ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
завікном
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці

Борис Костиря
2026.09.05 13:05
* * *
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.

Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ще живу
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 9)
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
* * *
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Її голос
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
Вбивають!
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого

хома дідим
2026.09.04 22:44
* 193 *
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
"Не помічаєш. Повз проходиш знову..."
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
***
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
прозвички
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Та чому...
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Співаймо Ромале
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Вітер вітру емпірею.
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
* * *
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
***
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ганна Осадко (1978) / Проза

 Перше причастя
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-10 11:08:26
Переглядів сторінки твору 29647
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.347 / 5.5  (5.243 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.339 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:09:07 ]
Особисто я не ходжу в церкву тільки задля обряду.
І смерть чи хвороба для мене лише одне із випробовувань в безкінечному житті мого "я" в межах даного мені Творцем Промислу.
Я вважаю, що той, хто Вірить, і життям своїм підтверджує свою віру, просто не має проблем, через які не переведе його Віра.

Володю, погодьтесь, що бруд на одежі священника від неустанних трудів у поміч страждущим - це одне, а брудна ряса від щоденних особистих гріхів - інше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:07:03 ]
Хочемо цього ми чи ні - а до храму ходити необхідно - це Дім Божий.
І це правда - якась біда - відразу згадуємо про Нього і біжимо свічку ставити і не дивимось, що смердить чи пахне. Мене моя бабця /мама ставили на коліна - я дякую їм за це, за молитви, котрі навчили, за те, що посіяли в мені Любов і привили - терпіння. Яке було це свято для мене і відчуття важливості - тримати хорогву на Празник і хоча людсок набилося, як івасів... і я млів від запаху з кадила та парафіну - але відчував якусь важливість і, не побоюсь того слова, святість в тім, що мені довірили тримати в моїх 13ть літ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 17:33:35 ]
Вірно Юрку.
В багатьох людей все в житті було б інакше (якби в тринадцять брали до рук... хорогву).
А як хтось хоче наочний приклад: через що інколи людині доводиться пройти на шляху до покаяння, то прошу до мене на гостину. Не думаю, що комусь така дорога сподабається, але гарантую - ряса священника стане для відвідувачів на багато чистішою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:57:23 ]
Не є можливим щось вдіяти, Володимире - у кожного свій Хрест і йому його нести,
але завершення, кульмінація - це найважливіша точка (відліку). Чи таки дорога йшла разом з Богом чи поруч, чи привела до Нього - вершина одна, як душа, а дно - можливо колись стане небом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:10:58 ]
Ви мене не зрозуміли, Володимире. Наведені цитати це не підтримка, з мого боку, бачення їх авторів.
Власне після віднайдення подібних рядків у Лесі Українки вона й перестала бути для мене "авторитетом" (не кажучи вже про якийсь "авторитет" Гітлера). Але я хочу щоб Ганна Осадко залишалась для мене авторитетною людиною і надалі. Саме тому надрукував ті цитати, аби людина побачила схожість своїх слів зі словами тих "дурних голів" і змогла зробити певні висновки.
Щодо "неможливості подолати красу і силу природних сил"...
То це якраз і стверджували ті "авторитети". А христос просто взяв і пішов по воді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:25:26 ]
Радий це чути, Володимире!

Мене свого часу здивувала та думка авторитетів, що бачимо ми, відчуваємо, з того, що відбувається саме в нашому світі - не більше аніж на 5 %.
А ще і осягаємо з того, що відчули - не більше 5%.

А яка вага падає на тих, чия чистота дозволяє відчувати більше?

