Спіраль твоїх шляхів ледве зачіпається за мої нарвові сплетіння. Ті дощові краплини якими були ми з тобою легко всмокчуться у шкіру самотніх дахів. Ми йдемо поряд і хтось неодмінно привласнює одного з нас собі. Пам’ятаєш нашу першу пляшку вина? Я пам’ятаю… ми сиділи один напроти одного на підвіконні. Слизькі зірки сипалися у дірочки твоїх зіниць і ніяк не могли їх заповнити, а коли нарешті заповнили то почали гарно блищати і вибухати такими собі невеликими, але блискучими феєрверками. Твої тонкі пальці тримали келих зроблений з уламків мого серця. Сидячи ми спостерігали за маленькими і жалюгідними людьми, розбитими ліхтарями, автомобілями. Тепло від вина вже встигло розлитися по всьому тілу. Червоне вино, червоні шовкові простирадла, червоні очі від виснаженості, червоне серце -стук-стук-стук… Поцілунок – наша перша ніч – останні цнотливі погляди на життя, жагуча пристрасть, що розпікає стінки серця, ніжні твої руки, що пливуть, немов хмари по моїй спині, неймовірне щастя пірнути в тебе, неймовірне щастя розтанути в тобі і наостанок - потонути, відчуття що нас злили в одну чашу, відчуття солодкої миті народження купи янголів. Ти чомусь плачеш і говориш, що так міцно кохаєш мене, твої сльози тануть у мене на щоках. Хвиля, яка вимкнула нашу свідомість ще довго створювала жаданий шторм пристрасті і нечуваних заборонених ніжностей. Ми лежали в одному ліжку і мріяли про майбутнє, розуміли, що наївні хлопчик і дівчинка далеко в минулому.

Ранок, о цей сірий мерзотник, котрий гасить ніч, місто починає пробуркуватись, щось гомоніли люди на зупинці недалеко від наших вікон. Сьогодні твої батьки мають повернутися з відпочинку і тоді вже хто його знає, коли наступного разу для нас знову зійде місяць, хтозна коли наступного разу ми ще раз прокинемось разом. Дванадцята година дня, а ми ще спимо, а точніше вдаємо сон.

- Аліна, я, мабуть, піду…

І я пішов – назавжди. Сьогодні ми випадково зустрілися, у цю зливу – ось і твій Женя з пляшкою пива, ти ненавидиш пиво тому для тебе він взяв сік.

- Чому так довго?

- Розумєш, сонечко, я зустрів свою колишню дівчину, вона знову сама, пробач, але я йду від тебе !

- Падлюка, наволоч, покидьок, скотина, ненавиджу тебе, ти ж клявся мені в коханні, а тепер йдеш, щоб ти щасливий був, зі своєю сучкою, забери від мене свій клятий сік!

Пляшка соку полетіла Жені прямо поміж очей . Аліна захлинаючись сльозами побігла, мов навіжена вперед, Женя із Ксюшею зникли десь в тумані, а я так і залишився сам, з мого волосся текла вода роблячи на калюжах незрозумілі кола, спотворюючи твій силует у незрозумілі фігури, роблячи з нього все нові і нові мрії, які залишаться на тому підвіконні у останніх краплях вина на дні, у димові твоєї останньої цигарки, яку колись заборонив тобі викурити і яку зараз так нервово палю я…