ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.04.25 10:34
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Віктор Кучерук
2025.04.25 05:56
Анічого не сказала
Про розлучення мені, –
Тільки чмокнула недбало
І пропала вдалині.
Чи втомилася від мене,
Чи знесилилась від справ,
Бо сьогодні біля клена
Я на тебе марно ждав.

Артур Сіренко
2025.04.25 02:51
Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,
Якої торкались руки людей,
Що вдягнені в торішні зимові сни
Замість полотняного одягу,
Що взуті в личаки лабіринтів,
Що плетені з кори хлібного дерева,
Яке посадив пастух Таргітай.

Борис Костиря
2025.04.24 21:28
Чи може відрости
замість справжньої
фантомна нога,
фантомна рука?
Хіба що в паралельному
світі. Людину мучать
фантомні болі.
Чи може бути

Світлана Пирогова
2025.04.24 20:10
Що для мене сьогодні весна
в час воєнний, тривожний до болю.
Серце гупає: зламані долі
українців, що вбила війна.
Ніби ціле - весна і печаль.
Ні зітерти, ні змити повіки.
З нами Бог і підтримує віра,
хоч несеться загарбницький шквал.

Артур Курдіновський
2025.04.24 17:39
Минулого містечко дерев'яне
Благословило мій життєвий шлях.
Красива сойка, благородний птах,
Несла мені весну, легку й духмяну.

Навряд чи пам'ятають харків'яни
Старий наш парк в сережках і бруньках.
Минулого містечко дерев'яне

Євген Федчук
2025.04.24 16:00
Було, кажуть, в чоловіка вуликів багато.
Від дядьків своїх навчився пасічникувати.
Все би добре, але напасть якась узялася,
Хтось на пасіку до нього щоніч прокрадався,
Оббирав найбільший вулик, увесь мед виносив.
Отож, в дядьків своїх рідних той помо

Юрій Гундарєв
2025.04.24 09:24
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Віктор Кучерук
2025.04.24 06:24
Сонця промені над лісом,
Наче тісто, хмару місять, –
Мнуть, розтягують, стискають
Посередині та скраю
Так, що зменшена хмарина
Пропадає в небі синім,
А в моєму ріднім краї
Розвиднятись починає…

Борис Костиря
2025.04.23 21:31
Старий продає мрію,
якої в нього давно немає.
Море для старого є космосом,
у якому він заблукав.
Так важливо зберігати
милосердя серед стихії
та жорстокості природи.
Хлопчик для старого

Козак Дума
2025.04.23 18:49
Спустилася тиша на лінію фронту,
що списа уткни – не впаде.
Уся у окопах зібралася фронда,
лишилось зело молоде…

Мала передишка і знову атака,
у небі вже дрони висять.
Сидять у столиці владці-небораки,

Віктор Кучерук
2025.04.23 12:21
Жовтим рястом уквітчаний луг
І безкрая блакить небосхилу, -
Позбавляють мене від недуг,
Додають життєдайної сили.
Як земля зеленіє й бринить
Височінь непомірно глибока, -
Серце тішиться щастям щомить
І в очах ясно світиться спокій.

Олександр Сушко
2025.04.22 21:54
Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука

"Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18:3).

МАЛЕНЬКИЙ
Я маленький.
Ще зовсім маленький.
Хоч невдовзі у мене зима.

Борис Костиря
2025.04.22 21:36
Де воно, обличчя обличчя?
Серед безлічі масок
так важко віднайти
справжнє лице.
Маска приростає до обличчя.
Життя нагадує театр масок,
але не такий вишуканий,
як театр но і кабукі,

Володимир Каразуб
2025.04.22 19:46
Скільки у твоє черево, череп, груди, тушу
Набили цього дешевого синтепону?
Хто вдихнув у повітряну кульку необмежену душу
І прив'язав до руки? Настільки ти відсторонений
Від спроби осмислити справді потрібну красу,
Яка заглядає ув очі простою істино

Леся Горова
2025.04.22 18:09
Іти туди, де Слово про любов!
Дорога - вирви, небо - грім заліза,
І трем колін, і крок важкий, завізний.
І диму нерозвіяна завіса
І тут і там ховає кіпоть змов.
Іти й просити в Матері - замов
За сина слово. В Сина, що зборов
Для світла смертю смерт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 Незворотні процеси або Отруєння новим деґенератом

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Зоряна Ель 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-08-02 00:41:46
Переглядів сторінки твору 12571
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2009-08-02 07:55:02 ]
Сильно!
А ось ці фрази просто вбивають:

"І, може, в ту мить пошкодує мене цілий світ.
Та нащо той світ, коли ти уже став цілим світом?.."

