Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Христенко (1958) /
Поеми
СУЛТАН (Поэма – сказка)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СУЛТАН (Поэма – сказка)
В глубине души все мужчины хотят быть султанами,
а все женщины – единственными и неповторимыми.
I
Вот и ночка миновала,
Просыпалось утро ало:
“Кто там дрыхнет на боку?
Хватит спать! Ку-ка-ре-ку!”
Я скажу вам без прикрас:
“Жизнь хорошая у нас
И прекрасная семья:
Десять курочек и я.”
Выхожу с утра во двор,
Словно дядька Чёрномор:
“Ну-ка девки, быстро стройся
На поверку под забор.
Буду лично проверять,
Не сбежал ли кто опять –
Я наказываю строго,
Кто вне дома любит спать
И, надеюсь ясно всем:
Кто – султан, а кто – гарем!
Не люблю плохие вести,
Но сегодня – все на месте.
По двору, на этот час,
Есть две новости у нас!
Сразу всех предупреждаю,
Что одна из них плохая!..
И с неё то и начнём:
Мы гостей назавтра ждем!..
И придется нам решать,
Чем их будем угощать?!” –
Все притихли, как одна –
Гробовая тишина...
И заставил многих шок
Тут же сбегать на горшок!
Тут же вспомнился стишок:
“Жить чертовски хорошо!..”
– Но спешу вам дать ответ –
Кур в меню пока что нет,
А вот яйца и омлет
Есть – на завтрак и обед.
А на ужин – будет пицца!..
Но… с грибами, а не птицей.
Соответственно у нас
Для несушек спецзаказ.
Добровольцы – шаг вперёд,
Время, знаете, не ждёт...” –
До моих ушей дошёл
Истерический смешок:
“Ну, ты – Юлий Цезарь Гай,
Нас так больше не пугай!”
II
Я, как вол, пахал полдня,
Мужики поймут меня:
Дрожь в ногах, болит спина –
Десять девок – не одна!
Все они любви хотят,
Но на свой, особый лад:
С первой – ласков будь и нежен,
Обходителен, неспешен;
Со второй – неудержим,
Искромётен, словно джин;
Третья лишь тогда довольна,
Если сделаешь ей больно...
Я к халтуре не привычный
И работаю отлично –
И претензий нет ко мне,
И довольны все вполне.
Так что, не жалея сил,
Всех, «по-полной», ублажил
И прилёг, минут на пять,
Под малиной отдыхать,
Где прохладный ветерок
Обдувал приятно бок.
Так уж принято у нас,
Делу день, потехе час...
Но нежданно, как всегда,
В гости к нам спешит беда:
Над некошеной травой
Вижу чей-то хвост рябой!
Вот те раз! Ну что ж такое?
Нет сегодня мне покоя!
Знают все – незваный гость
Хуже, чем в ботинке гвоздь.
Не иначе как сосед,
Воспитания в нём нет,
Подозрительно ко-кочет –
Соблазнить, наверно, хочет
Из моих – одну из жён, –
Вот бессовестный пижон!
– Ну, держись! Уже лечу.
Ох, тебя я проучу!
Чтоб не портил больше нервы,
Научу тебя манерам.
Что же, драка – это дело!
Бьюсь я жёстко и умело –
С детства в этом искушон:
Всё же – местный чемпион!
Здесь нешуточный отбор,
Кто слабее – под топор:
В суп, а может в холодец –
В общем, песенке конец.
Ну, а если жить охота –
Каждый день, как на работу:
Бег, зарядка, тренировка,
Боевая подготовка.
Будет ждать тебя успех,
Если станешь лучше всех.
Выживает только самый
Сильный, храбрый и упрямый.
Правда, силушка сама
Не поможет без ума.
Чтобы дров не наломать,
Надо ведь и меру знать.
Стали друг напротив друга,
Мышцы взведены упруго.
Приготовившись к прыжку,
Он запел: “Ку-ка-ре-ку!”,–
Силу всю, вложивши в крик.
Я, не медля, в тот же миг
Выпрыгнул и только раз
Клюнул ровно между глаз.
И его бойцовский пыл
Тут же быстренько остыл:
Пыль, поднявши за собой,
Он бежал к себе домой.
Я, как баловень побед,
Кукарекнул гордо в след,
Чтобы знали все вокруг,
Кто здесь истинный Петух.
Тут сомкнулся плотно круг
Из моих родных подруг –
Все моей победе рады.
Слава – вот моя награда!
III
Есть вопросик у меня:
“Дым – не уж-то без огня?!
Сам ли он сюда пришёл,
Или как?..
Нехорошо!..
Я у вас всего один:
Я и муж, и господин.
Не позорьте честь мою,
Или насмерть заклюю!
Кто наставит мне рога,
Наживёт себе врага.
Вам судьба моими быть
И пожизненно любить.
С Вами счастье и беду
Разделю – не подведу!
Чтобы стало жить, как в песне:
Веселей и интересней, –
Проведём в конце недели
Конкурс «Лучшая в постели».
Победительнице приз –
Лично покажу стриптиз,
И подарок от меня –
Секс в любое время дня”.
Охи, ахи: “Неужели?!
Конкурс – то, что мы хотели!
Мы не хуже от людей
И у нас полно идей!”
Самый слёзный сериал
Так бы их не волновал.
И поехало, пошло –
Раскудахталось село...
Двор накрыла мягко тень.
