ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ефери Тау (1983) / Проза

 Я люблю тебя
Резар* устало опустил голову на руки и закрыл глаза. Он слушал. Из коридора за дверьми его кабинета раздавались шаги уходящих сотрудников. За окном машинами гудела автострада. А внутри надрывно кричало отчаяние. Его никто не мог слышать, один лишь Резар разрывался от этого крика.
Дубовый стол под локтями служил слабой опорой, полупустая бутылка коньяка не прельщала более возможностью недолговременного забытья.
Резар откинулся в кожаном кресле и закурил. Лента дрожащего дыма заставляла глаза слезиться, и Резар думал, что в дыме растворяется вся его жизнь. Пустая и ничтожная. Низменная и бессмысленная. Призрачная и мимолетная, словно проносящийся мимо поезд-«экспресс».
Резар горько усмехнулся, представив себя на пустом перроне. Как же это могло случиться - что он не успел на поезд собственной жизни?
Сигарета обожгла пальцы. Резар выронил её на дорогой паркетный пол и потянулся за следующей. Перед его мысленным взором мелькал, удаляясь, черный квадрат последнего вагона.
-Да, - выдохнул Резар. –Всё кончено.

Протянув левую руку, он выдвинул верхнюю шуфляду стола. Там, поверх папки с бумагами, лежал предмет, аккуратно завёрнутый в белую байку. Резар горько взглянул на него и отвернул края ткани. «Кольт» блеснул сталью в свете настольной лампы.
Резар стиснул зубы, чувство глубокой жалости к себе охватило его. Вместе с тем, в нем утвердилась решимость. Решимость относительно правильности своего выбора.

Бросив сигарету, Резар достал оружие и ещё некоторое время смотрел на него.
Рукоятка была холодной. Ладонь – тоже.
Резар снял «Кольт» с предохранителя. Разве мог он подумать лет десять тому назад, будучи успешным выпускником университета, что станет самоубийцей?
Резару стало страшно, но принятое решение казалось единственно возможным и потому – единственно верным.

Резар поднял пистолет на уровень лица. В тот момент он, казалось, понял значение фразы «остановка мира». Всё перестало иметь значение. Растворилось, исчезло, стало неясным мутным фоном. Остался лишь он, Резар, да ждущее своего выхода избавление.
Резар выдохнул и положил указательный палец на курок. Мелкая дрожь сотрясала его плечи. Резар зажмурился и до боли закусил нижнюю губу.

Вдруг зазвонил телефон.
«Ну, прямо, киношная сцена», - подумал Резар, глядя на аппарат.
Телефон продолжал настойчиво звонить.

__________________
resurrection - воскресение






Резар выпустил задержанный в легких воздух, положил «кольт» на стол и поднял трубку.
-Да.


-Здравствуй, -сказал красивый женский голос. – Это я. Звоню, чтобы поблагодарить тебя. Сидя сегодня утром на берегу моря, я вдруг поняла, как же это здорово, что ты есть. Именно за это я и благодарю тебя. Посредством тебя я открыла очень многое. И себя – в том числе…


Голос в трубке умолк. Резар открыл рот, чтобы задать вопрос, но на том конце снова заговорили.
-Я люблю тебя. Люблю. И уже только ради этого стоит заново просыпаться каждый день. Жить, чтобы не смотря ни на что открывать свою любовь снова и снова, познавать её: в себе, в тебе, во Вселенной. Ты – мой Путь, и я не побоюсь пройти его до конца. Любовь моя ни в коей мере не отяготит тебя, как крылья не отягощают птицу, но дарят ей радость парения. Прости мне мою обиду и прими мой подарок. Я не верю, что любовь создана для того, чтобы, не распустившись, погибнуть. Помоги же мне вырастить этот прекрасный цветок, семя которого есть в каждом из нас. Не дай ему погибнуть – что же тогда будет с миром? Я люблю тебя.

Резар через силу сглотнул и выдохнул в трубку:
-Кто это?

Девушка на другом конце провода смутилась, только сейчас поняв свою ошибку.
-О, простите, пожалуйста, - тихо сказала она. – Кажется, я ошиблась номером.

Резар послушал гудки и положил трубку. Встав с кресла, он подошёл к окну и распахнул его настежь. Звёзды были прекрасны.
«А ведь она права!» - подумал Резар.
И улыбнулся.

05.10.2003




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-19 12:02:48
Переглядів сторінки твору 1389
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.412 / 5.5  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.06.29 09:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
НаЗаР КуЧеР (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 12:22:57 ]
В стилі доброго старога детектива! Згадав чомусь собі Джеймса Хедли Чейза))) Класно!!!