ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ніна Яворська (1985) / Вірші

 Такі часи
Попелюшки сьогодні не в моді,
скромність втратила свій п"єдестал,
в інституті дівиць благородних
куртизанки влаштовують бал.
"Не формат" уже лицарі з кіньми,
серенади упали в ціні,
кануть в Лету герої всесильні.
А жінки, як і завше, сумні...


01.12.2009 р




Найвища оцінка юзернейм юзернейм 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-02 23:22:34
Переглядів сторінки твору 3281
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.561 / 5.44  (4.574 / 5.28)
* Рейтинг "Майстерень" 4.336 / 5.25  (4.462 / 5.23)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.697
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.27 19:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-12-02 23:40:32 ]
Що поробиш, час лицарства минув... Сподобалось

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 00:23:52 ]
А я трохи почіпляюся до вірша Тоні. "Скромність втратила свій п"єдестал" - нічого собі скромність, якщо мала (але втратила) таку помпезну річ, як п'єдестал!
Не зрозуміло з жінками: з одного боку вони теж винуватиці зазначених метаморфоз (в інституті дівиць благородних куртизанки влаштовують бал), а з другого - постраждала сторона (А жінки, як і завше, сумні...). Ідея вірша хороша, актуальна, але мало він полежав. Через пару днів авторка і сама б його підправила. Тоню, вірш хороший, допоможіть йому подорослішати.
Бажаю успіхів!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Яворська (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-03 17:37:11 ]
Пане Володимире! З Вашого дозволу, відповім на Ваші "чіпляння" до мого вірша.
Така риса як скромність колись високо цінувалася в жінках, відповідно можна говорити про те, що вона знаходилась на п"єдесталі, стояла вище від усієї суєти.
А з жінками нема нічого незрозумілого. Ви бачили щасливих куртизанок? Тих, які б гордилися собою, які б купалися в фальшивих почуттях? Тому й сумні, бо навіть багатство і вседозволеність не приносять істинного щастя.
А від довгого лежання вірші втрачають актуальність ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 08:27:21 ]
Я п'єдесталу скромності не втрачу,
Бо маю дуже скромну вдачу!
Шевченко, Стус і всі опальні,
Сьогодні ви не актуальні!

Такі аргументи мене переконали, пані Антоніно! Успіхів Вам у творчості і в житті! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
юзернейм юзернейм (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-03 00:35:34 ]
"Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива"...(с)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 10:56:38 ]
Пані Антоніна, сподіваюся, не про всіх жінок так написала. Наприклад, у мене особисто немає таких товаришок. Всі жінки особливі, цікаві. А явище, яке описане, існує всю історію людства. Сумно звичайно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 18:35:52 ]
Хороший, мудрий вірш.
Підтримую думку В.Гнєушева: зазвичай віршу не завадить трошки відлежатись, дозріти. Коли повертаєшся до нього через кілька днів. неділь - виявляєш недосконалості, які раніше не помічав.
Що до Вашого вірша, яб трохи змінив останні рядки, а саме: "всесильні герої" і "як завше сумні жінки"
Мій варіант:
Здув романтику(ків) вітер осінній,
А жінки - залишились...
Сумні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-03 20:59:40 ]
Молодець, Антоніно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-04 00:19:51 ]
Попелюшки, як завше, у моді-
На роботі і вдома в пригоді
Стануть мудрі покірні рабині.
Та бали не для них уже нині...

Женімо сум, Тоню, геть! Памятаєте Ліну Костенко

"Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине"

Жінки таки вміють посміхатися!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 09:46:02 ]
Не минув! Не минув, Тонічко!..
Я дуже хочу бути лицарем!..
:))
Я буду.
Я зможу!.. ;))