ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Природа мудра
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
Кінець життя
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Чуйний
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
ВІдповідь модУрністу авангаду
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Чорнильна ручка
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч (Neil Young)
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
***
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Легенда про чайку
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
***
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.

Борис Костиря
2025.12.28 12:27
Поїзд
Стукотять важкі нудні колеса
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.

Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,

Юлія Щербатюк
2025.12.28 12:16
Де твій поете...?
Де твій, поете, 31-ший,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,

В Горова Леся
2025.12.28 12:13
Риби
Жовті кудли безлисті на сірому - ніби осінні,
Чорне плесо колотять, розводячи синім палітру.
Оживає замулене дно - вигинаються тіні
Половини верби, що із вечора зламана вітром.

Бік лускатий сріблиться, ховається поміж торочок.
Поселенець місцевий

Артур Сіренко
2025.12.28 11:06
Наче світанок
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі

Артур Курдіновський
2025.12.27 14:02
Гасла та кліше (квартон)
Розмовляють гаслами й кліше
Спостерігачі та словороби.
Все для них однакової проби -
Куряче яйце чи Фаберже.

"Вір!", "Радій!", "Кохай!", "Кохай кохання!" -
Розмовляють гаслами й кліше.
Тільки їхня фраза: "Та невже?" -

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
* * *
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Тетяна Левицька
2025.12.27 02:11
Молитва відчаю
Боже, припини війну!
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!

Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ганна Осадко (1978) / Проза

 Перше причастя
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-10 11:08:26
Переглядів сторінки твору 28433
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.347 / 5.5  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.339 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:09:07 ]
Особисто я не ходжу в церкву тільки задля обряду.
І смерть чи хвороба для мене лише одне із випробовувань в безкінечному житті мого "я" в межах даного мені Творцем Промислу.
Я вважаю, що той, хто Вірить, і життям своїм підтверджує свою віру, просто не має проблем, через які не переведе його Віра.

Володю, погодьтесь, що бруд на одежі священника від неустанних трудів у поміч страждущим - це одне, а брудна ряса від щоденних особистих гріхів - інше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:07:03 ]
Хочемо цього ми чи ні - а до храму ходити необхідно - це Дім Божий.
І це правда - якась біда - відразу згадуємо про Нього і біжимо свічку ставити і не дивимось, що смердить чи пахне. Мене моя бабця /мама ставили на коліна - я дякую їм за це, за молитви, котрі навчили, за те, що посіяли в мені Любов і привили - терпіння. Яке було це свято для мене і відчуття важливості - тримати хорогву на Празник і хоча людсок набилося, як івасів... і я млів від запаху з кадила та парафіну - але відчував якусь важливість і, не побоюсь того слова, святість в тім, що мені довірили тримати в моїх 13ть літ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 17:33:35 ]
Вірно Юрку.
В багатьох людей все в житті було б інакше (якби в тринадцять брали до рук... хорогву).
А як хтось хоче наочний приклад: через що інколи людині доводиться пройти на шляху до покаяння, то прошу до мене на гостину. Не думаю, що комусь така дорога сподабається, але гарантую - ряса священника стане для відвідувачів на багато чистішою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 17:57:23 ]
Не є можливим щось вдіяти, Володимире - у кожного свій Хрест і йому його нести,
але завершення, кульмінація - це найважливіша точка (відліку). Чи таки дорога йшла разом з Богом чи поруч, чи привела до Нього - вершина одна, як душа, а дно - можливо колись стане небом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:10:58 ]
Ви мене не зрозуміли, Володимире. Наведені цитати це не підтримка, з мого боку, бачення їх авторів.
Власне після віднайдення подібних рядків у Лесі Українки вона й перестала бути для мене "авторитетом" (не кажучи вже про якийсь "авторитет" Гітлера). Але я хочу щоб Ганна Осадко залишалась для мене авторитетною людиною і надалі. Саме тому надрукував ті цитати, аби людина побачила схожість своїх слів зі словами тих "дурних голів" і змогла зробити певні висновки.
Щодо "неможливості подолати красу і силу природних сил"...
То це якраз і стверджували ті "авторитети". А христос просто взяв і пішов по воді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 18:25:26 ]
Радий це чути, Володимире!

Мене свого часу здивувала та думка авторитетів, що бачимо ми, відчуваємо, з того, що відбувається саме в нашому світі - не більше аніж на 5 %.
А ще і осягаємо з того, що відчули - не більше 5%.

А яка вага падає на тих, чия чистота дозволяє відчувати більше?

