Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ефери Тау (1983) /
Проза
Звёзды
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Звёзды
Лёжа в постели и глядя в широкое, на всю стену, окно, мы считали звезды.
-Сколько? – спросила я.
-Сбился на сто сорок седьмой.
Я улыбнулась.
-У меня двести четырнадцать.
Здорово было лежать вот так просто на его твердом плече и считать звёзды. тем более, что в этот раз у меня было больше.
-И луна.
-Что?
-И луна, - повторила я. – Двести четырнадцать звёздочек и луна.
Луна была очень красивой. Она заглядывала к нам в комнату из левого верхнего угла окна, попирая своими полными краями далёкие облака. Но больше всего мне нравилось окружавшее луну свечение – эдакий мягкий рассеивающий круг света, словно воздушное одеяние луны. Стар говорит, что то не луна светится, а просто отражаются солнечные лучи. Он прав. Конечно, он прав. Пусть так. Но сейчас колечко отражающегося света – это свет луны. Её одежда. Её тепло.
-Хотела бы я быть луной.
-Луной? – удивился Стар. – Почему луной?
-Не знаю,- ответила я. – Она красивая.
-Слишком предсказуемая.
-Предсказуемая?
- Ну, полнолуние, там… новолуние. Всегда известно заранее, какую часть увидишь сегодня.
-А облака?
-Что облака?
-Если будут облака, ты не увидишь её.
- Ну и что. Она ведь всё-равно будет там.
-Откуда ты знаешь?
-Ну… это логично.
-Логично, - передразнила я его. – Разве что логично.
Я закинула руки за голову, убрав волосы в сторону. Стар коснулся моей груди. Нежно, как свет.
-А я хотел бы быть солнцем, - сказал он.
-Это очень далеко, - почему-то подумалось мне.
-Но мой свет доставал бы везде.
-А солнца имеют моду взрываться на тысячу солнц.
-Это когда теплу деваться некуда.
Очередное старово умозаключение.
-А ты?
-Что я?
-Ты взорвешься?
-Наверное нет.
-Почему?
-Я отдаю тепло луне.
Луне. Мне понравилось, и я улыбнулась, кладя руку поверх руки Стара.
-Тогда ладно, - согласилась я. – Будь солнцем. А я буду луной. Буду отражать твой свет. Весь-весь. Чтобы ты не взорвался. Свет от тысячи маленьких солнц в любом случае будет не такой горячий, как от одного большого.
Стар тихо, по-солнцевски, рассмеялся и обнял меня.
…Через несколько дней мы лежали у моря. Ветер приносил запах песка. На берег тихо накатывались волны.Вдалеке крикнула чайка.
-Хотела бы я быть чайкой…
08.12.03. 22.22
-Сколько? – спросила я.
-Сбился на сто сорок седьмой.
Я улыбнулась.
-У меня двести четырнадцать.
Здорово было лежать вот так просто на его твердом плече и считать звёзды. тем более, что в этот раз у меня было больше.
-И луна.
-Что?
-И луна, - повторила я. – Двести четырнадцать звёздочек и луна.
Луна была очень красивой. Она заглядывала к нам в комнату из левого верхнего угла окна, попирая своими полными краями далёкие облака. Но больше всего мне нравилось окружавшее луну свечение – эдакий мягкий рассеивающий круг света, словно воздушное одеяние луны. Стар говорит, что то не луна светится, а просто отражаются солнечные лучи. Он прав. Конечно, он прав. Пусть так. Но сейчас колечко отражающегося света – это свет луны. Её одежда. Её тепло.
-Хотела бы я быть луной.
-Луной? – удивился Стар. – Почему луной?
-Не знаю,- ответила я. – Она красивая.
-Слишком предсказуемая.
-Предсказуемая?
- Ну, полнолуние, там… новолуние. Всегда известно заранее, какую часть увидишь сегодня.
-А облака?
-Что облака?
-Если будут облака, ты не увидишь её.
- Ну и что. Она ведь всё-равно будет там.
-Откуда ты знаешь?
-Ну… это логично.
-Логично, - передразнила я его. – Разве что логично.
Я закинула руки за голову, убрав волосы в сторону. Стар коснулся моей груди. Нежно, как свет.
-А я хотел бы быть солнцем, - сказал он.
-Это очень далеко, - почему-то подумалось мне.
-Но мой свет доставал бы везде.
-А солнца имеют моду взрываться на тысячу солнц.
-Это когда теплу деваться некуда.
Очередное старово умозаключение.
-А ты?
-Что я?
-Ты взорвешься?
-Наверное нет.
-Почему?
-Я отдаю тепло луне.
Луне. Мне понравилось, и я улыбнулась, кладя руку поверх руки Стара.
-Тогда ладно, - согласилась я. – Будь солнцем. А я буду луной. Буду отражать твой свет. Весь-весь. Чтобы ты не взорвался. Свет от тысячи маленьких солнц в любом случае будет не такой горячий, как от одного большого.
Стар тихо, по-солнцевски, рассмеялся и обнял меня.
…Через несколько дней мы лежали у моря. Ветер приносил запах песка. На берег тихо накатывались волны.Вдалеке крикнула чайка.
-Хотела бы я быть чайкой…
08.12.03. 22.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
