ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.21 21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.

Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,

Світлана Пирогова
2025.06.21 20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.

У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність

Артур Сіренко
2025.06.21 17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби

Світлана Майя Залізняк
2025.06.21 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Ілюзія

О

Хельґі Йогансен
2025.06.21 15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко

Іван Потьомкін
2025.06.21 12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко


Війни невигойні стигмати.

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віталій Коротич (1936) / Вірші

 Фото, зроблене після футбольного матчу
Пам'яті героїчного київського «Динамо»

Не розстрілюйте голкіпера.
Навіщо ви
Футболістів під стіною розставляєте?
Пів-Європи під балконами повішали,
Півкоманди попід муром розстріляєте.
А над пустками, над пломенями й криками,
Між розп'ять, які не стали ще іконними,
Десь між сонцем, десь між хмарами, між круками,
Стоїте ви, в перемозі переконані.
Вас вітри Європи й Африки розпатлали
І сузір'я понад вами жовто світяться.
...А голкіпери розстріляні попадали,
І самі штрафні майданчики на світі цім.
Не зігріти вбивчих душ ніяким паливом —
Ваші ж душі переляками зморожені. ...
...Пригадайте, як ці хлопці забивали вам!
Нащо ж ви їх повбивали, переможені?!
На полях футбольних — мертві.
Пустка вимерла.
Кров стікає по багнетиках акації.
...Всі рекорди ваші у кривавім вимірі
Відкладаються в душі та мозку нації.
Впав голкіпер на траву, іще не вигріту —
Зимно в світі, що його вогнем ви краєте.
Золотих Воріт довіку вам не виграти,
Та й ворота Бранденбурзькі ще програєте...
Ну а хлопці в перемогу твердо вірили ж —
Над погрози, що їх кулями посилено.
...Як вас виведуть —не зачиняйте двері лиш,
Бо повернеться команда перестріляна.
Шлях і вік її пунктиром крові зміряний —
Все відомо;
все, що мало бути — сталося.
...Та розстріляний голкіпер прийде, зморений,
І розкаже, як тоді йому стоялося.
Смерть не має тут ні права, ані рації —
Доле, хай що буде —буде,
що було — мини!
...Лиш малесенькі багнетики акації
Затремтять над стадіоном, наче спомини.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-23 19:13:56
Переглядів сторінки твору 5367
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.589 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.514 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.06.27 12:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-23 20:04:18 ]
Ще один міф... А скількох ми ще не знаємо?
http://russianslc.com/phpBB2R/viewtopic.php?t=3934
http://www.telegrafua.com/163/history/613/
http://erudit-loto.livejournal.com/238059.html
і так далі, і тому подібне :(

Але поети не винні у створенні міфів, здається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-23 22:49:23 ]
Не відаю ступінь вірогідності цієї статті, можливо правда, може ні?

МАТЧА СМЕРТИ"
В 1942 В КИЕВЕ НЕ БЫЛО


ИЗВЕСТНЫЙ СПОРТИВНЫЙ ЖУРНАЛИСТ ВАЛЕНТИН ЩЕРБАЧЕВ: "МАТЧА СМЕРТИ" В 1942 ГОДУ В КИЕВЕ... НЕ БЫЛО!"

Хотя тем летом, ровно 64 года назад, киевские динамовцы действительно провели серию победных игр с немецкими футболистами, в том числе и с профессионалами из "Люфтваффе"
В 1972 году спортивный телекомментатор Украинского телевидения Валентин Щербачев собирал материал о "матче смерти" 1942 года, в котором киевские динамовцы сыграли с командой ВВС Германии "Люфтваффе". Как раз приближалась 30-я годовщина матча, и публикацию на эту тему молодому журналисту заказала солидная республиканская газета. Отправляясь на встречу с непосредственными участниками событий, Валентин рассчитывал услышать от них рассказ об ужасах оккупации, героической победе наших футболистов, их патриотизме, за который пришлось расплатиться жизнью. Но после многочасовой беседы пришел к выводу: "Да не было же всего этого!"

