і цікаве ставлення автора до ЛГ..

на першому катрені так і кортить роздумувати про нелюбов ЛГ до істини, але до кінця тексту стає видно що істина не те, що про неї кажуть?

але тоді починаєш міркувати над "злетом"..


*задумливо стежить за тінями хмарин, у нічному світлі, тихо дихає*

Пане Ярославе, послухайте маленьку сповідь: я завжди була впевненою у собі, все сприймала з захопленням, у всьому шукала максимуму, зима – люті морози, на серці радість – на увесь світ, у небі «курли» - і я у вирій, посмішка – щира і відверта. Виросла, поруч люди…, сядь і сиди, особливих бути не може, ш-ш-ш-ш-ш, випендрюється, а може взагалі «того»…, довелось стати посередньою, жити простіше, нарешті сприймають, правду і відвертість ковтаю. В курнику всі голосно квокчуть про вирій, та хай тільки хто спробує змахнути крилами!

А може «вона» тільки в новорічному маскарадному костюмі курки!?

Дякую, зачепило.

Ось тому і хочеться іноді жити одному в лісі, і вмерти на гордім ложі самоти. Бо говориш правду, а перед нею - всі рівні, а це ж не подобається тим, хто на горі, хоч і там є достойні люди. Був такий кобзар - Гриценко-Холодний у ХІХ столітті. Він людей не любив, волів сліпцем ночувати в канаві під дощем, аби не йти до когось в хату. Зате грав і співав так, як ніхто, і значно краще від "блюдолиза" Остапа Вересая, в котрого від братів царя була срібна табакерка. За це його вигнали з кобзарського цеху. Можна стати чорною вороною, як усі, але чи залишишся тоді собою, поетом? За що Тарас ішов у заслання, а потім після нього писав, що "ничто в моем внутреннем облике не изменилось. Хорошо ли это? Хорошо, во всяком случае я так считаю". Зате, як змінився український народ після його правди, казати яку він виборов право ціною мук і передчасної смерті.
Ну до Тараса нам рости й не дорости, якби хоча б до Галілея, сказати: "А все-таки вона крутиться!"
А вона? Вона живе в гармонії з людьми і з цим світом, але видатною у своїй галузі не стала, так люди її поважають, люблять, але вона не є птахом високого польоту, Олено, хоч потенційно могла б бути. Характеру не вистачило.
Я дозволив собі запропонувати свій варіант істини, пане СонцеМісяцю, з Вашого дозволу. Я ніколи цей вірш не виставляв на обговорення, хоч він є у збірці. А так хоч знатиму, до чого я дописався. Спасибі ВАм обом, що відгукнулися.

Пані Василино! Я Вас розумію, Ви захищаєте жінку. Мені подобаються жвнки такі, як Ліна Костенко або в бандурі - львів"янка Людмила Посікіра - і сім"ю тримає, і бандуристка найкраща в Україні. І дуже бойова за характером. А цій "курці" я стільки присвятив гарних віршів, що парочку "не дуже" їй не завадить. Вона навіть не знає, що це їй присвячено. Зате яке бурхливе обговорення! Дякую за увагу.

Саме так, Павле. Я в поезії - ближче до переду, а в мистецтві бандури - ближче до кінця. Є стимул поборотись, щоб розвиватись. Але в цілому - не посередині ні там, ні там. Дякую.

Дійсно, пане Олександре. Навіщо лелеці любити курку? ВІн її спершу підняв до вершин, а потім побачив, що спільного польоту не буде, посадив акуратно на землю, попрощався і полетів далі. Вона велика для мене вже тим, що надихнула на гарні вірші, не тільки на цей. Як Анна Керн. Спеціально для Вас намагався надрукувати цю статтю тут, але не вийшло поки що. Щось зірвалося. Я вже її сканував, спробую на Ваш е-мейл надіслати.
А біла ворона і поет - може й не дуже вдало. Краще - білий лебідь, але їх багато. Тому залишається ворона. Символ індивідуальності, особистості, що не така, як усі.
А щодо Шевченка - я старомодний у поглядах, і буду воювати з Бузинами до останнього. Шевченко, після знищення козацтва один захистив увесь народ і підняв його на світовий рівень, бо по перекладах програє тільки Шандору Петефі. А по пам"ятниках, які поставлені йому за межами України, причому далеко не завжди за кошти діаспори - перше місце у світі! Хай зможе так ще хтось!

Стриманість дуже часто іде в парі з дволикістю і половинчастістю. Як на мене.

Романтик, так, хоч уже не зовсім ідеаліст.

Кількість мов. У 80-х роках була інформація - 136 - мов Шевченко, і навіть - папуаси - Петефі - 145. Які цифри зараз - не скажу.

Нестриманість - зашкалює за середину. Працюють, за пам"ятниками ми їх обігнали. 85 поза Україною. А скільки в них - не знаю.