ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Воскресіння весни
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
***
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Житіє моє
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
Ісая
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Смичкове
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
* * *
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
Уламки зими (вінок сонетів)
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
***
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Смерть Юрія Долгорукого в Києві 15 травня 1157 року
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
На марші до Марсу
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ганна Осадко (1978) / Проза

 Перше причастя
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-10 11:08:26
Переглядів сторінки твору 26173
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.347 / 5.5  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.339 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:09:07 ]
Особисто я не ходжу в церкву тільки задля обряду.
І смерть чи хвороба для мене лише одне із випробовувань в безкінечному житті мого "я" в межах даного мені Творцем Промислу.
Я вважаю, що той, хто Вірить, і життям своїм підтверджує свою віру, просто не має проблем, через які не переведе його Віра.

Володю, погодьтесь, що бруд на одежі священника від неустанних трудів у поміч страждущим - це одне, а брудна ряса від щоденних особистих гріхів - інше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:07:03 ]
Хочемо цього ми чи ні - а до храму ходити необхідно - це Дім Божий.
І це правда - якась біда - відразу згадуємо про Нього і біжимо свічку ставити і не дивимось, що смердить чи пахне. Мене моя бабця /мама ставили на коліна - я дякую їм за це, за молитви, котрі навчили, за те, що посіяли в мені Любов і привили - терпіння. Яке було це свято для мене і відчуття важливості - тримати хорогву на Празник і хоча людсок набилося, як івасів... і я млів від запаху з кадила та парафіну - але відчував якусь важливість і, не побоюсь того слова, святість в тім, що мені довірили тримати в моїх 13ть літ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 17:33:35 ]
Вірно Юрку.
В багатьох людей все в житті було б інакше (якби в тринадцять брали до рук... хорогву).
А як хтось хоче наочний приклад: через що інколи людині доводиться пройти на шляху до покаяння, то прошу до мене на гостину. Не думаю, що комусь така дорога сподабається, але гарантую - ряса священника стане для відвідувачів на багато чистішою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:57:23 ]
Не є можливим щось вдіяти, Володимире - у кожного свій Хрест і йому його нести,
але завершення, кульмінація - це найважливіша точка (відліку). Чи таки дорога йшла разом з Богом чи поруч, чи привела до Нього - вершина одна, як душа, а дно - можливо колись стане небом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:10:58 ]
Ви мене не зрозуміли, Володимире. Наведені цитати це не підтримка, з мого боку, бачення їх авторів.
Власне після віднайдення подібних рядків у Лесі Українки вона й перестала бути для мене "авторитетом" (не кажучи вже про якийсь "авторитет" Гітлера). Але я хочу щоб Ганна Осадко залишалась для мене авторитетною людиною і надалі. Саме тому надрукував ті цитати, аби людина побачила схожість своїх слів зі словами тих "дурних голів" і змогла зробити певні висновки.
Щодо "неможливості подолати красу і силу природних сил"...
То це якраз і стверджували ті "авторитети". А христос просто взяв і пішов по воді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:25:26 ]
Радий це чути, Володимире!

Мене свого часу здивувала та думка авторитетів, що бачимо ми, відчуваємо, з того, що відбувається саме в нашому світі - не більше аніж на 5 %.
А ще і осягаємо з того, що відчули - не більше 5%.

А яка вага падає на тих, чия чистота дозволяє відчувати більше?

