядка, тренировка,
Боевая подготовка.
Будет ждать тебя успех,
Если станешь лучше всех.
Выживает только самый
Сильный, храбрый и упрямый.
Правда, силушка сама
Не поможет без ума.
Чтобы дров не наломать,
Надо ведь и меру знать.
Стали друг напротив друга,
Мышцы взведены упруго.
Приготовившись к прыжку,
Он запел: “Ку-ка-ре-ку!”,–
Силу всю, вложивши в крик.
Я, не медля, в тот же миг
Выпрыгнул и только раз
Клюнул ровно между глаз.
И его бойцовский пыл
Тут же быстренько остыл:
Пыль, поднявши за собой,
Он бежал к себе домой.
Я, как баловень побед,
Кукарекнул гордо в след,
Чтобы знали все вокруг,
Кто здесь истинный Петух.
Тут сомкнулся плотно круг
Из моих родных подруг –
Все моей победе рады.
Слава – вот моя награда!
III
Есть вопросик у меня:
“Дым – не уж-то без огня?!
Сам ли он сюда пришёл,
Или как?..
Нехорошо!..
Я у вас всего один:
Я и муж, и господин.
Не позорьте честь мою,
Или насмерть заклюю!
Кто наставит мне рога,
Наживёт себе врага.
Вам судьба моими быть
И пожизненно любить.
С Вами счастье и беду
Разделю – не подведу!
Чтобы стало жить, как в песне:
Веселей и интересней, –
Проведём в конце недели
Конкурс «Лучшая в постели».
Победительнице приз –
Лично покажу стриптиз,
И подарок от меня –
Секс в любое время дня”.
Охи, ахи: “Неужели?!
Конкурс – то, что мы хотели!
Мы не хуже от людей
И у нас полно идей!”
Самый слёзный сериал
Так бы их не волновал.
И поехало, пошло –
Раскудахталось село...
Двор накрыла мягко тень.
Село солнце, кончен день.
Да и нам пора в кровать –
Завтра раненько вставать.
а все женщины – единственными и неповторимыми.
I
Вот и ночка миновала,
Просыпалось утро ало:
“Кто там дрыхнет на боку?
Хватит спать! Ку-ка-ре-ку!”
Я скажу вам без прикрас:
“Жизнь хорошая у нас
И прекрасная семья:
Десять курочек и я.”
Выхожу с утра во двор,
Словно дядька Чёрномор:
“Ну-ка девки, быстро стройся
На поверку под забор.
Буду лично проверять,
Не сбежал ли кто опять –
Я наказываю строго,
Кто вне дома любит спать
И, надеюсь ясно всем:
Кто – султан, а кто – гарем!
Не люблю плохие вести,
Но сегодня – все на месте.
По двору, на этот час,
Есть две новости у нас!
Сразу всех предупреждаю,
Что одна из них плохая!..
И с неё то и начнём:
Мы гостей назавтра ждем!..
И придется нам решать,
Чем их будем угощать?!” –
Все притихли, как одна –
Гробовая тишина...
И заставил многих шок
Тут же сбегать на горшок!
Тут же вспомнился стишок:
“Жить чертовски хорошо!..”
– Но спешу вам дать ответ –
Кур в меню пока что нет,
А вот яйца и омлет
Есть – на завтрак и обед.
А на ужин – будет пицца!..
Но… с грибами, а не птицей.
Соответственно у нас
Для несушек спецзаказ.
Добровольцы – шаг вперёд,
Время, знаете, не ждёт...” –
До моих ушей дошёл
Истерический смешок:
“Ну, ты – Юлий Цезарь Гай,
Нас так больше не пугай!”
II
Я, как вол, пахал полдня,
Мужики поймут меня:
Дрожь в ногах, болит спина –
Десять девок – не одна!
Все они любви хотят,
Но на свой, особый лад:
С первой – ласков будь и нежен,
Обходителен, неспешен;
Со второй – неудержим,
Искромётен, словно джин;
Третья лишь тогда довольна,
Если сделаешь ей больно...
Я к халтуре не привычный
И работаю отлично –
И претензий нет ко мне,
И довольны все вполне.
Так что, не жалея сил,
Всех, «по-полной», ублажил
И прилёг, минут на пять,
Под малиной отдыхать,
Где прохладный ветерок
Обдувал приятно бок.
Так уж принято у нас,
Делу день, потехе час...
Но нежданно, как всегда,
В гости к нам спешит беда:
Над некошеной травой
Вижу чей-то хвост рябой!
Вот те раз! Ну что ж такое?
Нет сегодня мне покоя!
Знают все – незваный гость
Хуже, чем в ботинке гвоздь.
Не иначе как сосед,
Воспитания в нём нет,
Подозрительно ко-кочет –
Соблазнить, наверно, хочет
Из моих – одну из жён, –
Вот бессовестный пижон!
– Ну, держись! Уже лечу.
Ох, тебя я проучу!
Чтоб не портил больше нервы,
Научу тебя манерам.
Что же, драка – это дело!
Бьюсь я жёстко и умело –
С детства в этом искушон:
Всё же – местный чемпион!
Здесь нешуточный отбор,
Кто слабее – под топор:
В суп, а может в холодец –
В общем, песенке конец.
Ну, а если жить охота –
Каждый день, как на работу:
Бег, зарядка, тренировка,
Боевая подготовка.
Будет ждать тебя успех,
Если станешь лучше всех.
Выживает только самый
Сильный, храбрый и упрямый.
Правда, силушка сама
Не поможет без ума.
Чтобы дров не наломать,
Надо ведь и меру знать.
Стали друг напротив друга,
Мышцы взведены упруго.
Приготовившись к прыжку,
Он запел: “Ку-ка-ре-ку!”,–
Силу всю, вложивши в крик.
Я, не медля, в тот же миг
Выпрыгнул и только раз
Клюнул ровно между глаз.
И его бойцовский пыл
Тут же быстренько остыл:
Пыль, поднявши за собой,
Он бежал к себе домой.
Я, как баловень побед,
Кукарекнул гордо в след,
Чтобы знали все вокруг,
Кто здесь истинный Петух.
Тут сомкнулся плотно круг
Из моих родных подруг –
Все моей победе рады.
Слава – вот моя награда!
III
Есть вопросик у меня:
“Дым – не уж-то без огня?!
Сам ли он сюда пришёл,
Или как?..
Нехорошо!..
Я у вас всего один:
Я и муж, и господин.
Не позорьте честь мою,
Или насмерть заклюю!
Кто наставит мне рога,
Наживёт себе врага.
Вам судьба моими быть
И пожизненно любить.
С Вами счастье и беду
Разделю – не подведу!
Чтобы стало жить, как в песне:
Веселей и интересней, –
Проведём в конце недели
Конкурс «Лучшая в постели».
Победительнице приз –
Лично покажу стриптиз,
И подарок от меня –
Секс в любое время дня”.
Охи, ахи: “Неужели?!
Конкурс – то, что мы хотели!
Мы не хуже от людей
И у нас полно идей!”
Самый слёзный сериал
Так бы их не волновал.
И поехало, пошло –
Раскудахталось село...
Двор накрыла мягко тень.
Село солнце, кончен день.
Да и нам пора в кровать –
Завтра раненько вставать.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
