Всі колись вчаться писати вірші. І Ви вчитеся. І навчитеся, якщо захочете. Тільки слухайте поменше хвалебних словес, а побільше корисних порад.

[Оригінал твору:

"Дивна квітка в саду розцвіла,
Проросла у землі з насінини.
Народилось мале немовля,
І з’явилась на світі людина.

З пагінця утворились листки,
І тонке ще коріння зміцніло.
Підростало дівча залюбки,
Від казок і від ігор раділо.

В свіжій купелі трав у росі
Квітка в любощах травня буяла.
В полум’яних обіймах краси
Та дівчина пишалась й кохала.

Але осінь зненацька прийшла,
Квітка в дощ і у град посумніла.
Стала жінка стара і слабка
А волосся її посивіло.

А як люта настала зима,
Квітка геть опустилась й зів’яла.
Зморшкувата бабуся одна
Весь короткий свій вік доживала.

Випав сніг і морозного дня
Вже опали останні пелюстки.
І опущена в землю труна,
І душа вже прямує до пустки.

Через кілька десятків років
На тім полі цвітуть нові квіти
А на цвинтарі хрест почорнів,
Забуттям й павутинням покритий."
15-10-2009
(Автор: Л. Коблик)]


Наприклад. Уникайте збігів приголосних. Як тут "пишалась й кохала", "опустилась й зів’яла". Таке важко сприймати. Перш ніж друкувати вірша, прочитайте його вголос. Якщо важкувато - спробуйте щось змінити.

Далі. Уникайте дієслівних рим. Як от "зміцніло - раділо", "буяла - кохала". Такі рими характерні для народного фольклору, а література не стоїть на місці, розвивається, шукає нових форм. І нових рим також. У 21 столітті поет не може римувати так само як кобзар у 18 чи 19. Уникайте римувати іменники або прикметники у одному й тому ж відмінку. Найкращим буде римувати різні частини мови - виходитиме мимовільно і природно.

Наступна велика проблема поета-початківця - наголоси. У Вас з ними теж існують певні проблеми - "зморшкувата", "пелюстки".

Принагідно відзначу дуже позитивний момент Вашої техніки віршування. Ви добре відчуваєте ритм. У досить просторому вірші він жодного разу не збився. Це означає, що Ви маєте чудове почуття ритму. Це прекрасно для поета.

З технікою ніби все. Переходимо до стилістики.
Іноді трапляється так, що дібрана Вами комбінація слів не "монтується" в ритм. Перша соломинка, за яку хапаються поети-початківці - службові частини мови. Частки, прийменники, сполучники. Хоча для змісту ці слова абсолютно зайві і лише заважають сприйняттю художнього твору.
От у Вас, наприклад:

Випав сніг і морозного дня
Вже опали останні пелюстки.
І опущена в землю труна,
І душа вже прямує до пустки.

Два рази у такій маленькій строфі вжите слово "вже".

Далі. Намагайтесь уникати штампів - себто виразів, які до Вас безліч разів вживалися іншими поетами, і від цього знівелювалися, втратили своє первісне звучання. У вашому вірші таким штампом є рядок про "полум*яні обійми краси".

Далі пояснити складніше. Пишучи вірш, Ви цим самим створюєте певний настрій, на який налаштовується вдумливий читач. Настрій створюють власне слова певного ряду. І якщо серед них них раптом з*являється лексема з іншого стилю - вона одразу псує атмосферу вірша. У Вашому вірші зовсім зайвим є слово "утворились" - воно для наукової праці, для репортажу з місця подія, але навряд чи для Вашого вірша.

Тепер про художній час і простір Вашого вірша.
Простір вірша - навколо квітки. Можна сказати, що його повністю витримано.
А от із часом є деякі проблеми. Ви спробували охопити весь період життя квітки. Це у Вас вийшло, але в якійсь перелічувальній інтонації. Пригадайте народні пісні. То вних час може так швидко плинути. Нині ж для того, щоб привернути увагу читача, треба зосередити його увагу на деталях, деколи навіть - зупинити мить (за В.Набоковим). Спробуйте якось підійти до вірша монохронно, описово.

Зміст. Ви описуєте життя квітки від початку до кінця. В принципі, послідовно. Однак вірш - це не висвітлення якогось процесу, це радше система образів, наснажена пеною ідеєю. Отож, намагайтеся не ганятися за подією, зосередьтесь на відчутті.

Дуже бажано, щоб Ви не робили висновків, які до Вас уже зроблені. Якщо Ви хочете залишити слід у літературі - Вам треба бути новатором. Ідея плинності життя, його колообігу й постійного оновлення, як така, безліч разів знаходила своє втілення у творах мистецтва, починаючи "Ведами", Платоном і багатьма-багатьма іншими давніми поетами й філософами. А отже, нічого нового Ви людству не сказали. Можливо, потрібен оригінальний висновок, можливо, просто Ваш неповторний настрій.

І наостанок. Багато наших з Вами сучасників, які вважають себе поетами, часто прикриваються від критиків приблизно ткою фразою: "Я написав те, що в мене було в душі". Одразу хочеться запитати "І все?" А де робота над твором? Де творчі муки? Немає? Ті, хто прикривається "душею" навряд чи пройдуть крізь невблаганне решето часу, яке відділяє зерно од полови. Поет - це праця над собою, самовимогливість, смак і контекст. Хочете бути сучасним - читайте сучасників! Обов*язково читайте. Хочете відчувати твердий грунт під ногами - читайте тих, із чиїх імен складається історія літератури. Не будете читати - залишитесь поетом, який пише для себе.

Здається, все. У Вас є чуття мови і чуття ритму, решта у Вас буде.

Зичу гараздів, творчого неспокою і горіння!

(Сергій Осока)