ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ефери Тау (1983) / Проза

 Я люблю тебя
Резар* устало опустил голову на руки и закрыл глаза. Он слушал. Из коридора за дверьми его кабинета раздавались шаги уходящих сотрудников. За окном машинами гудела автострада. А внутри надрывно кричало отчаяние. Его никто не мог слышать, один лишь Резар разрывался от этого крика.
Дубовый стол под локтями служил слабой опорой, полупустая бутылка коньяка не прельщала более возможностью недолговременного забытья.
Резар откинулся в кожаном кресле и закурил. Лента дрожащего дыма заставляла глаза слезиться, и Резар думал, что в дыме растворяется вся его жизнь. Пустая и ничтожная. Низменная и бессмысленная. Призрачная и мимолетная, словно проносящийся мимо поезд-«экспресс».
Резар горько усмехнулся, представив себя на пустом перроне. Как же это могло случиться - что он не успел на поезд собственной жизни?
Сигарета обожгла пальцы. Резар выронил её на дорогой паркетный пол и потянулся за следующей. Перед его мысленным взором мелькал, удаляясь, черный квадрат последнего вагона.
-Да, - выдохнул Резар. –Всё кончено.

Протянув левую руку, он выдвинул верхнюю шуфляду стола. Там, поверх папки с бумагами, лежал предмет, аккуратно завёрнутый в белую байку. Резар горько взглянул на него и отвернул края ткани. «Кольт» блеснул сталью в свете настольной лампы.
Резар стиснул зубы, чувство глубокой жалости к себе охватило его. Вместе с тем, в нем утвердилась решимость. Решимость относительно правильности своего выбора.

Бросив сигарету, Резар достал оружие и ещё некоторое время смотрел на него.
Рукоятка была холодной. Ладонь – тоже.
Резар снял «Кольт» с предохранителя. Разве мог он подумать лет десять тому назад, будучи успешным выпускником университета, что станет самоубийцей?
Резару стало страшно, но принятое решение казалось единственно возможным и потому – единственно верным.

Резар поднял пистолет на уровень лица. В тот момент он, казалось, понял значение фразы «остановка мира». Всё перестало иметь значение. Растворилось, исчезло, стало неясным мутным фоном. Остался лишь он, Резар, да ждущее своего выхода избавление.
Резар выдохнул и положил указательный палец на курок. Мелкая дрожь сотрясала его плечи. Резар зажмурился и до боли закусил нижнюю губу.

Вдруг зазвонил телефон.
«Ну, прямо, киношная сцена», - подумал Резар, глядя на аппарат.
Телефон продолжал настойчиво звонить.

__________________
resurrection - воскресение






Резар выпустил задержанный в легких воздух, положил «кольт» на стол и поднял трубку.
-Да.


-Здравствуй, -сказал красивый женский голос. – Это я. Звоню, чтобы поблагодарить тебя. Сидя сегодня утром на берегу моря, я вдруг поняла, как же это здорово, что ты есть. Именно за это я и благодарю тебя. Посредством тебя я открыла очень многое. И себя – в том числе…


Голос в трубке умолк. Резар открыл рот, чтобы задать вопрос, но на том конце снова заговорили.
-Я люблю тебя. Люблю. И уже только ради этого стоит заново просыпаться каждый день. Жить, чтобы не смотря ни на что открывать свою любовь снова и снова, познавать её: в себе, в тебе, во Вселенной. Ты – мой Путь, и я не побоюсь пройти его до конца. Любовь моя ни в коей мере не отяготит тебя, как крылья не отягощают птицу, но дарят ей радость парения. Прости мне мою обиду и прими мой подарок. Я не верю, что любовь создана для того, чтобы, не распустившись, погибнуть. Помоги же мне вырастить этот прекрасный цветок, семя которого есть в каждом из нас. Не дай ему погибнуть – что же тогда будет с миром? Я люблю тебя.

Резар через силу сглотнул и выдохнул в трубку:
-Кто это?

Девушка на другом конце провода смутилась, только сейчас поняв свою ошибку.
-О, простите, пожалуйста, - тихо сказала она. – Кажется, я ошиблась номером.

Резар послушал гудки и положил трубку. Встав с кресла, он подошёл к окну и распахнул его настежь. Звёзды были прекрасны.
«А ведь она права!» - подумал Резар.
И улыбнулся.

05.10.2003




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-19 12:02:48
Переглядів сторінки твору 1513
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.412 / 5.5  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.06.29 09:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
НаЗаР КуЧеР (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-19 12:22:57 ]
В стилі доброго старога детектива! Згадав чомусь собі Джеймса Хедли Чейза))) Класно!!!