Моя землячка Леся Українка про християнство:

... мир і згода, гармонія небесна панувала в великім пантеоні. Поки дух юдейського народу, мстивий, заздрий, дав невидимий меч своєму сину Ісусу з Назарета. З того часу порушилась гармонія всесвітня на небі й на землі. Не видно краю великій боротьбі, що перейшла на землю з неба, від Богів на люди. ...Ся віра зародилась в Палестині, а в тих країнах варварських і східних уже й самі стихії, мов призводять до безміру і дикості в злочинах. ...Христос дав не саму любов, а й меч! ...Наступить той бог єдиний нам усім на шию, мов східний деспот... ...Великий жаль, що стільки крові ллється за вашу віру, бо добра не вийде, вино ще грає, а вже оцтом чути. Я певен, що пожар великий Риму не християни вдіяли, та, може, вони пожар готують нам ще більший. Усе, що нам лишилося від славних часів колишніх, все та віра спалить і попіл рознесе на штири вітри. ...Як далі піде так, ми хутко станем чужинцями у нашім ріднім краю, вигнанцями з небесної держави, бо їй нема на нашім світі місця, та й ми дістатися туди не можем, де перше треба вмерти, щоб ожити, і втратити зовсім подобу людську, щоб статися не людьми й не Богами, а чимсь таким, як тінь, як дим, як пара. ...Поки новий Єрусалим настане, то Рим піде в старці, бо ваша віра зруйнує працьовитість, а жебрацтво в честь уведе, хоч і не дасть загоди голодній черні, тільки роздратує. ...Се в їх тепер, панотче, наче пошесть, у сих філософів високородних: позамикались дома, наче в урни замазались, іще й не спопелівши, обличчя в них повитягались навіть, пожовкли й попісніли – хто б подумав, що всі вони вступили в тую секту, в те мертводухе християнство... ...ваша церква не дбає про закон, про славу Риму, вона перейняла юдейський звичай, І віру, і закон. Щоб цяя секта зосталась для самих рабів... бо для рабів вона корисна... ...Ні, справді, я в своєму господарстві се добре перевірив: кожен раб, як тільки християнство те перейме, стає покірним, чесним, роботящим, хоч кия забувай! Я все купую в послугу християн. Що ж до звичаїв, то що з раба звичаїв вимагати? – Аби корився та глядів роботи. Ну, вільним громадянам – інша річ
Леся Українка “Руфін і Прісцилла”

…обличчя в них повитягались навіть, пожовкли й попісніли – хто б подумав, що всі вони вступили в ТУЮ СЕКТУ, В ТЕ МЕРТВОДУХЕ ХРИСТИЯНСТВО… ...ваша церква не дбає про закон, про славу Риму, вона перейняла ЮДЕЙСЬКИЙ ЗВИЧАЙ, І ВІРУ, І ЗАКОН

Це ж до чого можна «довіршуватися»?! Загальновідома любов поетеси до природних сил і прихильність до язичницьких образів. А ось ще один приклад захоплення природою і своєю над культурною нацією:

Здесь приходится часто выслушивать истинно еврейское по своей наглости и совершенно глупое возражение современных пацифистов: "но ведь человек на то и человек, чтобы преодолевать природу!" Миллионы людей бессмысленно повторяют эту еврейскую нелепость и в конце концов сами убеждают себя в том, будто люди могут "преодолевать" природу. Что хотят сказать этим наши пацифистские дурачки, в сущности говоря, даже понять нельзя.
Не будем уже говорить о том, что на деле человеку еще ни в чем не удалось преодолеть природу; не будем говорить уже о том, что человеку в лучшем случае удается лишь постигнуть ту или другую загадку или тайну частицы природы…
Адольф Гитлер МАЙН КАМПФ

Після заяв таких авторитетів, де вже тій убогій християнській церкві-секті подолати красу і силу природних сил якими керувала Мавка і Аненербе? Куди тому Ісусу, з його воскресінням, (СМЕРТТЮ СМЕРТЬ ПОПРАВ) коли він лише: «дух юдейського народу, мстивий, заздрий, з невидимим мечем в руках»

Можливо обидві історичні постаті зайняли належне місце в історії літератури і політики, та де вони по смерті? Якщо їм, ще за життя, церковне «пріло смерділо смерттю»?

Фанатизм огидний у будь-яких виявах. Релегійний фанатизм - страшніший вдвічі-втричі-вбезмежжя. Бо все прикривається світлим іменем. І тоді вже не важлива ціна, важлива мета.
Дякую тобі, Аню, за чесність і за сміливість.

У свій час я належала до ряду тих "покошених" і тепер схвально кмваю головою, читаючи. Є для мене ще місце на кострі?

Отак Аню, і ми тут із Сергійком нещодавно пройшли через це Дійство. І так як воно відбулося в неділю, я мав радість вилухати ще і недільну проповідь.

Що можна сказати - "народ і партія єдині!"
Культурний та інтелектуальний рівень пересічного українця цілком в рамках пересічного священнослужителя.
Один одного варті.
І це братнє злиття і складає собою погрішиму частину нашої Церкви, чи Церков.

Є Непогрішима Частина - але про Неї наразі не говоримо, так?

Так ось панам святим отцям потрібно щонайменше раз на рік співбесіду проходити із колегією кращих гуманітарних фахівців найближчого великого міста, а то розіпсіли у більшості своїй ці панотці. У переважної більшості, з якими зустрічався - інтелект нижче середнього, доброти теж, а головне - ну палець об палець не ударяють в керунку проблем своєї громади!

І плете такий панотець проповідь, в якій не смислить, і веде свою паству швидше назад, а не вперед...

Отже відповідальна співбесіда і заповнення на спецбланку граф за різними критеріями оцінки розумової та практичної діяльності. Аби церковне начальство бачило, як ГРОМАДА оцінює своїх "поводирів".
Можливо тільки це дасть позитивний результат.

Не думаю що я фанатик, просто внук і правнук роду священичого.
Є Суд Праведний і всі ми за свої вчиники колись відповімо, а дехто відповідає і зараз.
Не бачу нічого злого у Господній Карі, на бачу нічого огидного у традиціях відправи Служби Божої.
Не подобається - смердить, не треба себе силувати і вдавати глибоко віруючу людину, є стільки вір,церков і конфецій - вибирай.
Бог єси Праведник, а не Жебракодавець і на Його Любов та Ласку потрібно ще заслужити - мусимо бути покірними, бо таким був Ісус. Хто не богобоязливий - той не розуміє Закону Божого, саме дотримання Його Заповідей і є Богобоязливість. А думати, що Бог - це Одвічна Любов і щоби я не вчинив(ла) - він і так пробаче - це, пробачте, страусова дупа, коли голова у піску. :)

Коли стає яке лихо, відразу перестаєш помічати і позіхи, і замурзану рясу священнослужителя.
Тут і відбувається те Ваше спілкування з Богом напряму. Ви того хочете? Радійте, що маєте здатність бачити недоліки священика, бо як сльози застилатимуть обличчя і перед Вами тільки Бог, то вже пізно. Людина хвора чи знедолена не має подібних примх. Чи може Йому потрібно всіх опустити до того рівня, коли люди перестануть, через власну біду, бачити недолугість інших?
Хворий йде до аптеки за ліками, а пліткар – подивитися на синець під оком в фармацевта, й купити отрути для свого сусіди. Чи може хтось жене віруючого до причастя силою? Зараз Ви ходите до Церкви заради обряду, і моліть Бога щоб все, надалі, так і залишалося.