Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.08
17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
2026.10.08
17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.
2026.10.08
16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора.
Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього
2026.10.08
15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.
Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.
Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,
2026.10.08
15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.
Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.
Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів
2026.10.08
15:13
І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.
2026.10.08
14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.
І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.
І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де
2026.10.08
13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.10.08
13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.
Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.
Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,
2026.10.08
09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо
2026.10.08
08:44
Погляд повен муки, а кругом — полин,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.
Цвинтар біля греблі тихий і чужий,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.
Цвинтар біля греблі тихий і чужий,
2026.10.08
07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.
2026.10.07
23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
2026.10.07
19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
2026.10.07
18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Проза
САМАЯ ГЛАВНАЯ (сказка для детей)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
САМАЯ ГЛАВНАЯ (сказка для детей)
Жили-были бусы. Красивые, янтарные, с резной большой бусиной посредине. Они принадлежали одной доброй кружевнице, которая подарила их Лизоньке, младшей дочери местного переплётчика. Радовалась девочка подарку, одевала его по праздникам и во время воскресных прогулок с отцом в парке. Но нитка, на которой держались бусинки, была почти такой же старой, и их прежняя владелица. Поэтому в один она порвалась.
Плакала Лизонька, собирая бусинки, всюду заглядывала, отыскивая их. Казалось, все собрала, вот только Самой Главной нигде не оказалось.
Не знала девочка, что та осталась лежать в наиболее тёмном месте под диваном. Что лежит, и думает: «Как хорошо, что меня не нашли! Это же надо – всю жизнь прожить на одной нитке с такими маленькими и неотёсанными бусинками, когда я должна быть на отдельной нитке, ведь я – самая красивая и неповторимая, а от такого соседства моей красоты никто не замечает. Пускай меня ищут и найдут попозже, когда соберут бусы, и поместят меня на отдельную нитку!»
Так мечтательно размышляла счастливая Самая Главная Бусинка.
Погрустила девочка, поискала Главную Бусинку, но – так уж и быть, – собрала вместе с отцом бусы только из маленьких янтаринок и снова стала одевать их на прогулки и праздники.
Долго лежала Самая Главная Бусинка под диваном, запылилась, соскучилась по свету и праздникам, но никто её уже не искал. В добавок во всему одна толстая мышка, увидев бусинку, закатила её к себе в норку, где та в тоске и темноте и пролежала целых 10 лет, пока хозяева в доме не затеяли капитальный ремонт.
«Ой, папа, смотри, моя бусинка! – радостно воскликнула её давнишняя обладательница, которая теперь совсем взрослой стала. – Подумать только, где её не искала, не могла найти! А она – в мышкиной норке!»
«Но зачем она теперь тебе? – спросил отец. – Ты же бусы давно собрала, а на место этой мы повесили другую, более красивую. Теперь она тебе не нужна…»
«Как не нужна? – расстроилась Самая Главная Бусинка, услышав горькие слова. – А повесить на отдельную нитку? Я больше не хочу лежать в тёмной норе… В общем, и с другими бусинками тоже неплохо было. Даже интересно и весело… Да, Были времена… Неужели больше никогда такого не повториться?»
«Да, папа, наверное, ты прав… - ответила дочь переплётчика. – Но… - она вытерла Главную Бусинку от пыли, - я попробую собрать ещё одни бусы. Куплю много маленьких камешков янтаря и помещу их вместе на нитке».
Самым счастливым днём был тот, когда рядом с большой бусиной янтаря появились новые соседки – маленькие радостные камешки. Старая бусинка, прожив такую долгую и непростую жизнь, с огромным удовольствием рассказывала им о своих приключениях, о том, что видела и слышала, пребывая на шее доброй кружевницы и в её шкатулке, и о том, что пережила, пылясь в мышиной норе. И ничего дороже общности новых друзей не было для неё: она находилась среди них не самой красивой и главной, а самой мудрой и заботливой.
Плакала Лизонька, собирая бусинки, всюду заглядывала, отыскивая их. Казалось, все собрала, вот только Самой Главной нигде не оказалось.
Не знала девочка, что та осталась лежать в наиболее тёмном месте под диваном. Что лежит, и думает: «Как хорошо, что меня не нашли! Это же надо – всю жизнь прожить на одной нитке с такими маленькими и неотёсанными бусинками, когда я должна быть на отдельной нитке, ведь я – самая красивая и неповторимая, а от такого соседства моей красоты никто не замечает. Пускай меня ищут и найдут попозже, когда соберут бусы, и поместят меня на отдельную нитку!»
Так мечтательно размышляла счастливая Самая Главная Бусинка.
Погрустила девочка, поискала Главную Бусинку, но – так уж и быть, – собрала вместе с отцом бусы только из маленьких янтаринок и снова стала одевать их на прогулки и праздники.
Долго лежала Самая Главная Бусинка под диваном, запылилась, соскучилась по свету и праздникам, но никто её уже не искал. В добавок во всему одна толстая мышка, увидев бусинку, закатила её к себе в норку, где та в тоске и темноте и пролежала целых 10 лет, пока хозяева в доме не затеяли капитальный ремонт.
«Ой, папа, смотри, моя бусинка! – радостно воскликнула её давнишняя обладательница, которая теперь совсем взрослой стала. – Подумать только, где её не искала, не могла найти! А она – в мышкиной норке!»
«Но зачем она теперь тебе? – спросил отец. – Ты же бусы давно собрала, а на место этой мы повесили другую, более красивую. Теперь она тебе не нужна…»
«Как не нужна? – расстроилась Самая Главная Бусинка, услышав горькие слова. – А повесить на отдельную нитку? Я больше не хочу лежать в тёмной норе… В общем, и с другими бусинками тоже неплохо было. Даже интересно и весело… Да, Были времена… Неужели больше никогда такого не повториться?»
«Да, папа, наверное, ты прав… - ответила дочь переплётчика. – Но… - она вытерла Главную Бусинку от пыли, - я попробую собрать ещё одни бусы. Куплю много маленьких камешков янтаря и помещу их вместе на нитке».
Самым счастливым днём был тот, когда рядом с большой бусиной янтаря появились новые соседки – маленькие радостные камешки. Старая бусинка, прожив такую долгую и непростую жизнь, с огромным удовольствием рассказывала им о своих приключениях, о том, что видела и слышала, пребывая на шее доброй кружевницы и в её шкатулке, и о том, что пережила, пылясь в мышиной норе. И ничего дороже общности новых друзей не было для неё: она находилась среди них не самой красивой и главной, а самой мудрой и заботливой.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