А щодо води - ось де і вселенська пам'ять! "Йти по воді", може мати дуже незвичні розширення тлумачень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:32:42 ]
Як колись писали - "Все починається з малого..."
Так - "все починається з віри". Я вірую, що перейду дорогу - а коли ні - то краще не переходити -
бо будуть збирати кавалками. Тобто віра - це не лише, як сліпе кошеня - а щось, що дає
людині дихати впевнено. А ті, що зодяглися у чорні ряси і почепили хреста і мають лексуса - вони далеко на ньому не доїдуть - але це їхня проблема, дорога, хрест, відступництво, лицемірство, тощо. Кожен наслуховує Бога окремо - головне аби було бажання наслуховувати, а не бачити недоліки інших, вишукувати місця власного дискомфорту і називати чиюсь віру (нехай темну) фанатизмом. Хто є ми такі - забороняти людям заставляти своїх дітей ставати на коліна, бити поклони і т.д. - ніхто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:38:20 ]
Юр, не треба. Мова не про ставити на коліна і бити поклони, а про просте і зрозуміле - ЛЮДСЬКЕ - почуття. Якщо діти вже почали мліти один за одним, треба було не "святою водою" та ляпасами їх заганяти назад, а просто подихати свіжим повітрям. А потім - знову свято. Саме це я і мала на увазі, коли казала про "фанатизм", а не віру взагалі. Не шукай кішок там, де їх нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:54:28 ]
Дітей шкода, звичайно - але це їхнє таке випробовування, нічого страшного і я терпів - від цього ж не вмирають. Хоча ляпаси - це зайве, ІМХО, а ось водичка - не зашкодить. Мусить бути дисципліна на Службі - бо це тоді не служба, а балаган.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:06:41 ]
Саме про це я і казала- "за будь-яку ціну". Дисципліна Служби дорожча за людину. За дитину. А якби - не приведи Господи - щось-таки сталося, то була б жертва, так? Ну, що такого? Зате Дисципліна Служби зберіглася б.
Все, тоді питань до тебе більше нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 19:27:51 ]
Лю`,
У Тебе скільки дітей (людей) :)? А?
Батьки відповідальні за власне чадо - коли вно таке вже кволе - то чого його вести в "давку"?
Діти повинні знати, що йдуть не бавитися, а слухати Молитву.
Мені все тут зрозуміло теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:45:43 ]
У мене, Юрчику, троє, якщо тобі це так важливо :)
А що, ти готовий кимось із своїх дітей пожертвувати?
От і добре, що все всім наразі стало ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:08:57 ]
Ну, файно, Любонько, що 3-є - це сила - низенько голову схиляю (капелюх падає сам по собі)!
Бо це найважливіша наша місія - продовжити рід!!!
Ти знаєш, жінкам це легше - знають скільки точно мають.
Я точно знаю, що двоє :)
При чому тут пожертвування, жертви? "Нє нада утріравать". :)))
Нічого з цими дітлахами не станеться - я це перейшов і вдячний.
Ти так якось балакаєш, що йти до церкви - то як в катівню чи на каторгу...
Мої діти ідуть залюбки кожної неділі - і скільки треба старший стоїть, молодшого я тримаю на руках і та - поки Служба не скінчиться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:27:40 ]
Ладна вже, викурюємо люлюку миру і здіймаємо келих за здоровлячко всіх дітей :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:28:57 ]
"люлюка" мала означати "люльку" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:39:18 ]
"Люлюка миру" - це люлька миру, котру викурюють Лю`і ЛЮ :))))
За Дітей всіх!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 21:11:40 ]
Приємно, що моє скромне оповідання започаткувало отаку от цікаву теологічну дискусію. Шкода, звісно, що лишень теологічну....У нас як не як поетичний сайт) А нарис як літературний твір, бачу, не зацікавив нікого, усі звично перейшли на особистості) і взялися рятувати мою пропащу душу. Та то пусте, врешті)
Тому хочу закрити оцей релігійний дискурс - бо віра - то таки важка тема для обговорення...надто особиста...інтимна навіть....
і хочу щиро подякувати усім, хто взяли участь у даній розмові та поділилися цікавими подробицями власного бачення світу та релігії. Дякую вам, друзі!!!! Хай Господь Бог вас береже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 21:24:58 ]
як це НЕ побачили Аня!! :-)

ти ж знаєш скільки очей за тими моніторами, і всі щохвилини рефрешать ) много-много раз побачили..

твір просто цікавий. саме тому, що кожен може відчути себе на хвилини Ганною Осадко, а це вже багато, розмисли Ганни Осадко, а це взагалі ще інтимніше, Ганна Осадко у найінтимніші моменти власної без кінця модульованої і напрочуд екзистенціальної per aspera ad astra!

от і створилася дискусія причім- зауважте! - про Божественне. Ви ж розумієте обраність Вашої сторінки, еге?

Щастя Вам і Світла, будьте з нами, не лишайте

щиро- щиро


С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-11 15:08:02 ]
В коментарях ви, Ганно, побиваєтесь, що ніхто не звертає уваги на сам ваш твір, обговорюючи його тему, тому я прочитала оповідання з цього погляду. Поміж тим, що тема оповідання вибрана дуже сміливо,бо хто, скважіть на милість, сьогодні отак відверто зізнається, що в церкві йому ніяково????
Але ваша мова зачаровує, ви прекрасно володієте мовними засобами, відчувається, що ви справжня поетеса.
А от від цього речення можна знепритомніти:
"заморений аїр на камінній долівці пріло смердів смертю".
а від цих фраз просто віє жахіттями:
"дим і ладан. Татар-зілля і свічки. Ангели і галичанки…
і тут діти зачинають мліти…"

Браво!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-11 15:20:11 ]
Звичайно, згідний із Олександрою.
Твір настільки живий, що власне написаного не помічаєш, а живеш і переживаєш.


1   2   3   Переглянути все