ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2023.12.03 16:05
Шкода, що це медичні маски,
а не театр но і кабукі,
по вінця налитий трагізмом.
Маска дозволяє приховати
справжню сутність людини.
Можна зробити маски
постійними атрибутами життя.
Від цього нічого не змінилося б.

Юрій Левченко
2023.12.03 16:05
Біль- чоловічого роду,
його я відчув сповна.
Вбиває він твою вроду,
у очі проникла вина...
На поминки зву любові
всіх тих, хто її ховав -
вас, хлопчики випадкові,
хто вміли знайти слова ,

Володимир Бойко
2023.12.03 12:31
Якби коти мітили території так само захланно, як москалі, світ обернувся би на которосію. Чи не кожна нація претендує на певну винятковість, та лише у московитів вона доведена до повного ідіотизму. Загадковість російської душі полягає у нездатності

Козак Дума
2023.12.03 09:39
Учора бачив сон прекрасний –
Москва горіла як сірник,
а більш за все на площі Красній,
що й з мавзолею чувся крик.
Ніхто не вижив – всі згоріли,
Рогозін, Путін і Собчак,
а ще – біля стіни ялини
горіли офігенно так!

Світлана Бур
2023.12.03 09:13
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
Радів. Чому ж тепер так сумно?

Не врівноважити тривогу бумом.
Ця благодать лиш тілу, звісно.
А для душі б тепла живлющий струмінь.

Леся Горова
2023.12.03 09:00
Ти руку підстав під сніг
То сотні листів моїх,
І в кожному про моє кохання .
Сніжинкою звіддалік
Цілунок на щоки ліг
І крапля то чи сльоза стікає.

Скоріше вернись живим,

Віктор Кучерук
2023.12.03 06:19
Скраю поля в стиглім житі
Примостився серед літа
Й на сопілці радісно заграв, –
І нестримно та бадьоро,
Як пташки, знялися вгору
Ніжні звуки зроджених октав.
На закличний спів сопілки
Позлітались перепілки

Микола Соболь
2023.12.03 05:59
Переінакшити усе
й забути стріти Новоріччя,
кипить, бурлить життя столичне,
сніги мороз у небі тче,
але тому я не радію,
він після висипле завію,
ворона казиться натще,
така вона груднева байка

Іван Потьомкін
2023.12.02 22:59
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерех

Світлана Бур
2023.12.02 11:41
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.


Ольга Олеандра
2023.12.02 09:40
Вікно відкриваю снігові безпосередньо у душу.
Заходь і ти.
Бо ти, як і він, буваєш ледь стерпно колючим.
А я все одно (чуєш, все одно) тебе, як і його, люблю.

Бо він, як і ти, може бути осяйним,
пухнастим,
турботливим,

Леся Горова
2023.12.02 08:11
Мої слова - то шурхіт очеретів,
Ріка, що з небом змішана тече.
Відбиток в ній купальниці відвертий,
Дивися, не здіймаючи очей .

На плесі - брижі, значить слово вітер.
Під берегом пісок - то слово час.
Верба у воду мочить пару літер-

Микола Соболь
2023.12.02 07:46
Грудневі переспіви лісу
крізь лід замерзлого Дніпра,
через снігів густу завісу
там перелякана мара
безладно на початку ночі
у тьмяно-голубій зорі,
а ви до вищого охочі,
де красні зорі угорі.

Козак Дума
2023.12.02 07:18
Як воду друзів треба фільтрувати,
аби не накипало на душі…

Віктор Кучерук
2023.12.02 05:53
У невеличкому гаю,
Посеред вільх скрипучих, –
Я шкіру білену твою
Цілунками замучив.
Рясні відбитки губ моїх
Лишилися на тілі
І дуже довго, мов на гріх,
Незмивно червоніли.

Іван Потьомкін
2023.12.01 19:27
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06

Олександр БУЙ
2023.11.01

Мамутова Кістка
2023.10.26

Сніг Теплий
2023.10.19

Данило Фарба
2023.10.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Люблю тебе, незаймана природо,
Де не ступав потворний черевик
Сучаних монстрів, за справдешню вроду,
За - без косметики - прекрасний лик.

Люблю тебе, вкраїнськая природо,
За цю безмежну просторінь полів,
Невловний непоборний дух свободи
Витає в ній, як велетенський гнів.

О земле рідна! Що ж, нехай останній
Я твого племені абориген,
Живе прекрасний, мов Шевченко ранній,
В мені твій гордий нескорений ген.

Козацький дух акумулюй у серці
Усіх вкраїнців справжніх,що були,
Щоб став я із Чорнобилем до герцю,
Щоб всіх космополітів ми змели.

Щоб серця радіація мойого
Робила владарів із батраків,
Щоб нам засяяв знову лик Дажбога,
Щоб смерті страх на попіл погорів.

Щоб стала справді вільною Вкраїна -
Країна хліборобів, козаків,
І щоб родила кожная родина
Нових Шевченків, Симоненків, Богунів!

7501 р. (від Трипілля) (1995)




Найвища оцінка Тетяна Левицька 7 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Сушко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-02 00:50:33
Переглядів сторінки твору 2555
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.077 / 6.25  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 5.687 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.663
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2023.12.03 11:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 07:59:12 ]
Ярославе, привіт!
Вірш хороший, хоча й декларативний. Ну, це вікове. Будь готовим, що якась дурна голова може познущатися, згадуючи віршований жарт "Люблю українську природу".
Кілька днів тому я розмістив на сайті вірш про кота. Так от, три дні тому сусідський кіт втопився в моїй криниці! Мабуть, кричав на все село, а я не чув. Ледве витягнув. І не вір після цього в "пророчу" силу слова! Сьогодні знову їду в Білу Криницю ковтнути живого повітря. Незабаром буду. Треба зустрітися.
Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 11:47:17 ]
Привіт, Сашко! Так, так, старіємо, деклараціями займаємося. Тут я на людей пародії понаписував, то вже пора й на мене щось придумати.
А це добре, що ти їдеш в село. Там у тебе прекрасно. Гарного відпочинку. Зізвонимося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 12:15:51 ]
Ярославе, добрий день! Гарний вірш, піднесений, патріотичний, щирий.
"Живе прекрасний, мов Шевченко ранній,
В мені твій гордий нескорений ген", - сильна фраза. Дякую.
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 15:26:50 ]
Дякую, Тетяно. Значить і у Вас козацька кров тече в жилах. Радий бачити Вас у себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 17:29:46 ]
Як я люблю поважаю Вас, пане Ярославе, за таку Вашу любов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 17:30:38 ]
Перепрошую, між "люблю" та "поважаю" загубилося "і" :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-04 00:09:04 ]
Дорога Олесю! Заради таких відгуків, як Ваш, варто жити і творити! Дякую Вам, люба посестро! Хай Велес пошле Вам божествене натхнення і всілякі блага!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 22:28:59 ]
іронія в тім, що нема іронії..

трішки здивувався такій величі (так, насправді) любові до природи, яка у нас теперішній людей масового виробництва надто би більше якась
звична -
але прочитавши до кінця, стверждуючий
заклик палити смерті страх на попіл
я зрозумів, що поклик і труди
справжнього посівача справедливого неспокою
чудово відомого усім кобзаря
не такі прості та ніяково радісні,
як це може малюватися просто перед очима

і замислився


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-04 00:13:48 ]
Дякую, що завітали, дорогий колего! У наш час, коли тієї природи лишилося, як кіт наплакав, мусимо її любити і плекати. Радий, що замислились, бо що то за вірш, коли після нього не хочеться думати!