А щодо води - ось де і вселенська пам'ять! "Йти по воді", може мати дуже незвичні розширення тлумачень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:32:42 ]
Як колись писали - "Все починається з малого..."
Так - "все починається з віри". Я вірую, що перейду дорогу - а коли ні - то краще не переходити -
бо будуть збирати кавалками. Тобто віра - це не лише, як сліпе кошеня - а щось, що дає
людині дихати впевнено. А ті, що зодяглися у чорні ряси і почепили хреста і мають лексуса - вони далеко на ньому не доїдуть - але це їхня проблема, дорога, хрест, відступництво, лицемірство, тощо. Кожен наслуховує Бога окремо - головне аби було бажання наслуховувати, а не бачити недоліки інших, вишукувати місця власного дискомфорту і називати чиюсь віру (нехай темну) фанатизмом. Хто є ми такі - забороняти людям заставляти своїх дітей ставати на коліна, бити поклони і т.д. - ніхто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 18:38:20 ]
Юр, не треба. Мова не про ставити на коліна і бити поклони, а про просте і зрозуміле - ЛЮДСЬКЕ - почуття. Якщо діти вже почали мліти один за одним, треба було не "святою водою" та ляпасами їх заганяти назад, а просто подихати свіжим повітрям. А потім - знову свято. Саме це я і мала на увазі, коли казала про "фанатизм", а не віру взагалі. Не шукай кішок там, де їх нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 18:54:28 ]
Дітей шкода, звичайно - але це їхнє таке випробовування, нічого страшного і я терпів - від цього ж не вмирають. Хоча ляпаси - це зайве, ІМХО, а ось водичка - не зашкодить. Мусить бути дисципліна на Службі - бо це тоді не служба, а балаган.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:06:41 ]
Саме про це я і казала- "за будь-яку ціну". Дисципліна Служби дорожча за людину. За дитину. А якби - не приведи Господи - щось-таки сталося, то була б жертва, так? Ну, що такого? Зате Дисципліна Служби зберіглася б.
Все, тоді питань до тебе більше нема.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 19:27:51 ]
Лю`,
У Тебе скільки дітей (людей) :)? А?
Батьки відповідальні за власне чадо - коли вно таке вже кволе - то чого його вести в "давку"?
Діти повинні знати, що йдуть не бавитися, а слухати Молитву.
Мені все тут зрозуміло теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 19:45:43 ]
У мене, Юрчику, троє, якщо тобі це так важливо :)
А що, ти готовий кимось із своїх дітей пожертвувати?
От і добре, що все всім наразі стало ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:08:57 ]
Ну, файно, Любонько, що 3-є - це сила - низенько голову схиляю (капелюх падає сам по собі)!
Бо це найважливіша наша місія - продовжити рід!!!
Ти знаєш, жінкам це легше - знають скільки точно мають.
Я точно знаю, що двоє :)
При чому тут пожертвування, жертви? "Нє нада утріравать". :)))
Нічого з цими дітлахами не станеться - я це перейшов і вдячний.
Ти так якось балакаєш, що йти до церкви - то як в катівню чи на каторгу...
Мої діти ідуть залюбки кожної неділі - і скільки треба старший стоїть, молодшого я тримаю на руках і та - поки Служба не скінчиться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:27:40 ]
Ладна вже, викурюємо люлюку миру і здіймаємо келих за здоровлячко всіх дітей :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 20:28:57 ]
"люлюка" мала означати "люльку" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-10 20:39:18 ]
"Люлюка миру" - це люлька миру, котру викурюють Лю`і ЛЮ :))))
За Дітей всіх!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-06-10 21:11:40 ]
Приємно, що моє скромне оповідання започаткувало отаку от цікаву теологічну дискусію. Шкода, звісно, що лишень теологічну....У нас як не як поетичний сайт) А нарис як літературний твір, бачу, не зацікавив нікого, усі звично перейшли на особистості) і взялися рятувати мою пропащу душу. Та то пусте, врешті)
Тому хочу закрити оцей релігійний дискурс - бо віра - то таки важка тема для обговорення...надто особиста...інтимна навіть....
і хочу щиро подякувати усім, хто взяли участь у даній розмові та поділилися цікавими подробицями власного бачення світу та релігії. Дякую вам, друзі!!!! Хай Господь Бог вас береже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-10 21:24:58 ]
як це НЕ побачили Аня!! :-)

ти ж знаєш скільки очей за тими моніторами, і всі щохвилини рефрешать ) много-много раз побачили..

твір просто цікавий. саме тому, що кожен може відчути себе на хвилини Ганною Осадко, а це вже багато, розмисли Ганни Осадко, а це взагалі ще інтимніше, Ганна Осадко у найінтимніші моменти власної без кінця модульованої і напрочуд екзистенціальної per aspera ad astra!

от і створилася дискусія причім- зауважте! - про Божественне. Ви ж розумієте обраність Вашої сторінки, еге?

Щастя Вам і Світла, будьте з нами, не лишайте

щиро- щиро


С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-11 15:08:02 ]
В коментарях ви, Ганно, побиваєтесь, що ніхто не звертає уваги на сам ваш твір, обговорюючи його тему, тому я прочитала оповідання з цього погляду. Поміж тим, що тема оповідання вибрана дуже сміливо,бо хто, скважіть на милість, сьогодні отак відверто зізнається, що в церкві йому ніяково????
Але ваша мова зачаровує, ви прекрасно володієте мовними засобами, відчувається, що ви справжня поетеса.
А от від цього речення можна знепритомніти:
"заморений аїр на камінній долівці пріло смердів смертю".
а від цих фраз просто віє жахіттями:
"дим і ладан. Татар-зілля і свічки. Ангели і галичанки…
і тут діти зачинають мліти…"

Браво!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-11 15:20:11 ]
Звичайно, згідний із Олександрою.
Твір настільки живий, що власне написаного не помічаєш, а живеш і переживаєш.


1   2   3   Переглянути все