ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Проза
САМАЯ ГЛАВНАЯ (сказка для детей)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
САМАЯ ГЛАВНАЯ (сказка для детей)
Жили-были бусы. Красивые, янтарные, с резной большой бусиной посредине. Они принадлежали одной доброй кружевнице, которая подарила их Лизоньке, младшей дочери местного переплётчика. Радовалась девочка подарку, одевала его по праздникам и во время воскресных прогулок с отцом в парке. Но нитка, на которой держались бусинки, была почти такой же старой, и их прежняя владелица. Поэтому в один она порвалась.
Плакала Лизонька, собирая бусинки, всюду заглядывала, отыскивая их. Казалось, все собрала, вот только Самой Главной нигде не оказалось.
Не знала девочка, что та осталась лежать в наиболее тёмном месте под диваном. Что лежит, и думает: «Как хорошо, что меня не нашли! Это же надо – всю жизнь прожить на одной нитке с такими маленькими и неотёсанными бусинками, когда я должна быть на отдельной нитке, ведь я – самая красивая и неповторимая, а от такого соседства моей красоты никто не замечает. Пускай меня ищут и найдут попозже, когда соберут бусы, и поместят меня на отдельную нитку!»
Так мечтательно размышляла счастливая Самая Главная Бусинка.
Погрустила девочка, поискала Главную Бусинку, но – так уж и быть, – собрала вместе с отцом бусы только из маленьких янтаринок и снова стала одевать их на прогулки и праздники.
Долго лежала Самая Главная Бусинка под диваном, запылилась, соскучилась по свету и праздникам, но никто её уже не искал. В добавок во всему одна толстая мышка, увидев бусинку, закатила её к себе в норку, где та в тоске и темноте и пролежала целых 10 лет, пока хозяева в доме не затеяли капитальный ремонт.
«Ой, папа, смотри, моя бусинка! – радостно воскликнула её давнишняя обладательница, которая теперь совсем взрослой стала. – Подумать только, где её не искала, не могла найти! А она – в мышкиной норке!»
«Но зачем она теперь тебе? – спросил отец. – Ты же бусы давно собрала, а на место этой мы повесили другую, более красивую. Теперь она тебе не нужна…»
«Как не нужна? – расстроилась Самая Главная Бусинка, услышав горькие слова. – А повесить на отдельную нитку? Я больше не хочу лежать в тёмной норе… В общем, и с другими бусинками тоже неплохо было. Даже интересно и весело… Да, Были времена… Неужели больше никогда такого не повториться?»
«Да, папа, наверное, ты прав… - ответила дочь переплётчика. – Но… - она вытерла Главную Бусинку от пыли, - я попробую собрать ещё одни бусы. Куплю много маленьких камешков янтаря и помещу их вместе на нитке».
Самым счастливым днём был тот, когда рядом с большой бусиной янтаря появились новые соседки – маленькие радостные камешки. Старая бусинка, прожив такую долгую и непростую жизнь, с огромным удовольствием рассказывала им о своих приключениях, о том, что видела и слышала, пребывая на шее доброй кружевницы и в её шкатулке, и о том, что пережила, пылясь в мышиной норе. И ничего дороже общности новых друзей не было для неё: она находилась среди них не самой красивой и главной, а самой мудрой и заботливой.
Плакала Лизонька, собирая бусинки, всюду заглядывала, отыскивая их. Казалось, все собрала, вот только Самой Главной нигде не оказалось.
Не знала девочка, что та осталась лежать в наиболее тёмном месте под диваном. Что лежит, и думает: «Как хорошо, что меня не нашли! Это же надо – всю жизнь прожить на одной нитке с такими маленькими и неотёсанными бусинками, когда я должна быть на отдельной нитке, ведь я – самая красивая и неповторимая, а от такого соседства моей красоты никто не замечает. Пускай меня ищут и найдут попозже, когда соберут бусы, и поместят меня на отдельную нитку!»
Так мечтательно размышляла счастливая Самая Главная Бусинка.
Погрустила девочка, поискала Главную Бусинку, но – так уж и быть, – собрала вместе с отцом бусы только из маленьких янтаринок и снова стала одевать их на прогулки и праздники.
Долго лежала Самая Главная Бусинка под диваном, запылилась, соскучилась по свету и праздникам, но никто её уже не искал. В добавок во всему одна толстая мышка, увидев бусинку, закатила её к себе в норку, где та в тоске и темноте и пролежала целых 10 лет, пока хозяева в доме не затеяли капитальный ремонт.
«Ой, папа, смотри, моя бусинка! – радостно воскликнула её давнишняя обладательница, которая теперь совсем взрослой стала. – Подумать только, где её не искала, не могла найти! А она – в мышкиной норке!»
«Но зачем она теперь тебе? – спросил отец. – Ты же бусы давно собрала, а на место этой мы повесили другую, более красивую. Теперь она тебе не нужна…»
«Как не нужна? – расстроилась Самая Главная Бусинка, услышав горькие слова. – А повесить на отдельную нитку? Я больше не хочу лежать в тёмной норе… В общем, и с другими бусинками тоже неплохо было. Даже интересно и весело… Да, Были времена… Неужели больше никогда такого не повториться?»
«Да, папа, наверное, ты прав… - ответила дочь переплётчика. – Но… - она вытерла Главную Бусинку от пыли, - я попробую собрать ещё одни бусы. Куплю много маленьких камешков янтаря и помещу их вместе на нитке».
Самым счастливым днём был тот, когда рядом с большой бусиной янтаря появились новые соседки – маленькие радостные камешки. Старая бусинка, прожив такую долгую и непростую жизнь, с огромным удовольствием рассказывала им о своих приключениях, о том, что видела и слышала, пребывая на шее доброй кружевницы и в её шкатулке, и о том, что пережила, пылясь в мышиной норе. И ничего дороже общности новых друзей не было для неё: она находилась среди них не самой красивой и главной, а самой мудрой и заботливой.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію