Ігорю, ну навіщо оті- майже матюки? Невже без них вірш би щось втратив? Молоді береуть з тебе приклад, у багатьох нема тої сили поезії, що в тебе, зате "крутих" словечок... Я залишила № телефона - дзвони!

явних матюків у поезії немає, а те, що можно назвати натяками, кожен, власне, може витрактовувати згідно своїх асоціативних уподобань))))
Ігорю, вірші лишають після себе оригінальний смак. Люблю, коли до поезій хочеться повертатись згодом, аби перечитати.

Вітаю, Ігоре, так ми теж із любов'ю до автора і його рядків. :)

А щодо окремої теми "Матюків у поезії", то здається вже все сказано на інших ресурсах?
Мені особисто близька така ідеологія - матюки нівелюють увесь спектр літературної мови.
Нівелюють тому, що нижче деяких слів уже нічого не має. Можна сказати, що ці слова представляють собою пекло, а також, напевно, додати, що той, хто освоїв пекло в рай не потрапить...
Як кажуть в таких випадках теософи - людині все дано, все досяжно, але не все корисно.

І в творчості Ігоря Палюка особисто я ціную саме живий спектр мови, і відсутність матюків.

А тоді, наприклад, Ду Фу чи Ісікава Такубоку, Омар Хайям - не поети?.. Вони ж не християни!
Та й, наприклад, наш Антонич декларував себе язичником (поганином)!..

Більше того: той же Хайям - так просто найбільший грішник із точки зору "християнина благовірного"!..

Це ж Його строфи на Майстернях світяться постійно, як-от (http://maysterni.com/publication.php?id=26479):

Як жалко, що мені, прихильнику вина,
Дістався цей калам* і келія тісна!
Ти висох молячись, а я в шинку промок.
Зате для мокрого й геєна не страшна!
* калам — очеретяне перо.

Кожна релігія душі чистоту береже.
Можна й без матюків таким солоденьким подонком бути!.. А я знаю Таких дядьків-сквернословів, що єпископи у чистоті душевній і любові людській біля них не стояли.

А що там оскверняє чи облагороджує із чиїхось уст - так це не нам, грішним лицемірам, вважаю, визначати.

"Я сам відомщу за вас і сам вам воздам" (до речі, це епіграф у Льва Толстого до "Анни Кареніної") - якщо вже так по-християнськи. - І "не згадуйте всує Бога" (теж біблійне).
Любити життя в усіх його проявах - найбільша вдячність Творцеві.
Чи не так, Володимире?

А поезія для мене - своя релігія.
Чи має право на існування лише попівсько-ортодоксальне клерикальне стихотворство?..
Тоді я не сюди попав!
Я ні в чий монастир наразі не підвизаюся, прости Господи...
:)

Ігоре,твір, як для мене, вистояний, як добре вино. Є в ньому і сила духу справжнього чоловіка, і душевна квітка лірики. Мені дуже сподобалося. А що ж до Бога... Бог - в нас самих, можливо... Натхнення Вам і щастя.

Ігорцю,
хіх - та заміти Ти той "хрен" на щось інше (він ще і при(на)годі стане) і вже :)))