ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Проза

 БУСЫ (сказка для детей)

Когда Алинке было всего пять лет, одна старая актриса подарила ей свои бусы. «Береги их! В них я исполнила много прекрасных ролей, они богаты историей. Но сейчас мне они уже не нужны. Полно у меня разных украшений, а я уже в тех годах, когда не сносить всего. А ты когда-то обязательно станешь актрисой – это уже сейчас видно».
Бусы были некрупными, из красного речного жемчуга. От замочка в обе стороны расходились бусинки, каждая из которых была чуть больше предыдущей. В центре находилась самая крупная бусина, продолговатая, блестящая, придавая украшению законченный и изящный вид.
Алинка очень любила этот подарок. Она примеряла его своим куклам, крутилась в нём перед зеркалом и часто спрашивала у мамы, можно ли выйти в них во двор. Но согласия мама не давала. «Доченька, не стоит одевать их сейчас. Вот заденешь, порвёшь, пропадут твои бусы. А мы через неделю пойдём в театр, где будет выступать Инесса Владиславовна, тогда они будут очень уместны к твоему праздничному платью».
Ждала девчушка этого дня, каждое утро спрашивая: «Ну что, - сегодня идём в гости? Снова нет? Как жаль!», и, закрываясь в своей комнате, долго держала украшение в ручонках, пересчитывая бусинки. «А что плохого будет в том, если я их одену сегодня? Обязательно ли ждать праздника?»
Сказано – сделано. Во время прогулки, когда мама присела на лавку читать книгу, Алинка побежала к другим детям, придерживая рукой колыхавшиеся под платьицем бусы. Очутившись в песочнице, вытащила их из-за пазухи и стала в центре, дабы все могли увидеть её обновку.
«Какие красивые у тебя бусы! А откуда они такие? Мама купила?» - обступила её любопытная детвора.
«Нет, одна известная актриса подарила! Она в театре нашем на большой сцене выступает. Красивая такая, и у неё ещё много длинных платьев есть. Платье она тоже пообещала мне подарить, когда я немного подрасту, а то большое ещё» - гордо заявила Алина, свысока поглядывая на чумазых сверстников.
«А тоже хочу такие!» - возмущённо заявила Ника, которая привыкла к тому, что всё красивое должно принадлежать ей.
«А ты пойди и попроси у актрисы, может, и тебе что-нибудь подарит», - предложила Алинка.
«Я хочу такие же! Эти хочу! Дай поносить! Я тебе завтра верну…»
«Не могу, - подошла к краю песочницы обладательница жемчужных бус. – Мы скоро идём в театр, мне надо будет их одеть…»
«Да я чуть-чуть…» - настаивала Ника.
«Я тебе давала тряпичную куклу, а ты мне её до сих пор не вернула…» - напомнила Алинка.
«Подумаешь, тряпочка какая-то! Зачем она тебе? Ты мне вот бусы хоть примерять дай!»
«Нет, бус я тебе не дам…» - вышла из песочницы девочка.
«Тогда я сама у тебя их возьму!»
Ника быстро подбежала к Алинке, резко дёрнула за украшение и оно расссыпалось.
Еле пытаясь разглядеть что-то из-за обильных слёз, собирала Алина свои жемчужины. Некоторые дети ей помогали, и только сердитая Ника стояла в стороне, чувствуя, что поступок её в общем-то не очень хорош. Утешало только то, что ещё всё прошло тихо, и ничья мама на это не обратила внимания.
Придя домой, Алинка, дождавшись, когда мама уйдёт на кухню готовить обед, дрожащими руками пыталась восстановить бусы. Отыскав нитку, на которую можно было нанизать жемчужины, она уверенно взялась за работу. Но вдруг оказалось, что всё не так-то просто: ведь каждая бусинка занимала только своё, предназначенное именно ей место, и поставить её на другое, пусть даже близкое, без нарушения красоты украшения нельзя.
Как ни старалась Алина, но правильно собрать ей не удалось. Пришлось всё рассказать маме. Та, огорчённая, села к ней помогать. К сожалению, не хватало многих бусинок, но самым печальным было то, где-то в песке задевалась центральная бусинка, самая красивая.
«Ну что же, - сказала мама, - будет как есть. Они уже далеко не такие красивые, как раньше, но носить их всё же можно».
В воскресенье всей семьёй отправились они в театр на премьеру, где главную роль исполняла их добрая знакомая – Инесса Владиславовна. Когда представление закончилось, с цветами и огромной коробкой конфет подошли родители Алины к актрисе. Волновалась девочка: заметит ли Инесса Владиславовна отсутствие центральной бусинки? А если заметит, то, конечно же, сразу поймёт, что я бусы не сберегла. А сказать-то что? Решила похвастаться? Да, после этого она и одного платья своего не отдаст. И актрисой я никогда не стану…
Девочка быстро спрятала бусы под воротник и грустно поздоровалась с актрисой, но вскоре приободрилась, подумав, что со временем обязательно отыщет ещё лучшую бусину и заново соберёт украшение.
Это обязательно так и будет, дорогой читатель, только не скоро. Много разных бусинок вокруг, но всегда труднее всего отыскивать недостающую.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-11 11:49:14
Переглядів сторінки твору 3114
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 13:02:07 ]
Юлю, казка гарна, добре і послідовно виписана, от лише закінчення не вистаає - наступає невелике розчарування, як після першої серії багатосерійногофіьму - тільтки усе почалося - і вже кінець. а коли ж буде продовження?
В кінці твору є натяк на продовження, тож чекаю - бо початок і розгортання подій дуже мені сподобалося!
Пишіть - чекатиму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 13:07:26 ]
Пані Любо!
(Люба пані)
Дякую на добрім слові. Закінчення тут є. Однак воно не забетоноване, а таке як саме життя - ми ж живемо теж по суті - без початку і кінця (в дуже широкому розумінні). Я спеціально лишила простір для роздумів. Адже смисл ціієї казки не в цікавому сюжеті, а в тих роздумах, які будуть після прочитання. Згодні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:50:32 ]
Згодна, Юлю, але розповідь мені сподобалась настільки (а я людина дуже нетерпляча!) - що хочу продовження - вже! Спробуйте зробити цикл таких казочок-оповідок - типу"малечі - ан добрий вечір". Діти ж не вміють служати довго, ім треба коротко і цікаво. То як? Спробуєте? Подумайте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:53:01 ]
Дякую! Я вже думала над цим. Але не так-то вже й просто написати казку. Та ще й щоб вийшла вдалою!
Буду намагатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 14:13:56 ]
Не занла,Юля,чтоВы пишите и по-русски, да еще сказки :)
Мне кажется, что обращение "дорогой читатель" в детской сказке звучит слишком по-взрослому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:36:44 ]
По-суті, це моя перша казка. Чому російською - так захотілося. Для доні вигадувала у потязі. Як думаю, Ви помітили - їх відразу дві на одну тему. Це я сіла записувати першу, а разом із нею народилася ще одна. "Дорогой читатель" - таке звертання досить вживане в дитячій літературі. Чомусь відчула, що саме так треба звернутися.