Село солнце, кончен день.
Да и нам пора в кровать –
Завтра раненько вставать.
а все женщины – единственными и неповторимыми.
I
Вот и ночка миновала,
Просыпалось утро ало:
“Кто там дрыхнет на боку?
Хватит спать! Ку-ка-ре-ку!”
Я скажу вам без прикрас:
“Жизнь хорошая у нас
И прекрасная семья:
Десять курочек и я.”
Выхожу с утра во двор,
Словно дядька Чёрномор:
“Ну-ка девки, быстро стройся
На поверку под забор.
Буду лично проверять,
Не сбежал ли кто опять –
Я наказываю строго,
Кто вне дома любит спать
И, надеюсь ясно всем:
Кто – султан, а кто – гарем!
Не люблю плохие вести,
Но сегодня – все на месте.
По двору, на этот час,
Есть две новости у нас!
Сразу всех предупреждаю,
Что одна из них плохая!..
И с неё то и начнём:
Мы гостей назавтра ждем!..
И придется нам решать,
Чем их будем угощать?!” –
Все притихли, как одна –
Гробовая тишина...
И заставил многих шок
Тут же сбегать на горшок!
Тут же вспомнился стишок:
“Жить чертовски хорошо!..”
– Но спешу вам дать ответ –
Кур в меню пока что нет,
А вот яйца и омлет
Есть – на завтрак и обед.
А на ужин – будет пицца!..
Но… с грибами, а не птицей.
Соответственно у нас
Для несушек спецзаказ.
Добровольцы – шаг вперёд,
Время, знаете, не ждёт...” –
До моих ушей дошёл
Истерический смешок:
“Ну, ты – Юлий Цезарь Гай,
Нас так больше не пугай!”
II
Я, как вол, пахал полдня,
Мужики поймут меня:
Дрожь в ногах, болит спина –
Десять девок – не одна!
Все они любви хотят,
Но на свой, особый лад:
С первой – ласков будь и нежен,
Обходителен, неспешен;
Со второй – неудержим,
Искромётен, словно джин;
Третья лишь тогда довольна,
Если сделаешь ей больно...
Я к халтуре не привычный
И работаю отлично –
И претензий нет ко мне,
И довольны все вполне.
Так что, не жалея сил,
Всех, «по-полной», ублажил
И прилёг, минут на пять,
Под малиной отдыхать,
Где прохладный ветерок
Обдувал приятно бок.
Так уж принято у нас,
Делу день, потехе час...
Но нежданно, как всегда,
В гости к нам спешит беда:
Над некошеной травой
Вижу чей-то хвост рябой!
Вот те раз! Ну что ж такое?
Нет сегодня мне покоя!
Знают все – незваный гость
Хуже, чем в ботинке гвоздь.
Не иначе как сосед,
Воспитания в нём нет,
Подозрительно ко-кочет –
Соблазнить, наверно, хочет
Из моих – одну из жён, –
Вот бессовестный пижон!
– Ну, держись! Уже лечу.
Ох, тебя я проучу!
Чтоб не портил больше нервы,
Научу тебя манерам.
Что же, драка – это дело!
Бьюсь я жёстко и умело –
С детства в этом искушон:
Всё же – местный чемпион!
Здесь нешуточный отбор,
Кто слабее – под топор:
В суп, а может в холодец –
В общем, песенке конец.
Ну, а если жить охота –
Каждый день, как на работу:
Бег, зарядка, тренировка,
Боевая подготовка.
Будет ждать тебя успех,
Если станешь лучше всех.
Выживает только самый
Сильный, храбрый и упрямый.
Правда, силушка сама
Не поможет без ума.
Чтобы дров не наломать,
Надо ведь и меру знать.
Стали друг напротив друга,
Мышцы взведены упруго.
Приготовившись к прыжку,
Он запел: “Ку-ка-ре-ку!”,–
Силу всю, вложивши в крик.
Я, не медля, в тот же миг
Выпрыгнул и только раз
Клюнул ровно между глаз.
И его бойцовский пыл
Тут же быстренько остыл:
Пыль, поднявши за собой,
Он бежал к себе домой.
Я, как баловень побед,
Кукарекнул гордо в след,
Чтобы знали все вокруг,
Кто здесь истинный Петух.
Тут сомкнулся плотно круг
Из моих родных подруг –
Все моей победе рады.
Слава – вот моя награда!
III
Есть вопросик у меня:
“Дым – не уж-то без огня?!
Сам ли он сюда пришёл,
Или как?..
Нехорошо!..
Я у вас всего один:
Я и муж, и господин.
Не позорьте честь мою,
Или насмерть заклюю!
Кто наставит мне рога,
Наживёт себе врага.
Вам судьба моими быть
И пожизненно любить.
С Вами счастье и беду
Разделю – не подведу!
Чтобы стало жить, как в песне:
Веселей и интересней, –
Проведём в конце недели
Конкурс «Лучшая в постели».
Победительнице приз –
Лично покажу стриптиз,
И подарок от меня –
Секс в любое время дня”.
Охи, ахи: “Неужели?!
Конкурс – то, что мы хотели!
Мы не хуже от людей
И у нас полно идей!”
Самый слёзный сериал
Так бы их не волновал.
И поехало, пошло –
Раскудахталось село...
Двор накрыла мягко тень.
Село солнце, кончен день.
Да и нам пора в кровать –
Завтра раненько вставать.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