А щодо води - ось де і вселенська пам'ять! "Йти по воді", може мати дуже незвичні розширення тлумачень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:32:42 ]
Як колись писали - "Все починається з малого..."
Так - "все починається з віри". Я вірую, що перейду дорогу - а коли ні - то краще не переходити -
бо будуть збирати кавалками. Тобто віра - це не лише, як сліпе кошеня - а щось, що дає
людині дихати впевнено. А ті, що зодяглися у чорні ряси і почепили хреста і мають лексуса - вони далеко на ньому не доїдуть - але це їхня проблема, дорога, хрест, відступництво, лицемірство, тощо. Кожен наслуховує Бога окремо - головне аби було бажання наслуховувати, а не бачити недоліки інших, вишукувати місця власного дискомфорту і називати чиюсь віру (нехай темну) фанатизмом. Хто є ми такі - забороняти людям заставляти своїх дітей ставати на коліна, бити поклони і т.д. - ніхто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:38:20 ]
Юр, не треба. Мова не про ставити на коліна і бити поклони, а про просте і зрозуміле - ЛЮДСЬКЕ - почуття. Якщо діти вже почали мліти один за одним, треба було не "святою водою" та ляпасами їх заганяти назад, а просто подихати свіжим повітрям. А потім - знову свято. Саме це я і мала на увазі, коли казала про "фанатизм", а не віру взагалі. Не шукай кішок там, де їх нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:54:28 ]
Дітей шкода, звичайно - але це їхнє таке випробовування, нічого страшного і я терпів - від цього ж не вмирають. Хоча ляпаси - це зайве, ІМХО, а ось водичка - не зашкодить. Мусить бути дисципліна на Службі - бо це тоді не служба, а балаган.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:06:41 ]
Саме про це я і казала- "за будь-яку ціну". Дисципліна Служби дорожча за людину. За дитину. А якби - не приведи Господи - щось-таки сталося, то була б жертва, так? Ну, що такого? Зате Дисципліна Служби зберіглася б.
Все, тоді питань до тебе більше нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 19:27:51 ]
Лю`,
У Тебе скільки дітей (людей) :)? А?
Батьки відповідальні за власне чадо - коли вно таке вже кволе - то чого його вести в "давку"?
Діти повинні знати, що йдуть не бавитися, а слухати Молитву.
Мені все тут зрозуміло теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:45:43 ]
У мене, Юрчику, троє, якщо тобі це так важливо :)
А що, ти готовий кимось із своїх дітей пожертвувати?
От і добре, що все всім наразі стало ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:08:57 ]
Ну, файно, Любонько, що 3-є - це сила - низенько голову схиляю (капелюх падає сам по собі)!
Бо це найважливіша наша місія - продовжити рід!!!
Ти знаєш, жінкам це легше - знають скільки точно мають.
Я точно знаю, що двоє :)
При чому тут пожертвування, жертви? "Нє нада утріравать". :)))
Нічого з цими дітлахами не станеться - я це перейшов і вдячний.
Ти так якось балакаєш, що йти до церкви - то як в катівню чи на каторгу...
Мої діти ідуть залюбки кожної неділі - і скільки треба старший стоїть, молодшого я тримаю на руках і та - поки Служба не скінчиться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:27:40 ]
Ладна вже, викурюємо люлюку миру і здіймаємо келих за здоровлячко всіх дітей :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:28:57 ]
"люлюка" мала означати "люльку" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:39:18 ]
"Люлюка миру" - це люлька миру, котру викурюють Лю`і ЛЮ :))))
За Дітей всіх!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 21:11:40 ]
Приємно, що моє скромне оповідання започаткувало отаку от цікаву теологічну дискусію. Шкода, звісно, що лишень теологічну....У нас як не як поетичний сайт) А нарис як літературний твір, бачу, не зацікавив нікого, усі звично перейшли на особистості) і взялися рятувати мою пропащу душу. Та то пусте, врешті)
Тому хочу закрити оцей релігійний дискурс - бо віра - то таки важка тема для обговорення...надто особиста...інтимна навіть....
і хочу щиро подякувати усім, хто взяли участь у даній розмові та поділилися цікавими подробицями власного бачення світу та релігії. Дякую вам, друзі!!!! Хай Господь Бог вас береже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 21:24:58 ]
як це НЕ побачили Аня!! :-)

ти ж знаєш скільки очей за тими моніторами, і всі щохвилини рефрешать ) много-много раз побачили..

твір просто цікавий. саме тому, що кожен може відчути себе на хвилини Ганною Осадко, а це вже багато, розмисли Ганни Осадко, а це взагалі ще інтимніше, Ганна Осадко у найінтимніші моменти власної без кінця модульованої і напрочуд екзистенціальної per aspera ad astra!

от і створилася дискусія причім- зауважте! - про Божественне. Ви ж розумієте обраність Вашої сторінки, еге?

Щастя Вам і Світла, будьте з нами, не лишайте

щиро- щиро


С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-11 15:08:02 ]
В коментарях ви, Ганно, побиваєтесь, що ніхто не звертає уваги на сам ваш твір, обговорюючи його тему, тому я прочитала оповідання з цього погляду. Поміж тим, що тема оповідання вибрана дуже сміливо,бо хто, скважіть на милість, сьогодні отак відверто зізнається, що в церкві йому ніяково????
Але ваша мова зачаровує, ви прекрасно володієте мовними засобами, відчувається, що ви справжня поетеса.
А от від цього речення можна знепритомніти:
"заморений аїр на камінній долівці пріло смердів смертю".
а від цих фраз просто віє жахіттями:
"дим і ладан. Татар-зілля і свічки. Ангели і галичанки…
і тут діти зачинають мліти…"

Браво!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-11 15:20:11 ]
Звичайно, згідний із Олександрою.
Твір настільки живий, що власне написаного не помічаєш, а живеш і переживаєш.


1   2   3   Переглянути все