"До войны в Киеве было две профессиональные команды: "Динамо" и "Локомотив"
- Нет, сама победа была, - успокаивает меня комментатор Национальной телекомпании Украины Валентин Щербачев. - Причем не одна. А в одном из поединков динамовцы победили действительно сильного соперника - профессионалов из "Люфтваффе". Но "матча смерти" не было!

- Кто из футболистов вам в этом признался?

- Тогда еще были живы многие из игроков, выходивших летом 1942 года на поле стадиона "Старт" по улице Керосинной (сегодня - Шолуденко). Это и Макар Гончаренко, и Владимир Балакин, и Михаил Путистин, и Владимир Правоверов. Много рассказывал о том поединке и легендарный вратарь Антон Идзковский. Поляк по национальности, Идзковский был коренным киевлянином. Его отец при царе имел собственную кондитерскую на Подоле. Здесь же, на Подоле, маленький Антон начал заниматься футболом. В годы войны Антон Леонардович был на фронте в составе частей НКВД, но по рассказам коллег по команде хорошо знал всю историю оккупации города, в том числе и знаменитого матча.

Поэтому я и отправился к ним с магнитофоном "Романтик", весившим около пяти килограммов (тогда о портативных диктофонах еще никто и не слышал). Записал их впечатления от жизни в военном Киеве, воспоминания о матчах с немцами. Из уст самих участников событий узнал, как проходили эти поединки. Плюс написал знакомому гребцу-немцу в Берлин, чтобы выслал переводы отчетов о матчах, выходивших в оккупационной прессе. В войну в Киеве выходили русско- и украиноязычные, а также немецкие газеты. И никто не запрещал нашим печатать: "Ура! "Динамо" победило команду такой-то армии!"

Естественно, динамовцы громили немцев-дилетантов. Будучи профессионалами, они выигрывали у солдат, пришедших с передовой, с космическим счетом. Иногда немцы вообще выходили на поле под хмельком. Потому что их не интересовал счет, им хотелось побаловаться, отдохнуть и разрядиться. Так сказать окунуться в мирную жизнь. Игра становилась для них своеобразной релаксацией.

- Почему же игроки "Динамо" остались в оккупированном Киеве?

- Во-первых, после 22 июня 1941 года события развивались очень стремительно. Некоторые футболисты считали, что война до Киева вообще не дойдет. А во-вторых, не всем хотелось, надо честно признать, браться за оружие.

- А как же всеобщий патриотизм, подкрепленный боевыми лозунгами "За Родину! За Сталина!"?

- "За Родину и Сталина!" шли в бой, не считаясь с количеством жертв. Но в составе киевского "Динамо" были известные люди, заслуженные мастера спорта, словом, звезды, как бы сейчас сказали.

Да, они остались в оккупации. Кое-кто считал, что немцы никого из спортсменов не тронут. Собственно говоря, гражданских и не тронули. Репрессии применялись только к офицерам НКВД, которыми были некоторые динамовцы.

- Знаменитый солист киевского Оперного театра Борис Гмыря тоже оказался в оккупации. Потом ему долго вспоминали, что пел для немцев.

- Зато Борис Гмыря сохранился для последующих поколений. Его великолепный бас знали все. Известного исполнителя, между прочим, немцы не трогали. Даже приглашали перебраться в Германию.

По рассказам ветеранов-динамовцев Макара Гончаренко, Владимира и Николая Балакиных я, будучи еще 28-летним журналистом, понял, что эта история далеко не однозначна. Потому что в оккупированном Киеве футболисты имели возможность собрать команду. Договоренностям о времени тренировок и приобретении формы способствовал авторитет вратаря Николая Трусевича. Он был очень популярной личностью в довоенном Киеве.

До войны в Киеве было две профессиональные команды: "Динамо" и "Локомотив". Последний в народе называли желдор. В оккупации за "Динамо" выступали восемь коренных динамовцев, остальных добрали из желдора. Среди железнодорожников был и брат Николая Балакина Владимир. Во время нашей беседы Владимир Балакин, который работал детским тренером в "Локомотиве", рассказывал все без особых эмоций, но весьма скрупулезно.

По словам Макара Гончаренко, перед матчем немцы к динамовцам в раздевалку не приходили. И не угрожали: "Если выиграете - расстреляем!" Это же подтверждали и остальные мои собеседники.

