ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іванна Голуб'юк (1988) /
Проза
ГОРИ ТАНЦЮЮТЬ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ГОРИ ТАНЦЮЮТЬ
Дитя рівнин, ти губишся в горах, твоє серце загубилося у великому серці гір, і тепер вони (серця) б’ються в унісон, разом з пульсуючим потоком, котрий, вдаряючись у повалені стовбури дерев, кам’яні брили, вологу стіну землі, творить містичний ритм, під який танцюють гори. Вони рухаються, вони змінюються. Змінюється товщина шару опалого листя, хрусткого від заморозків, по якому ковзають твої черевики, за яке ти хапаєшся руками, коли набираєш розбігу із майже вертикального спуску; змінюється сила падаючої води, котра все більше перепон зустрічає на своєму шляху і котра є перепоною для твоєї подорожі; змінюється кількість повалених дерев і кам’яних брил, які чують підземний гул шаленого танцю і падають, падають у нестримності, у стрімкості, коли змінюється сила вітру і ритм їхнього танцю. Танцю гір.
Ти підіймаєшся вище. Дихаєш глибоко-глибоко, вбираєш в себе повітря, далекі обрії, серпанкові гори, такі містичні із своїми далекими і чіткими вершинами та долинами, де у сонячній млі виринають казкові хатинки, свічки дерев, спостерігаєш, як скісне проміння осяває крихітну дерев’яну церковцю, яка може (якщо ти дуже захочеш) поміститися на долоні.
Рівно о четвертій із тієї церковці починає доноситись церковний дзвін, а ви і той файний гуцульський леґінь палите ватру на полонині і дивитесь на захід сонця, яке надає навколишнім горам все більшої чіткості, а вам все більшої певності про те, що ви – в оточенні містики, гірської реальності, яка відрізняється від усього іншого тим, що гори вміють йти до танцю, нестримного гірського танцю, відомого тільки їм і ще, може, тому файному легеню, що пригощає вас салом, яке щойно з вогню, воно пахуче, і чується від нього димом від ватри, димом гірських трав та дров, що були завше тут, на полонині, обвіяні вітрами та обспівані дримбами мандрівників. А ти відчуваєш той їхній танець у прискореному битті серця, подиху, від якого затерпає горло, та світінні власних очей.
А потім ви повертаєтесь під блідим світлом Місяця, бачите як підіймається туман, і отак бредете – по коліна в білому потоці, маючи над головою склепіння дерев та небесне шатро, освітлене білим сяйвом. Тремтять гірські тіні, валуни перевтілюються у казкових створінь, гілля – у руки якихось істот, а шум потоку нагадує чиюсь розмову. Пахне терпко, і голосно шелестить під ногами перемерзле листя, і навколо – та неповторна гірська тиша, яку не порушите навіть човганням черевиків, тріском сухого галуззя і голосом. І тоді ти, дитя рівнин, навіки закохуєшся у гори. А потім залишаєш щось, щоб повернутися, щоб знову повертатися, і щоб кожна зустріч з горами була неповторною і нерозгаданою. Як і те, що гори танцюють.
Ти підіймаєшся вище. Дихаєш глибоко-глибоко, вбираєш в себе повітря, далекі обрії, серпанкові гори, такі містичні із своїми далекими і чіткими вершинами та долинами, де у сонячній млі виринають казкові хатинки, свічки дерев, спостерігаєш, як скісне проміння осяває крихітну дерев’яну церковцю, яка може (якщо ти дуже захочеш) поміститися на долоні.
Рівно о четвертій із тієї церковці починає доноситись церковний дзвін, а ви і той файний гуцульський леґінь палите ватру на полонині і дивитесь на захід сонця, яке надає навколишнім горам все більшої чіткості, а вам все більшої певності про те, що ви – в оточенні містики, гірської реальності, яка відрізняється від усього іншого тим, що гори вміють йти до танцю, нестримного гірського танцю, відомого тільки їм і ще, може, тому файному легеню, що пригощає вас салом, яке щойно з вогню, воно пахуче, і чується від нього димом від ватри, димом гірських трав та дров, що були завше тут, на полонині, обвіяні вітрами та обспівані дримбами мандрівників. А ти відчуваєш той їхній танець у прискореному битті серця, подиху, від якого затерпає горло, та світінні власних очей.
А потім ви повертаєтесь під блідим світлом Місяця, бачите як підіймається туман, і отак бредете – по коліна в білому потоці, маючи над головою склепіння дерев та небесне шатро, освітлене білим сяйвом. Тремтять гірські тіні, валуни перевтілюються у казкових створінь, гілля – у руки якихось істот, а шум потоку нагадує чиюсь розмову. Пахне терпко, і голосно шелестить під ногами перемерзле листя, і навколо – та неповторна гірська тиша, яку не порушите навіть човганням черевиків, тріском сухого галуззя і голосом. І тоді ти, дитя рівнин, навіки закохуєшся у гори. А потім залишаєш щось, щоб повернутися, щоб знову повертатися, і щоб кожна зустріч з горами була неповторною і нерозгаданою. Як і те, що гори танцюють.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію