ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Проза

 БУСЫ (сказка для детей)

Когда Алинке было всего пять лет, одна старая актриса подарила ей свои бусы. «Береги их! В них я исполнила много прекрасных ролей, они богаты историей. Но сейчас мне они уже не нужны. Полно у меня разных украшений, а я уже в тех годах, когда не сносить всего. А ты когда-то обязательно станешь актрисой – это уже сейчас видно».
Бусы были некрупными, из красного речного жемчуга. От замочка в обе стороны расходились бусинки, каждая из которых была чуть больше предыдущей. В центре находилась самая крупная бусина, продолговатая, блестящая, придавая украшению законченный и изящный вид.
Алинка очень любила этот подарок. Она примеряла его своим куклам, крутилась в нём перед зеркалом и часто спрашивала у мамы, можно ли выйти в них во двор. Но согласия мама не давала. «Доченька, не стоит одевать их сейчас. Вот заденешь, порвёшь, пропадут твои бусы. А мы через неделю пойдём в театр, где будет выступать Инесса Владиславовна, тогда они будут очень уместны к твоему праздничному платью».
Ждала девчушка этого дня, каждое утро спрашивая: «Ну что, - сегодня идём в гости? Снова нет? Как жаль!», и, закрываясь в своей комнате, долго держала украшение в ручонках, пересчитывая бусинки. «А что плохого будет в том, если я их одену сегодня? Обязательно ли ждать праздника?»
Сказано – сделано. Во время прогулки, когда мама присела на лавку читать книгу, Алинка побежала к другим детям, придерживая рукой колыхавшиеся под платьицем бусы. Очутившись в песочнице, вытащила их из-за пазухи и стала в центре, дабы все могли увидеть её обновку.
«Какие красивые у тебя бусы! А откуда они такие? Мама купила?» - обступила её любопытная детвора.
«Нет, одна известная актриса подарила! Она в театре нашем на большой сцене выступает. Красивая такая, и у неё ещё много длинных платьев есть. Платье она тоже пообещала мне подарить, когда я немного подрасту, а то большое ещё» - гордо заявила Алина, свысока поглядывая на чумазых сверстников.
«А тоже хочу такие!» - возмущённо заявила Ника, которая привыкла к тому, что всё красивое должно принадлежать ей.
«А ты пойди и попроси у актрисы, может, и тебе что-нибудь подарит», - предложила Алинка.
«Я хочу такие же! Эти хочу! Дай поносить! Я тебе завтра верну…»
«Не могу, - подошла к краю песочницы обладательница жемчужных бус. – Мы скоро идём в театр, мне надо будет их одеть…»
«Да я чуть-чуть…» - настаивала Ника.
«Я тебе давала тряпичную куклу, а ты мне её до сих пор не вернула…» - напомнила Алинка.
«Подумаешь, тряпочка какая-то! Зачем она тебе? Ты мне вот бусы хоть примерять дай!»
«Нет, бус я тебе не дам…» - вышла из песочницы девочка.
«Тогда я сама у тебя их возьму!»
Ника быстро подбежала к Алинке, резко дёрнула за украшение и оно расссыпалось.
Еле пытаясь разглядеть что-то из-за обильных слёз, собирала Алина свои жемчужины. Некоторые дети ей помогали, и только сердитая Ника стояла в стороне, чувствуя, что поступок её в общем-то не очень хорош. Утешало только то, что ещё всё прошло тихо, и ничья мама на это не обратила внимания.
Придя домой, Алинка, дождавшись, когда мама уйдёт на кухню готовить обед, дрожащими руками пыталась восстановить бусы. Отыскав нитку, на которую можно было нанизать жемчужины, она уверенно взялась за работу. Но вдруг оказалось, что всё не так-то просто: ведь каждая бусинка занимала только своё, предназначенное именно ей место, и поставить её на другое, пусть даже близкое, без нарушения красоты украшения нельзя.
Как ни старалась Алина, но правильно собрать ей не удалось. Пришлось всё рассказать маме. Та, огорчённая, села к ней помогать. К сожалению, не хватало многих бусинок, но самым печальным было то, где-то в песке задевалась центральная бусинка, самая красивая.
«Ну что же, - сказала мама, - будет как есть. Они уже далеко не такие красивые, как раньше, но носить их всё же можно».
В воскресенье всей семьёй отправились они в театр на премьеру, где главную роль исполняла их добрая знакомая – Инесса Владиславовна. Когда представление закончилось, с цветами и огромной коробкой конфет подошли родители Алины к актрисе. Волновалась девочка: заметит ли Инесса Владиславовна отсутствие центральной бусинки? А если заметит, то, конечно же, сразу поймёт, что я бусы не сберегла. А сказать-то что? Решила похвастаться? Да, после этого она и одного платья своего не отдаст. И актрисой я никогда не стану…
Девочка быстро спрятала бусы под воротник и грустно поздоровалась с актрисой, но вскоре приободрилась, подумав, что со временем обязательно отыщет ещё лучшую бусину и заново соберёт украшение.
Это обязательно так и будет, дорогой читатель, только не скоро. Много разных бусинок вокруг, но всегда труднее всего отыскивать недостающую.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-11 11:49:14
Переглядів сторінки твору 3170
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.801
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 13:02:07 ]
Юлю, казка гарна, добре і послідовно виписана, от лише закінчення не вистаає - наступає невелике розчарування, як після першої серії багатосерійногофіьму - тільтки усе почалося - і вже кінець. а коли ж буде продовження?
В кінці твору є натяк на продовження, тож чекаю - бо початок і розгортання подій дуже мені сподобалося!
Пишіть - чекатиму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 13:07:26 ]
Пані Любо!
(Люба пані)
Дякую на добрім слові. Закінчення тут є. Однак воно не забетоноване, а таке як саме життя - ми ж живемо теж по суті - без початку і кінця (в дуже широкому розумінні). Я спеціально лишила простір для роздумів. Адже смисл ціієї казки не в цікавому сюжеті, а в тих роздумах, які будуть після прочитання. Згодні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:50:32 ]
Згодна, Юлю, але розповідь мені сподобалась настільки (а я людина дуже нетерпляча!) - що хочу продовження - вже! Спробуйте зробити цикл таких казочок-оповідок - типу"малечі - ан добрий вечір". Діти ж не вміють служати довго, ім треба коротко і цікаво. То як? Спробуєте? Подумайте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:53:01 ]
Дякую! Я вже думала над цим. Але не так-то вже й просто написати казку. Та ще й щоб вийшла вдалою!
Буду намагатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 14:13:56 ]
Не занла,Юля,чтоВы пишите и по-русски, да еще сказки :)
Мне кажется, что обращение "дорогой читатель" в детской сказке звучит слишком по-взрослому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-11 16:36:44 ]
По-суті, це моя перша казка. Чому російською - так захотілося. Для доні вигадувала у потязі. Як думаю, Ви помітили - їх відразу дві на одну тему. Це я сіла записувати першу, а разом із нею народилася ще одна. "Дорогой читатель" - таке звертання досить вживане в дитячій літературі. Чомусь відчула, що саме так треба звернутися.