Привіт, Василинко! Так, люди схильні вірити ілюзіям, бо вони - немов місцевий наркоз. А може, це й добре? :)

сто проц :)))
так вони і жили :((
вірш – дуже і дуже, чесно
уже кілька разів прочитала,
боюсь, що не зупинюся:)))

можна розбити табір на твоєму "плесі сонної ріки" і, неспішно спостерігаючи, як Сонце змінює Місяць, балакати про користь ілюзій, про те, як сутінки розмивають чіткість ліній, а в боротьбі білого й чорного немає переможців...

***так, спустити на плесо пліт із ілюзій, усипаний глицею несправджених надій, але слід одягти рятувальні пояси із дружніх обіймів (я не вмію плавати), а плесо закосичити пелюстками сон-трави і чекати сонячно-місячного розтемнення – ачей, і на цей раз усі зостануться з нами...
а чорно-білі силуети сотатимуть сіро-смугасті нитки надії

странные у автора или у читателя после прочтения? :) знаешь, у меня такое ощущение, что оно еще не закончено, возможно, появится 4, 5... А 20 в. - ну, естественно, я ж его адепт :)

Вы с СМ и еще несколькими авторами здесь, имхо, склонны к кинематографии :)) - часто еще и с моделированием (описанием) запахов, - что одновременно делает произведение приятным на слух и на взгляд.
иногда мне кажется, что это минус (каждому свое, мне нравится царапающее, несбалансированное несовершенство:)) - но оно затягивает и мягко так бьет по макушке, и потихоньку переходит с воображаемой картинки на проживаемую:).

ОнЛи, скажу одно: иметь такого читателя, как ты - большое везение. Спасибо тебе :)

допоки з гір біжить вода
і часу чується хода,
і зустрічається той мім,
що чорно-білих пантомім
герой, і жертва, і творець -
життя візьмемо за взірець!

Так, подивимось, куди ж ця спіраль уведе. Аж самій цікаво :)

Володю, я оцінила таке делікатне зазначення чергового неспівпадіння "жіночого" і "чоловічого". Не скажу, що це мене здивувало, але хотілося б узнати деталі - які саме нюанси вимагають від чоловіків особливої витонченості :) Ех, ця мені вже "гендерна гра" :))
Щодо "наглое, да гордое" - я думала про це. Зупинило те, що при читанні вголос, коли не видно коми, воно звучить, як підтвердження наглості, а не як протиставлення.

Любо, я цілком серйозно кажу про містерійні мотиви у вашій композиції, які чоловіками, зазвичай, сприймаються вельми поверхнево.
Ось наприклад, пересічний чоловік бачить жінку у танці - як гру, спокусу, насолоду. В той час, як сама жінка в танку, та й інші жінки, котрі за цим спостерігають, відчувають значно глибше призначення і малопомітні реальності цього містерійного дійства.
Чоловіки без тривалого навчання і досвіду не вхожі у світ невидимого, жінкам це ж бо дається від народження...

Але ті чоловіки, які здатні входити у світ невидимого, таки виглядають у цих світах значно потужніше жінок. Так, вони додають до своєї природної сили і те, чого навчилися від кращих із жінок.
А ось жінкам брати від чоловіків важко, часто не можливо. А звідки тоді їм брати, аби приростати потугою? Тут, схоже є невеличка загадка?

Отже у вашій композиції, кожен чоловік побачить брак деяких чоловічих речей, наприклад, може йти мова про більш явне увиразнення логічних звязків між художніми образами.
Але ж проблема все таки у відповіді на запитання, яке я написав вище за текстом. :)

Не можу не погодитись, Володю, з тим, що очевидне для жінок часто вимагає логічних пояснень для чоловіків :) Щодо конкретного вірша, мабуть, маєте рацію, але оскільки в ньому ще буде продовження, сподіваюсь, що знайду ці зв"язки.
Здається, жінкам тоді залишається "брати" чи вчитися у наймудрішої Жінки - у Природи :)

Саню, не погоджуюсь, в тому, що "наглое" и "гордое" - це синоніми. Гордим зазвичай не вистачає наглості.
Втім, все одно - дякую, що не забуваєш.

Так, Оленко, вони всі різні, адже і чорно-біле теж різне :) Дякую, що зайшла.

Господи, Вітулю, не лякай так мене :) Віднови негайно дихання, прочисти легені, а то доведеться Сашу Христенко кликати, щоб робив тобі штучне дихання :))