Нещодавно у Львові Наталка Криничанка зібрала всіх небайдужих у такій собі краєзнавчій вітальні. Місцем проведення стала дитяча бібліотека на вул. Симоненка. У світлому й просторому читальному залі панувала надзвичайно тепла, дружня і приємна атмосфера, яка в подальшому спонукала мене і не тільки одну мене до нових творчих поривів. Повітря переповнене запахом поезії і української пісні надихало на креатив.
Читались вірші: лірика, сатира. Розважали гостей гуморески та влучні дотепи. Співались пісні під гітару. Надзвичайно привабливий і харизматичний Андрій Євтушенко просто закохав у себе усіх присутніх жінок. Богдан Лялька піснею зворушив би і найтвердіше серце. Від тої музики хотілось то плакати, то сміятись, то закружляти у танці. Читав свою поезію і Петро Чегурко, поезію сильну, навіть потужну. То вірші, які змушують задуматись як і про вічне, так і про побутові дрібнички, про стосунки, про життя, про курей і яйця.
Організатор цього дійства, пані Наталя, з тонким гумором розповідала про Львів. Але не про той романтичний Львів з красивою архітектурою, а про спальні райони, про ті нетрі, де не ступає нога туриста, але де щодня топчуться декілька тисяч ніг корінних жителі.
А почалося все і ще з «майстерень», точніше із сайту «Поетичні майстерні» (http://maysterni.com/). Сайт посвячено поезії, поезії і тільки поезії. Тут зареєстровано багато молодих і талановитих людей, а поряд з ними публікуються вже досвідчені майстри слова, що допомагають молодим критикою, порадою, власним прикладом. Згодом з легкої руки тої ж таки Наталки Криничанки вони почали зустрічатись у «Академічній книгарні», де в дружньому, майже сімейному колі за кавою читали вірші, співали пісень, будували плани на майбутнє. Називалось це свято поезії й духу однойменно з сайтом. З часом прихильників «майстерень» ставало більше та й більше. Одного разу їх стало так багато, що в «Академічному» не вистарчило стільців. Саме тоді стало зрозуміло, що потрібно розширювати горизонти. Потрібне щось більше і масштабніше, бо вся та енергія яка вивільнялася з віршами й піснями могла просто розірвати «Академічне». І що тоді? Всім скидатись на відбудову і ремонт? Та на щастя доля подарувала Львову і його талантам таку чудову Криничанку. Пані Наталя ж, довго не думаючи, зорганізувала краєзнавчу вітальню «Гостинний Львів», в яку вклала частинку себе і своєї душі, як, зрештою, і в усе за що вона береться.
Хочеться подякувати пані Наталі за той чудовий недільний вечір, подякувати і за її вміння відшукувати, відкривати неймовірні таланти, подякувати за все що вона робить для Львова і львів’ян.
Львів, 2009