"Ветераны начинали рассказ с заученных фраз: "Меня могли расстрелять, но я не мог не забить"
- Зачем же динамовским ветеранам понадобилось разрушать легенду о "матче смерти"?

- Она мне самому нравилась. В СССР отлично работала идеологическая машина. По указанию партии создавались образы героев, таких как Зоя Космодемьянская, Александр Матросов. А тут герои спорта пошли на верную смерть, зная, что их могут расстрелять за победу. На таких примерах воспитывались целые поколения.

Каждый ветеран начинал рассказ с заученных фраз: "Когда, несмотря на угрозы, я понял, что мы можем проиграть..." Макар Михайлович Гончаренко говорил: "Я знал, что меня могут расстрелять, но не мог не забить!"

После войны легендарный футболист работал в СКА и почти до 80 лет тренировал мальчишек. Потому что в принципе не знал тягот войны, не проходил окопы и прожил достаточно ровную, без стрессовых ситуаций жизнь.

- Но какая-то основа для легенды была?

- Конечно. Как я уже говорил, запомнился самый напряженный поединок динамовцев с "Люфтваффе". Это была единственная немецкая команда, в составе которой играли профессионалы. Геринг, который считался организатором ВВС Германии и правой рукой Гитлера, был также и фанатом футбола. Еще до войны он распорядился создать в ВВС профессиональную команду. Возможно, поэтому встречу равных по силам команд окрестили "матчем смерти" - динамовцы могли и проиграть.

Именно в этом матче невысокий Макар Гончаренко забил головой решающий гол. И наши победили с минимальным перевесом. Играли тогда на стадионе "Старт", который до сих пор сохранился в довоенном виде.

В 1942 году динамовцы выступали в красных футболках и черных трусах. Михаил Путистин смог достать только такую форму, но никто из немцев не усмотрел в ней символ Советского Союза.

(Между прочим, недавно на этом же стадионе сборная "Журналист Украины" победила немецких коллег из "Шпигеля" со счетом 5:1. Два гола забил соперникам журналист "ФАКТОВ" Юрий Сай.)

- Но расстрел киевских футболистов был реальностью, а не сказкой.

- Динамовцы погибли год спустя после так называемого матча смерти. Большинство из них работали грузчиками на хлебзаводе Ь 1 по улице Дегтяревской (это самый старый хлебзавод в Киеве). Некоторым членам бригады грузчиков казалось, что они могут дополнительно зарабатывать на своих земляках.

"В 1943 году в концлагере на Сырце оказались трое динамовцев"
- Так как в оккупированном городе жилось голодно, люди охотно покупали муку, масло, яйца и другие продукты, вынесенные с завода, - продолжает Валентин Щербачев. - В 1943 году кражи заметно участились, после чего немцы собрали рабочих завода и отвезли всех в гестапо на улице Владимирской. Здесь оказались и футболисты "Динамо".

В гестапо немцы выяснили, что динамовец Николай Коротких имел звание офицера НКВД, офицерскую книжку. Отнеслись к нему с немецкой "принципиальностью". Во время пыток у спортсмена случился сердечный приступ, в результате чего он скончался прямо в гестапо. Остальных рабочих после допроса распределили в лагерь для гражданских и перемещенных лиц на Сырце.

По воспоминаниям Макара Гончаренко, в лагере большинство динамовцев работали в асфальтировочной бригаде (немцы любили хорошие дороги). А Макар Михайлович сказал, что может работать в сапожной мастерской, и его отдали в подмастерье ремонтировать обувь для солдат. Вечером после работы каждый мог отправиться домой, но утром обязательно должен был явиться на перекличку.

Вот во время одной такой утренней проверки началась потасовка между заключенными, которые не поделили продуктовую посылку. Подрались грузины и славяне. Вмешавшиеся надзиратели тоже попали под горячую руку.

Начальником лагеря на Сырце был граф Радомский, представитель древнего немецкого рода. После реплики Радомского: "Разберитесь!" его заместитель-фольксдойч решил наказать зачинщиков беспорядков. Он объявил: "Если не укажете организаторов драки, каждый пятый будет расстрелян!" Но все решили: "Подумаешь! Радомский никогда никого не расстреливал..."

