ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Проза

 Перше причастя




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-10 11:08:26
Переглядів сторінки твору 26741
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.347 / 5.5  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.339 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:09:07 ]
Особисто я не ходжу в церкву тільки задля обряду.
І смерть чи хвороба для мене лише одне із випробовувань в безкінечному житті мого "я" в межах даного мені Творцем Промислу.
Я вважаю, що той, хто Вірить, і життям своїм підтверджує свою віру, просто не має проблем, через які не переведе його Віра.

Володю, погодьтесь, що бруд на одежі священника від неустанних трудів у поміч страждущим - це одне, а брудна ряса від щоденних особистих гріхів - інше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:07:03 ]
Хочемо цього ми чи ні - а до храму ходити необхідно - це Дім Божий.
І це правда - якась біда - відразу згадуємо про Нього і біжимо свічку ставити і не дивимось, що смердить чи пахне. Мене моя бабця /мама ставили на коліна - я дякую їм за це, за молитви, котрі навчили, за те, що посіяли в мені Любов і привили - терпіння. Яке було це свято для мене і відчуття важливості - тримати хорогву на Празник і хоча людсок набилося, як івасів... і я млів від запаху з кадила та парафіну - але відчував якусь важливість і, не побоюсь того слова, святість в тім, що мені довірили тримати в моїх 13ть літ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 17:33:35 ]
Вірно Юрку.
В багатьох людей все в житті було б інакше (якби в тринадцять брали до рук... хорогву).
А як хтось хоче наочний приклад: через що інколи людині доводиться пройти на шляху до покаяння, то прошу до мене на гостину. Не думаю, що комусь така дорога сподабається, але гарантую - ряса священника стане для відвідувачів на багато чистішою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:57:23 ]
Не є можливим щось вдіяти, Володимире - у кожного свій Хрест і йому його нести,
але завершення, кульмінація - це найважливіша точка (відліку). Чи таки дорога йшла разом з Богом чи поруч, чи привела до Нього - вершина одна, як душа, а дно - можливо колись стане небом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:10:58 ]
Ви мене не зрозуміли, Володимире. Наведені цитати це не підтримка, з мого боку, бачення їх авторів.
Власне після віднайдення подібних рядків у Лесі Українки вона й перестала бути для мене "авторитетом" (не кажучи вже про якийсь "авторитет" Гітлера). Але я хочу щоб Ганна Осадко залишалась для мене авторитетною людиною і надалі. Саме тому надрукував ті цитати, аби людина побачила схожість своїх слів зі словами тих "дурних голів" і змогла зробити певні висновки.
Щодо "неможливості подолати красу і силу природних сил"...
То це якраз і стверджували ті "авторитети". А христос просто взяв і пішов по воді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:25:26 ]
Радий це чути, Володимире!

Мене свого часу здивувала та думка авторитетів, що бачимо ми, відчуваємо, з того, що відбувається саме в нашому світі - не більше аніж на 5 %.
А ще і осягаємо з того, що відчули - не більше 5%.

А яка вага падає на тих, чия чистота дозволяє відчувати більше?

