Або неоцінюванням. Чи не-участю... :)

ага, хотілося б. але ж заковика в тому, що ця сама "якість" трактується зовсім по-різному. Те, що для нас, припустимо, якісне і цікаве, то для шановних (а подекуди і народних) зарозуміло, і як там було ... а, елітарно, о! І навпаки. Отака ....еммм... фігня, любі малята :)

Більш-менш об'єктивні судження про якість надрукованої поезії залежать напевно від якості сприйняття, чи не так?
І тут є багато правд, бо, щонайменше, у кожної вікової категорії є свої гуртові уподобання, так? Але, в основному, молодим людям ніколи не давали можливості оцінювати якісні процеси. І чому б це завше зверталися до посивілих на відповідній ниві особистостей? Напевно тому, що йдеться не про звичайне сприйняття, а інтелектуальну, професійну чутливість?

нмд, як і клієнт у сфері обслуговування, так і читач у літературному процесі - завжди правий.
тому, знов нмд, і якість сприйняття (смаки:) читача - це теж проблема автора. бо саме він її (їх) формує.

Безумовно, автор багато що формує, Ніко.
Питання - що і як. Більшість формувань не життєздатні за межами автора, тому межі повинні бути щонайширші. :)
Я би радше поставив питання так, наскільки відповідальний той чи інший автор за свої вчинки, за дії своїх читачів, захоплених, хоч і тимчасово, авторськими ідеями.
Мені очевидно, що величезна кількість недолугих авторів добре постаралася, аби цивілізація пішла шляхом революцій та воєн, в результаті бачимо, що в читача почав вироблятися імунітет на зараження, на отруєння - думаю, що цей імунітет стосуватиметься усіх засобів масової інформації.
І в той же час, знову ж таки як на мене, споживання - пасивна форма існування, мало що дає особистості. Важливий рух у вибраному напрямку, себто читач повинен час від часу ставати вірним учнем своїх великих учителів. Далі йде магія.
Але і в зла є свої великі вчителі.

Сергію, якість сприйняття, напевно, можна і повинно пов'язувати зі смаком - і первинним, основаним на підсвідомому + роках початкової освіти, і подальшим, коли "смак" все більше набуває означення "знати (мати, тямити) смак – добре розбиратися в чому-небудь, розумітися на чомусь; любити що-небудь. 3. Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання.
Тобто йде, на мою думку, природний розвиток від підсвідомого загального до свідомого особистого, останнє можна напевно характеризувати як інтелектуальну чутливість.
Але швидше за все чудове слово смак при цьому всьому відображає тільки потяг до актуального задоволення?..

Звичайно, але зверхнього відношення вистачає... І Якщо ставимо 5,5, то скоріш не за поетичну обдарованість, а моральна підтримка...( юнь цього варта )Бродячі старі... й так перебудуть. З повагою. В.

Можна втрутитися молодій і зеленій (надіюся не дуже нахабній)? Адже трохи через мене ця дискусія і розпочалася. А дискусії такі справді потрібні. Тільки не дуже зручно, що на автрській сторінці. Краще вже на адмінівській. Та вже всі тут, то і я. Такі розмови справді допомагають глибше дивитися і на себе, і на когось. Звичайно, без взаємних образ. "Кожна жаба своє болото хвалить". А є ті, що люблять хвалити і чуже. Можливо, з доброго дива, можливо, спрадві подобається. Ми всі сприймаємо світ субєктивно. Таке і "молоде" оцінювання. Щодо оцінювання - можна вдосконалювати, як і все інше, без меж. Але, друзі мої, поки вдосконаляться такі технічні процеси - давайте будемо, як у пісні, "взаємно ввічливі". ПМ - це маленьке чудо (чи й НЕ маленьке). Тож варто дозволити бажаючим до нього доторкнутися? Дякую за увагу. Перепрошую за свою балакучість.

Справді дякую чарівній авторці за "Справді Корисний Відгук". Це є слово фахівця. Зауваження всі мають фахове пояснення. Це дуже добре. Коли хочеться вдосконалитись, то таких коментарів дуже потрібно. Він не лається, а пояснює. От в чому суть. Ще раз дякую. Надіюся, почерпну щось корисне і для себе із цього "Справді Корисного Відгуку".

Ярославе, а я ось подумав ось про що, якщо ідеалом творчого і критичного ставлення є Бог-Творець, то основні акценти нам потрібно таки ставити на життєспроможність цього, створеного нами спільно, віртуального, - інтелектуального простору. На красу і доцільність його гармоній і гармонік, на спокій і клімат, на закладену Звище природу особистості, її невідомий загалу Промисел.
Що наші мудрі чи не зовсім повчання, коли головний Вчитель робить Добро мовчки?
Бажано і нам робити добро ближньому, допомагати ненав'язливо, давати змогу на самостійний вибір - а вибирати в нас, таки здається є із чого.

Прикро, коли після надто строгих наших коментарів ідуть із сайта автори. Ось вчора пішла Олександра Федорів, добра і привітна читачка і авторка. Наразі я намагаюся повернути Олександру.

Так ось практика показує, що не потребує більшість повчань і критики, але доброзичливого ставлення, бо і до мудрих порад має додаватися внутрішня потреба у них...