"Я впала так швидко, що навіть не встигла забитись..."




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-03 00:06:08 ]
Ну не треба "просто вбивають"! Давай краще "навіть не встигла забитись" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2009-08-03 10:20:12 ]
згодна))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-08-09 10:59:10 ]
Люба Світлано.
З насолодою читаю ваші вірші.
Цей теж мені сподобався, але внутрішньо, бо до деяких зовнішніх моментів маю запитання. Звичайно, якби ви вказали рік написання, наприклад 199..., то й запитань, думаю, б не було. А так вважаю, що вірш свіжий, чи ні?

У мене таке враження, що ви перейняли тут "неакуратність" подання думки із епіграфу, і пішли далі вже трохи не своїм шляхом - хоча і у вірному, як на мене, напрямку.
Мої запитання прості:
1. Чи потрібні тут вам немелодійні моменти, на кшталт,
"схлип в круговерті", "заб'ється й задзвонить своїм пустоцвітом", "так швидко, що" - на першому плані,
і на другому плані:
"став цілим світом", "з себе", "червоним байки", "маленький, покірний, засмучений Кай"...
Це, звичайно, надзавдання - навіть другий план наповнювати ефіром милозвучності, але ж справжні поети саме так і пишуть - наприклад, із сучасників, той же Фішбейн (інші то так, то так), але це надзавдання потрібно кожному із нас перед собою ставити, і може щось хоч трохи виходитиме...

2. Відсторонення від себе, річ не погана, та чому так далеко, можна ж трохи ближче залишатись - формально?
"Коли ти вже знаєш" - "Коли упізнала"...

До речі, ці відсторонення ніби трохи накладаються із іншим?
"Коли ти вже знаєш" - це ніби про себе лірична героїня каже, так?
А ось тут про кого:
"Мої дзеркала розбрелися на тисячі бризк:
Якась із тобою назавше залишиться поруч"?

3. Здається, помітні включення інших стилів, що, знову як на мою скромну думку, чи потрібні? "Усі вже давно напились"? "А мо' й не почують: ув острах", "якийсь ренеґат", "Вітриську шалений, печальних ронделів"...

Отже, маю думку, що композиція внутрішньо класна, але потребує уважного погляду автора на зовнішні, формальні моменти, зрештою, автор може бачити те, що не бачу, наприклад я, може бачити вищу необхідність там, де її не бачить критик, але автор повинен точно бути впевненим - що бачить, а не домріює, донаспівує про себе, щось реально не існуюче в тексті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-09 23:53:43 ]
Дорога Майстерень Редакція! Не без задоволення констатую, що Ви мені не менш любі, ніж я - Вам :) Особливо - після довготривалого, тотального, здавалося, мого відсторонення від поезії (читай: від себе). Без формальностей.
"...Что есть красота
И почему ее обожествляют люди:
Сосуд она, в котором - пустота
Или огонь мерцающий в сосуде?" (М.З.) -їй- Богу, трішки насторожує, що Вам, потужному рентґенологу, "внутрішньо сподобалося". А чому б у Вас не виникло аналогічних запитань до форми, якби було вказано дату написання вірша? (до речі, 1999:) Чи недоліки від цього зникли б? Чи списалися б через "юний вік та недосвідченість у літ.д-сті"? Чи просто не витрачали б часу на стару річ?
Щодо абсолютної впевненості автора... (Wow, яка божественна теорія! Це справді було б ідеально!) Не належу ні до таких авторів, ні до тих, хто вважає: чим гірше - тим краще. Здоровий сумнів для мене - наче здоровий спосіб життя :) Проте, на Майстерні покладаюся. Майстерням довіряю. Інакше б і не з'явилася тут, добровільно підставляючи під різці, молотки, пилки, сокири і.т.д. такі дорогі моєму серцю матеріали... Цього не можна назвати поверненням, бо мене у поезії ще не було (Здоровий Сумнів хитає голівкою:"Хтозна, чи й будеш!"). Це, мабуть, бажання контакту. Бо вже не достатньо лише спостерігати через погано зачинені двері, що ж насправді відбувається в Дзеркалі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-08-10 13:30:40 ]
Дорога Світланко, як на мене, ви дуже талановита, і якщо дозволите собі і надалі перебувати у поезії, то від цього буде користь усім.
Щодо 1999 року, це і справді важливо. Як на мене, є певні відстані-дистанції, які не варто повторно проходити, і сьогодні ви інша, аніж тоді. Та й вчорашнє, за великим рахунком, нікому з нас не змінити. Отже, у кращому випадку, йдеться тільки про легкий макіяж. Це вкрай важливо. Якщо є змога на мить перевтілитися в ту, колишню героїню, то це одне, але, здебільшого, спрацьовує інше...
Але ось Скиба, на моїх очах ледь не рік правив свої ранні збірки, і нічого - але то Скиба, у сенсі, що життя Скиби 10 років назад було таке ж, як і сьогодні. :)