А щодо води - ось де і вселенська пам'ять! "Йти по воді", може мати дуже незвичні розширення тлумачень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:32:42 ]
Як колись писали - "Все починається з малого..."
Так - "все починається з віри". Я вірую, що перейду дорогу - а коли ні - то краще не переходити -
бо будуть збирати кавалками. Тобто віра - це не лише, як сліпе кошеня - а щось, що дає
людині дихати впевнено. А ті, що зодяглися у чорні ряси і почепили хреста і мають лексуса - вони далеко на ньому не доїдуть - але це їхня проблема, дорога, хрест, відступництво, лицемірство, тощо. Кожен наслуховує Бога окремо - головне аби було бажання наслуховувати, а не бачити недоліки інших, вишукувати місця власного дискомфорту і називати чиюсь віру (нехай темну) фанатизмом. Хто є ми такі - забороняти людям заставляти своїх дітей ставати на коліна, бити поклони і т.д. - ніхто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:38:20 ]
Юр, не треба. Мова не про ставити на коліна і бити поклони, а про просте і зрозуміле - ЛЮДСЬКЕ - почуття. Якщо діти вже почали мліти один за одним, треба було не "святою водою" та ляпасами їх заганяти назад, а просто подихати свіжим повітрям. А потім - знову свято. Саме це я і мала на увазі, коли казала про "фанатизм", а не віру взагалі. Не шукай кішок там, де їх нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:54:28 ]
Дітей шкода, звичайно - але це їхнє таке випробовування, нічого страшного і я терпів - від цього ж не вмирають. Хоча ляпаси - це зайве, ІМХО, а ось водичка - не зашкодить. Мусить бути дисципліна на Службі - бо це тоді не служба, а балаган.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:06:41 ]
Саме про це я і казала- "за будь-яку ціну". Дисципліна Служби дорожча за людину. За дитину. А якби - не приведи Господи - щось-таки сталося, то була б жертва, так? Ну, що такого? Зате Дисципліна Служби зберіглася б.
Все, тоді питань до тебе більше нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 19:27:51 ]
Лю`,
У Тебе скільки дітей (людей) :)? А?
Батьки відповідальні за власне чадо - коли вно таке вже кволе - то чого його вести в "давку"?
Діти повинні знати, що йдуть не бавитися, а слухати Молитву.
Мені все тут зрозуміло теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:45:43 ]
У мене, Юрчику, троє, якщо тобі це так важливо :)
А що, ти готовий кимось із своїх дітей пожертвувати?
От і добре, що все всім наразі стало ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:08:57 ]
Ну, файно, Любонько, що 3-є - це сила - низенько голову схиляю (капелюх падає сам по собі)!
Бо це найважливіша наша місія - продовжити рід!!!
Ти знаєш, жінкам це легше - знають скільки точно мають.
Я точно знаю, що двоє :)
При чому тут пожертвування, жертви? "Нє нада утріравать". :)))
Нічого з цими дітлахами не станеться - я це перейшов і вдячний.
Ти так якось балакаєш, що йти до церкви - то як в катівню чи на каторгу...
Мої діти ідуть залюбки кожної неділі - і скільки треба старший стоїть, молодшого я тримаю на руках і та - поки Служба не скінчиться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:27:40 ]
Ладна вже, викурюємо люлюку миру і здіймаємо келих за здоровлячко всіх дітей :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:28:57 ]
"люлюка" мала означати "люльку" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:39:18 ]
"Люлюка миру" - це люлька миру, котру викурюють Лю`і ЛЮ :))))
За Дітей всіх!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 21:11:40 ]
Приємно, що моє скромне оповідання започаткувало отаку от цікаву теологічну дискусію. Шкода, звісно, що лишень теологічну....У нас як не як поетичний сайт) А нарис як літературний твір, бачу, не зацікавив нікого, усі звично перейшли на особистості) і взялися рятувати мою пропащу душу. Та то пусте, врешті)
Тому хочу закрити оцей релігійний дискурс - бо віра - то таки важка тема для обговорення...надто особиста...інтимна навіть....
і хочу щиро подякувати усім, хто взяли участь у даній розмові та поділилися цікавими подробицями власного бачення світу та релігії. Дякую вам, друзі!!!! Хай Господь Бог вас береже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 21:24:58 ]
як це НЕ побачили Аня!! :-)

ти ж знаєш скільки очей за тими моніторами, і всі щохвилини рефрешать ) много-много раз побачили..

твір просто цікавий. саме тому, що кожен може відчути себе на хвилини Ганною Осадко, а це вже багато, розмисли Ганни Осадко, а це взагалі ще інтимніше, Ганна Осадко у найінтимніші моменти власної без кінця модульованої і напрочуд екзистенціальної per aspera ad astra!

от і створилася дискусія причім- зауважте! - про Божественне. Ви ж розумієте обраність Вашої сторінки, еге?

Щастя Вам і Світла, будьте з нами, не лишайте

щиро- щиро


С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-11 15:08:02 ]
В коментарях ви, Ганно, побиваєтесь, що ніхто не звертає уваги на сам ваш твір, обговорюючи його тему, тому я прочитала оповідання з цього погляду. Поміж тим, що тема оповідання вибрана дуже сміливо,бо хто, скважіть на милість, сьогодні отак відверто зізнається, що в церкві йому ніяково????
Але ваша мова зачаровує, ви прекрасно володієте мовними засобами, відчувається, що ви справжня поетеса.
А от від цього речення можна знепритомніти:
"заморений аїр на камінній долівці пріло смердів смертю".
а від цих фраз просто віє жахіттями:
"дим і ладан. Татар-зілля і свічки. Ангели і галичанки…
і тут діти зачинають мліти…"

Браво!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-11 15:20:11 ]
Звичайно, згідний із Олександрою.
Твір настільки живий, що власне написаного не помічаєш, а живеш і переживаєш.


1   2   3   Переглянути все