Однако из строя вывели каждого пятого, среди которых оказались динамовцы Николай Трусевич, Алексей Клименко и Иван Кузьменко. Обреченных на смерть подводили ко рву, толкали в спину и стреляли в затылок. Только один Николай Трусевич перед тем, как в него выстрелили, выкрикнул: "Красное все равно победит!" - такие у него возникли ассоциации с цветом динамовских футболок.

В Киеве стояла осень 1943-го, к городу подходили наши войска.
- Ваш материал тогда опубликовали?

- Да. Основной тираж разошелся по подписке, а оставшиеся экземпляры изъяли из продажи. Редактор как раз вышел из отпуска, а статью заказывал его заместитель. Из-за этой нестыковки и появилась публикация. Тут же заместителя, в принципе, неплохого человека, сняли с работы. С меня взятки гладки: я внештатный автор, беспартийный, работник телевидения. Мне заказали - я сделал. К работе подошел добросовестно, хотя не люблю долго работать над материалом. Подбирал документы из Берлина, по нескольку раз прослушивал магнитофонную запись, но даже интонационно какого-то озлобления в голосе у футболистов не чувствовалось. Мол, фашисты - гады. И страхов никаких они мне не рассказывали... Это меня и насторожило.

- Участники "матча смерти" не спрашивали: "Зачем такое написал?"

- От них я такого не слышал. Владимир Николаевич Балакин, который жил неподалеку от меня, на улице Жадановского, отреагировал на это по-мужски спокойно: "Это же по правде так было!"

И все же меня вызывали в райком партии, приходили беседовать со мной люди из компетентных органов: "Зачем вы так?" Рассказываю им, что дело происходило именно так. "Как же мы будем воспитывать людей?" - удивляются. - "Будем воспитывать правдой!" - "Нет, возражают. - Так нельзя".

Ирина ЛИСНИЧЕНКО


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-23 23:02:56 ]
Угу. Якраз один із тих лінків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-23 22:28:00 ]
Цікава інтерпретація історичної події. Вірш звучить, як плач за загиблими футболістами, у ньому гордість за перемогу, жаль, тривога.

"Складайте міфи, Боги робили так само" (с)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-23 22:46:55 ]
Так події історичної ж не було. Тобто, були дві окремі події, не пов"язані одна з одною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-23 23:26:42 ]
Література та історія хоч і розвиваються паралельно, але кожен висвітлює факти по-своєму.
Можливо так і не було, зараз історію переписують. Але я вчила ще іншу історію, тому що народилася давно і бачила художній фільм про матч смерті, тому й вважаю що вірш заслуговує на високу оцінку. Читаючи про цю подію розповіді істориків інших країн, завжди можна відкрити багато нового...
Кому вірити? Читач вибирає сам.

Коли я прочитала, що пише журналіст Бузина про Тараса Шевченка, то, взагалі, хвора ходила декілька днів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-06-24 00:03:45 ]
Тамаро, я теж вчила іншу історію, як і багато хто з нас. А художні фільми не є доказами, як ви розумієте.
Але справа навіть не в тому зараз, як це було насправді. Мене питання цікавить в плані взаємовідносин митця (поета, художника, письменника) та ідеологічних (чи історичних) міфів. Бо версія "Моцарта і Сальєрі" Пушкіна - то одне (хай геніальне), а історична правда - інша. Але ж не всі Пушкіни...
П.С. До речі, Віталій Коротич - справді дуже непроста особистість і в поетичному, і в людському аспектах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-24 11:17:29 ]
Та тут не взаємовідносини митця з міфами, а певно звернення до нащадків тої "вищої" раси. Та й інших умів й ідеологічних включно. Сам факт -пилинка нічого незначуща, коли подумати скільки людей війна забрала. Це якщо людей не ділити на еліту і нееліту. Може Гмиря чи Алєхін і були генії, та хто порахує геніїв всіх націй від яких і медальйонів не лишилося.
І до кого звертатися? Вони дітей живими палили. Це як до статуї, щоб сльозу пролила.