Так чи інакше, ваше творче бачення особисто мені вельми подобається, і перед вами ті ж завдання, що і перед кожним із нас тут.
І все зводиться до практики, за рік вона дасть вам найкращі результати, якщо подолаєте печаль від надмірної кількості навколопоетичної інформації. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-08-02 11:29:19 ]
"...На тисячі скалок мої дзеркала розбрелись..."
"...Якась із тобою назавше залишиться поруч..."-!
Вірш дуже сподобався.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-02 23:44:59 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-08-02 11:35:17 ]
Гарно пишете.
Питання: "пошкодує мене цілий світ" - хіба можна так сказати?
Якось дивно звучить останній рядок: якщо друзки, то це вже те, що розбилося. Чи можна тоді сказати про них: "яким не судилось розбитись"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-02 23:55:00 ]
"Пошкодує" - "пожаліє". Щодо останнього рядка, маєте рацію. Хотіла замінити його на "Шукатиме друзки, яким не судилоСЬ ЗГубитись", але не стала через "навалу" приголосних. Шукатиму кращого варіанту. Дякую, Юлю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-08-14 07:50:36 ]
Вітаю Вас! Прекрасне закінчення вірша! Вам вдалося!
Знаєте, ще дещо помітила (от такі вже прискіпливі оці очі...)
"Та нащо той світ, коли ти уже став цілим світом?" - ритмічний збій. Багато складів зайвих. А в цілому - Радості Вам і Світла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-08-02 14:35:48 ]
***багатогранно, Світланко! стільки нюансів цікавих, асоціацій...
А чого "червоним байки розцвітуть"? саме червоним?
це смерть? біль?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-03 00:01:12 ]
Це колір цвіту папороті - неіснуючого, як вигадки у байках :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-08-03 00:02:13 ]
Впевнеа, що у Вас усе вийде. Може, мине трошки часу і знайти інший варіант зможете легко, не напружуючись. Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 01:08:00 ]
завжди чомусь підсвідомно напевне дуже шкода буває -
саме його, того Кая
правда?

:-)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-08 19:17:02 ]
Сонця-Місяця срібло-злото
У льодах моїх, у льодах.
Тут насправді було болото,-
Закував його в кригу страх.

А тоді закував зозулик:
Скільки літ ще лишилось жить...
Сонце-Місяць - рогалик-бублик.
Чим ще лялечку заманить?

Жаль? Мовчить, як замерзла мева.
Вічність лається: "Кай твій - пень!"
Я не Герда. Не Королева.
Я - Північний такий Олень :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-08-08 20:03:49 ]
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-08-09 08:53:53 ]
сни його про сади квіткові
хліб з варенням суничним
Герду в синій з коноплі сукні
і казкові бузкові стрічки

Кай все дивиться інші фільми
нескінченні та гіпнотичні
Королеви в стерильній білизні..
Сон - це Місяць, морфейський морфій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-08-08 19:42:56 ]

Яка світлинка!
і раптом далі
йде Андрусяк... :(

Це хто? Химера
чи Командор, що
на кладовищі?

Моя Красуне,
доки в обіймах
моїх ви так,

так безконечні,
що вам скорбота,
і треби нижчі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-08 22:40:20 ]
Ах, Маньєристе! Ой, Маньєристе!..
Ох, Маньєри...
Такий Жуан Ви! Такий Ви бистрий,
Як раз-два-три.

І чим Іванко Вам, Маньєристе,
Не догодив?
Ножем і "вилком" не вміє їсти?
Чи Вас набив?

О, ці придворні галантні пози!
Плюс - "Менует".
Химерні дами тонкі, як оси
(А я - атлет!)

Ну, отруїлась. Деґенератом.
Було таке!
Із Маньєристом, Галантним братом,
Іду в піке...

Воно і краще, що без дрібноти
І тих "страстєй".
Ок, Галантний! Buona notte!
І - "жду вєстєй"! :))))