Все не перечитав (бо не стояло таке завдання, сам просив запропонувати найкраще) - чотири-п'ять віршів, якщо порадите, прочитаю інші.

Висновок. Автор Сергій Осока - нормальні вірші, нормального автора, рівень - наш R2, але не можу стверджувати, що вірші, які я прочитав звісно, претендують на моє розуміння толкових. Швидше містерійні.

ТОЛКОВИЙ, -а, -е, розм., рідко. 1. Розумний, розсудливий; діловий, тямущий. 2. Змістовний, слушний; зрозумілий.

Ось два, аби відчути масштаб шановного автора крізь роки.

Рік 2001

***
В грушах своїх загрузає осінь.
Плакать оце б. Та з ким?
Ляльці чогось вицвіта волосся,
Сиплються сторінки.

Принца немає і сходи жовкнуть
Віршами догори.
Дивиться лялька голодним вовком,
Дивиться на поріг.

А за порогом - руді палітури
Довгих, як час, алей.
Сердиться лялька, лякається, курить,
Звично тримає шлейф.

А засинає на пів газети,
Очі лишень змика,
Хлипа над нею в бруднім манжеті
Ніжна чиясь рука.

Гладить мережки, шепоче-кличе:
“Хочеш зі мною ти?”
Світить до ранку з долонь обличчя
Яблуком золотим.

2001

--------------------------------

Рік 2009

***
а грім іде на гору свайбувати
йому дві птахи мряку настелили
регоче грім та й наречену квапить
ягницю ніжну хмаровицю білу

вона пливе мов бранка перед возом
вона весь світ сльозами обзаймила
що перша птаха віддих їй морозить
що друга люто обтинає крила

вона ячить туман гукає з річки
мерщій братусю визволи з наруги
що перша птаха тугу сипле в вічі
що груди в тугу сповиває друга

йде хмаровиця на крутую гору
береться кров на спечених мозолях
що перша птаха світить зірку чорну
що друга смерть виносить у приполі

2009

Цікаві діалоги породила Ванда своїм милим хуліганством:) Аж зачиталася...

справді корисний відгук. дякую, люба :-*
дякую, Сергію.

А Федорів я не найшла, вона що видалила свою сторінку?
Та я з того не переймаюся за друге жалко там мій комент був з приводу оцінювання редакторами ви ж самі задаєте рівень Олександра Феддорів місяц без тижня на ПМмах а вже від редакторів мала 5.38, а потім ви уважаємиє старожили дивуєтесь откуда у челАвека зезда Та яка різниця скільки в людина тусує на ПМ главноє ж талант, майтерність... 5.38 - ех глибока була пАетеса пАчті народна
Щераз прощу редакцію бути об'єктивнішими в оцінювані і пофіксити то що вже натворили, бо вибачте, що оце за бєзпридел

Олеся Овчар
Рейтинг "Майстерень": 5.34

А шо діткам пишуть лише примітивними римами???

Віршик прочитай мені,
Буду чемним аж три дні!”
Це, звичайно, не сказав,
А тихенько проскавчав.

У Мишечки моєї
Відгризла вушко киця,
А я нове приклеїв –
Воно їй знадобиться.

Покотилося сонечко небом
На осінню його половину,
Але раптом в чайочок із медом
Закотилось кружальцем цитрини.
:-)

покотилось закотилось геніально, а чому
не 6.0, редактори виж маєте право, вперед!!!

ось зсилочка
http://maysterni.com/publication.php?id=38493

Я горда тим що сама хвалила Олесю Овчар за кілька вдалих віршиків, і вони мені як подобались так і подобаються, і сама Олеся мені симпатична, за світлий позитив, але народ має ж бути якась здорова об'єктивність ми ж тут не чай з плюшками п'ємо
Я за здорову критику у відношені своєї звьоздної персони теж

А Олеся буде мати розум буде розвиватися, а на ображених як говориться воду возять

Оцінки, це далеко не прості циферки...

Ви б ще і від грошей відмовлялися, колеги, із пафосним - нас занизько оцінили. Не відмовляєтесь? Чому ж? Невже гроші - не оцінка ваших трудів?
І то многогрішні гроші, а тут всього лише наші "малогрішні" оцінки. :)

Якщо серйозно, шановні колеги, для вдумливого автора все має значення, як і для літ.процесу, і не даремно тут адміністрація ввела різні індикатори, у тому числі й оцінювання. Як ввела, разом із цим, і можливість відмовитися від оцінювання.

І без потреби робити вигляд, що хтось вищий від оцінювання, а хтось нижчий. :)
І це взаємний процес, одні вчаться ставити оцінки, оцінювати, а інші вчаться бути якось оціненими...

Це наш гамбурзький рахунок
Зрозуміло, що середня, більш-менш справедлива авторська оцінка формується роками, і що в кожній авторській групі своя вага оцінок, і це важливі тонкощі, бо поезія це суцільні тонкощі, і хто цього не розуміє, може відразу покидати Поезію...

Літератори вони і є літератори. Про що б не йшлося, кожен найбільш переймається своїм пхе і его (найчастіше - забуваючи про чиєсь). Коли того потрошку, - ніби й нічого. А почитаєш на одній сторінці, підряд, і звичний сумнів закрадається: а чи в своє поле, знову, забрів?....