ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Вячеслав Руденко
2026.10.08 08:44
Погляд повен муки, а кругом — полин,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.

Цвинтар біля греблі тихий і чужий,

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Проза

 БУСЫ (сказка для детей)

Когда Алинке было всего пять лет, одна старая актриса подарила ей свои бусы. «Береги их! В них я исполнила много прекрасных ролей, они богаты историей. Но сейчас мне они уже не нужны. Полно у меня разных украшений, а я уже в тех годах, когда не сносить всего. А ты когда-то обязательно станешь актрисой – это уже сейчас видно».
Бусы были некрупными, из красного речного жемчуга. От замочка в обе стороны расходились бусинки, каждая из которых была чуть больше предыдущей. В центре находилась самая крупная бусина, продолговатая, блестящая, придавая украшению законченный и изящный вид.
Алинка очень любила этот подарок. Она примеряла его своим куклам, крутилась в нём перед зеркалом и часто спрашивала у мамы, можно ли выйти в них во двор. Но согласия мама не давала. «Доченька, не стоит одевать их сейчас. Вот заденешь, порвёшь, пропадут твои бусы. А мы через неделю пойдём в театр, где будет выступать Инесса Владиславовна, тогда они будут очень уместны к твоему праздничному платью».
Ждала девчушка этого дня, каждое утро спрашивая: «Ну что, - сегодня идём в гости? Снова нет? Как жаль!», и, закрываясь в своей комнате, долго держала украшение в ручонках, пересчитывая бусинки. «А что плохого будет в том, если я их одену сегодня? Обязательно ли ждать праздника?»
Сказано – сделано. Во время прогулки, когда мама присела на лавку читать книгу, Алинка побежала к другим детям, придерживая рукой колыхавшиеся под платьицем бусы. Очутившись в песочнице, вытащила их из-за пазухи и стала в центре, дабы все могли увидеть её обновку.
«Какие красивые у тебя бусы! А откуда они такие? Мама купила?» - обступила её любопытная детвора.
«Нет, одна известная актриса подарила! Она в театре нашем на большой сцене выступает. Красивая такая, и у неё ещё много длинных платьев есть. Платье она тоже пообещала мне подарить, когда я немного подрасту, а то большое ещё» - гордо заявила Алина, свысока поглядывая на чумазых сверстников.
«А тоже хочу такие!» - возмущённо заявила Ника, которая привыкла к тому, что всё красивое должно принадлежать ей.
«А ты пойди и попроси у актрисы, может, и тебе что-нибудь подарит», - предложила Алинка.
«Я хочу такие же! Эти хочу! Дай поносить! Я тебе завтра верну…»
«Не могу, - подошла к краю песочницы обладательница жемчужных бус. – Мы скоро идём в театр, мне надо будет их одеть…»
«Да я чуть-чуть…» - настаивала Ника.
«Я тебе давала тряпичную куклу, а ты мне её до сих пор не вернула…» - напомнила Алинка.
«Подумаешь, тряпочка какая-то! Зачем она тебе? Ты мне вот бусы хоть примерять дай!»
«Нет, бус я тебе не дам…» - вышла из песочницы девочка.
«Тогда я сама у тебя их возьму!»
Ника быстро подбежала к Алинке, резко дёрнула за украшение и оно расссыпалось.
Еле пытаясь разглядеть что-то из-за обильных слёз, собирала Алина свои жемчужины. Некоторые дети ей помогали, и только сердитая Ника стояла в стороне, чувствуя, что поступок её в общем-то не очень хорош. Утешало только то, что ещё всё прошло тихо, и ничья мама на это не обратила внимания.
Придя домой, Алинка, дождавшись, когда мама уйдёт на кухню готовить обед, дрожащими руками пыталась восстановить бусы. Отыскав нитку, на которую можно было нанизать жемчужины, она уверенно взялась за работу. Но вдруг оказалось, что всё не так-то просто: ведь каждая бусинка занимала только своё, предназначенное именно ей место, и поставить её на другое, пусть даже близкое, без нарушения красоты украшения нельзя.
Как ни старалась Алина, но правильно собрать ей не удалось. Пришлось всё рассказать маме. Та, огорчённая, села к ней помогать. К сожалению, не хватало многих бусинок, но самым печальным было то, где-то в песке задевалась центральная бусинка, самая красивая.
«Ну что же, - сказала мама, - будет как есть. Они уже далеко не такие красивые, как раньше, но носить их всё же можно».
В воскресенье всей семьёй отправились они в театр на премьеру, где главную роль исполняла их добрая знакомая – Инесса Владиславовна. Когда представление закончилось, с цветами и огромной коробкой конфет подошли родители Алины к актрисе. Волновалась девочка: заметит ли Инесса Владиславовна отсутствие центральной бусинки? А если заметит, то, конечно же, сразу поймёт, что я бусы не сберегла. А сказать-то что? Решила похвастаться? Да, после этого она и одного платья своего не отдаст. И актрисой я никогда не стану…
Девочка быстро спрятала бусы под воротник и грустно поздоровалась с актрисой, но вскоре приободрилась, подумав, что со временем обязательно отыщет ещё лучшую бусину и заново соберёт украшение.
Это обязательно так и будет, дорогой читатель, только не скоро. Много разных бусинок вокруг, но всегда труднее всего отыскивать недостающую.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-11 11:49:14
Переглядів сторінки твору 3395
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 13:02:07 ]
Юлю, казка гарна, добре і послідовно виписана, от лише закінчення не вистаає - наступає невелике розчарування, як після першої серії багатосерійногофіьму - тільтки усе почалося - і вже кінець. а коли ж буде продовження?
В кінці твору є натяк на продовження, тож чекаю - бо початок і розгортання подій дуже мені сподобалося!
Пишіть - чекатиму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 13:07:26 ]
Пані Любо!
(Люба пані)
Дякую на добрім слові. Закінчення тут є. Однак воно не забетоноване, а таке як саме життя - ми ж живемо теж по суті - без початку і кінця (в дуже широкому розумінні). Я спеціально лишила простір для роздумів. Адже смисл ціієї казки не в цікавому сюжеті, а в тих роздумах, які будуть після прочитання. Згодні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:50:32 ]
Згодна, Юлю, але розповідь мені сподобалась настільки (а я людина дуже нетерпляча!) - що хочу продовження - вже! Спробуйте зробити цикл таких казочок-оповідок - типу"малечі - ан добрий вечір". Діти ж не вміють служати довго, ім треба коротко і цікаво. То як? Спробуєте? Подумайте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:53:01 ]
Дякую! Я вже думала над цим. Але не так-то вже й просто написати казку. Та ще й щоб вийшла вдалою!
Буду намагатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 14:13:56 ]
Не занла,Юля,чтоВы пишите и по-русски, да еще сказки :)
Мне кажется, что обращение "дорогой читатель" в детской сказке звучит слишком по-взрослому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:36:44 ]
По-суті, це моя перша казка. Чому російською - так захотілося. Для доні вигадувала у потязі. Як думаю, Ви помітили - їх відразу дві на одну тему. Це я сіла записувати першу, а разом із нею народилася ще одна. "Дорогой читатель" - таке звертання досить вживане в дитячій літературі. Чомусь відчула, що саме так треба звернутися.