Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
«РОЗМОВА ПРО МІСТО» З ДМИТРОМ БУРАГО
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«РОЗМОВА ПРО МІСТО» З ДМИТРОМ БУРАГО
Справжньою подією в культурному житті Ворзеля стала творча зустріч із киянином Дмитром Бураго. Він – не лише письменник, а й видавець, редактор літературних журналів: «Соти», «Коллегіум», «Мова і культура», засновник Видавничого дому Дмитра Бураго, заступник голови оргкомітету міжнародної наукової конференції ім. проф. С.Бураго, організатор фестивалю російської поезії в Україні «Гілея», автор багатьох книг, член НСПУ, член журі конкурсу поезії і прози ім. Марини Цвєтаєвої у Москві. Дмитро Бураго відноситься до тих рідкісних людей, які поєднують у собі і талант, майстерність, і мають глибоку наукову підготовку. Варто зазначити, що окрім літературної, організаторської і видавничої діяльності Дмитро Сергійович багатьом відомий також і як педагог (на початку 90-х він викладав історію світової художньої культури і зарубіжну літературу в середній школі-гімназії ім. О.Пушкіна, а згодом і в Інституті підвищення кваліфікації вчителів).
Провідною темою зустрічі стала «Розмова про місто», хоча самим лише містом не обійшлося: рамки спілкування завдяки поезії були значно розширені.
«Якщо подивитися у минуле, то перетікання активного життя у теплі пори року з міста за його межі, - ближче до природи і землі, було звичним явищем. Мистецький бомонд кінця 19 століття все літо проводив у заміських будинках, і саме там відбувалися найцікавіші зустрічі, і вечори, присвячені поезії, музиці, танцям. Я навіть не сподівався, що у Ворзелі в Уваровському домі зустріну щось подібне».
Вечір з Дмитром Бураго пройшов жваво: були і оплески, і квіти, і навіть полеміка. Після виступу глядачі довго не розходилися, залюбки фотографувалися у далі, де відкрилася виставка Вікторії Новосельскої, розглядали її картини, спілкувалися і з самою художницею, і з Дмитром Сергійовичем, ба, навіть гуртувалися біля фортепіано, на якому кожен, хто володів грою на цьому інструменті, дарував новим друзям п’єси, романси, імпровізації.
«Восени у мене вийде нова книжка з віршами, які сьогодні читав тут. Після презентації її в Київському Будинку актора я приїду з нею до вас і ми ще зустрінемося», - наостанок пообіцяв Дмитро Бураго.
Юлія Бережко-Камінська
http://ikt.at.ua/publ/8
Провідною темою зустрічі стала «Розмова про місто», хоча самим лише містом не обійшлося: рамки спілкування завдяки поезії були значно розширені.
«Якщо подивитися у минуле, то перетікання активного життя у теплі пори року з міста за його межі, - ближче до природи і землі, було звичним явищем. Мистецький бомонд кінця 19 століття все літо проводив у заміських будинках, і саме там відбувалися найцікавіші зустрічі, і вечори, присвячені поезії, музиці, танцям. Я навіть не сподівався, що у Ворзелі в Уваровському домі зустріну щось подібне».
Вечір з Дмитром Бураго пройшов жваво: були і оплески, і квіти, і навіть полеміка. Після виступу глядачі довго не розходилися, залюбки фотографувалися у далі, де відкрилася виставка Вікторії Новосельскої, розглядали її картини, спілкувалися і з самою художницею, і з Дмитром Сергійовичем, ба, навіть гуртувалися біля фортепіано, на якому кожен, хто володів грою на цьому інструменті, дарував новим друзям п’єси, романси, імпровізації.
«Восени у мене вийде нова книжка з віршами, які сьогодні читав тут. Після презентації її в Київському Будинку актора я приїду з нею до вас і ми ще зустрінемося», - наостанок пообіцяв Дмитро Бураго.
Юлія Бережко-Камінська
http://ikt.at.ua/publ/8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
