Так вже склалося, що у цьому південному місті мені не раз доводилося бувати у відрядженні. Вирішивши свої справи, я вже хвилин сорок блукала центральними вулицями в надії знайти хоча б якусь лаву. Був розпал літа, спека стояла нестерпна. До поїзду – ще кілька годин. Якось випадково я пригадала, що на одній із цих вулиць знаходиться магазин, де працює моя давня знайома з набоківським іменем – Лола. Ми з нею не бачилися, напевно, кілька років.
Пригадавши її, перед очима з`явилася кучерява голівка з білим фарбованим волоссям, трохи задертий угору ніс, широко відкриті намальовані очі з довгими закрученими по самі брови віями. Тоді їй було, здається, двадцять один, вона жила з мамою, з якою не мирилася, і зустрічалася з високим плечистим бізнесменом. Він обіцяв перспективну роботу, ще щось... Цікаво, як вона зараз живе?
Я купила пару бананів та шоколадку і відшукала у блокноті адресу магазину. Вже через кілька хвилин стояла у просторому прохолодному приміщенні біля її прилавку. У Лоли покупців на даний момент не було, вона сиділа, попиваючи сік із соломки, і тільки білі фарбовані кучері було видно з-під високої стійки.
- Лола? – я поклала на стійку гостинець. – Привіт!
- Кого я бачу! – вона відразу мене впізнала. – Ти на довго?
Ми чмокнули через стійку одна одну у щічку, Лола поставила свій сік.
- А я думала, що ти тут вже не працюєш.
- Та збиралася іти звідси. Набридло все, - скривила вона губи. - Та й Вадим козлом виявився. Ти ж пам’ятаєш його? Два метри... Все обіцяв, а я вірила.
- Так ти ще не вийшла заміж?
- За кого? У цій дірці від великого бублика? Ти ж поглянь на цих чоловіків: як не п’є, так заробляти не вміє, а як заробляє, то надто перебірливий. Ну то все дрібниці. Ти краще за себе розкажи. Як ти?
Я відкрила рота, але тут до нас підійшла якась жінка, і Лола, звичайно, відразу повернулася до неї.
- Вам нужен крем? О, у вас прекрасный вкус! Это очень качественный и целебный. Видите эту марку? Сделан в Великобритании. Он увлажняет кожу, прекрасно ее питает. Я сама им пользуюсь. Стоит всего 30 гривен.
- А что-то от морщин есть?
- Ну конечно. Посмотрите этот. Он, правда, чуть дороже, но…
Повна жіночка у шовках переминалася з ноги на ногу, цокаючи при цьому своїми модними босоніжками на тоненьких підборах, невдоволено кривила губи.
- Еще что-то предложите?
- Вот такой. У него славный запах. Пахнет лепестками утренних роз. Не правда ли? – Лола простягнула дамі на підборах баночку.
- Как он?
- Прекрасно! Когда я им пользовалась, то была просто в восторге! – захлиналась Лола.
Дама недовірливо подивилася на крем і вік продавщиці.
- А почему перестали? Раздражение? Сыпь?
- Да ну! Просто столько разных кремов, и все хочется попробовать...
Дама на підборах вибрала крем, простягнула купюру, тримаючи її своїми довгими нафарбованими нігтями і поцокотіла до виходу.
Лола демонстративно відвернулася і натягла всі м`язи обличчя для посмішки.
- Ти колись говорила, що збираєшся до інституту, - після деякої паузи сказала я.
- Ой, який там інститут! А малого за що годувати?
- У тебе є дитина? – здивувалася я.
- Схожий на мене. Русланом назвала. Руслан Вадимович.
- А батько...
- А що батько? Начхати. Каже, що йому від життя багато не треба, - один костюм, одна машина, одна квартира, одна дача, одна фірма, одна жінка, одна дитина. І все це, виявляється, у нього вже є.
- А...
- По чем у вас вон те духи? Да, да, с веточкой жасмина.
- Червонец, – переключилась Лола на чергову клієнтку. - Могу предложить немного лучше. Специально для вас. То мои любимые. Когда я ими пользуюсь, оглядываются все мужчины. Говорят, что эти духи имеют какие-то возбуждающие компоненты. Хотите понюхать?…
Та вибирала дуже довго. Зупинилася на найдешевших, чим помітно зіпсувала настрій Лоли.
- Отак завжди. Півгодини їм приділяй уваги, скаль зуби, падай до ніг, а вони купують дешевку. Я ж тільки п’ять відсотків отримую від продажу. Це і вся моя зарплата. Іноді продаси нормально, а бувають моменти... Все у нашій роботі залежить від привабливості. От зайшов раз іноземець, який приїхав з Канади до своєї бабусі познайомитися. Симпатичний чоловік, не дивлячись на те, що трохи не в моєму смаку – коротконогий, лисуватий, з животиком. Ходив вибирав подарунок. То я йому так сподобалася, що він придбав ледь не півмагазина. А наступного дня прийшов – приніс троянди. Казав, що бабуся була здивована його подарунками, запитувала, де він був з ними років сорок тому, просила подякувати мені за добру пораду.
- То як, ви з ним ще колись бачились?
- Божечки! Ти ж не знаєш найголовнішого! Він же поїхав у свою Канаду, а через місяць листа прислав. Такого обнадійливого!..
- А что это за лак? Как он фиксирует прическу? Волосы не слипаются?
- Посмотрите на мои. Разве вообще видно, что я пользуюсь этим лаком? – Лола покрутила головою.
- Да, неплохо. А как на другой день? Нужно мыть голову?
- Ничего подобного! Волосы – как шелковые. Ведь лак имеет защитные свойства.
Дівчина з лаком вийшла з магазину.
- Давно не було у мене такого дня. Три підряд покупці – і всі не з пустими руками ідуть. Так слухай же. Він мені щось там хоче запропонувати. Може, скоро покину цей бігемотник! До речі, а ти не хочеш собі нічого? Для тебе – зі знижкою – на п’ять відсотків. - Вона прискіпливо поглянула на моє похідне вбрання. – Можу запропонувати щось недороге. Ось цей крем – нахилилася до мене Лола і пошепки продовжувала, – набагато кращий за всі ті, які вибирала та дама у шовках. Ще не відомо, під яким селом їх колотять. А це – наш, вітчизняний, основа – ромашка. Я завжди користуюся ним і подругам своїм раджу. Коштує він усього п’ять гривень. Ось, почитай, що пишуть.
Писали і справді, красиво.
- Ну то як? Піде? Будеш добрим словом згадувати. Ніде більше не знайдеш такого. Це нам на замовлення привозять.
Незручно було відмовити Лолі, хоча я прекрасно знала цей крем. У нас він був, до речі, і з п’ятьма відсотками вдвічі дешевшим. Та й не дуже підходить моєму типу шкіри ромашка.
Я поглянула на годинник. Вже можна відправлятися на вокзал.
- Гаразд, Лоло. Мені час іти.
- Добре. Приходь. Я трошки звільнюсь, посилимо, кави поп’ємо. Шкода, що ти не часто тут буваєш. Мені з тобою надзвичайно цікаво. Я дуже рада, що у твоєму житті все гаразд, що ти щаслива, не те, що я. Коли я переїду до Канади, писатиму тобі. Ти залишиш свою адресу?
- Обов’язково.
- Моя у тебе є. Ну все, іди, а то зараз розплачуся. Проводжати тебе не буду...
До неї підійшов новий клієнт.
- Пудру для любимой женщины? Вот только эту! Я сама ею пользуюсь. Посмотрите!..

10-11.06.2003.