…Йшла на вибори недавно,
чемно, віддано і справно.
Постояти я не вспіла,
вже й неділя пролетіла.
Пролетить і друга скоро.
Мушу свій віддати голос,
ворогам щоб не дістався,
і до Ради не пропхався
знов якийсь падлюка-ворог,
що фальсифив рідний бланк,
мій заповнений папірчик,
голосів набравши більше.
Йде по тілу нервна дрож.
Скоро вибори, отож
мушу з списків вибирати,
за кого голосувати.
Непроста, скажу вам, справа…
Всі чудові, зліва й справа,
ще й по центру супер браття.
Старі гості в нову хату.
Обіцяють знов багато,
і старого, і нового,
і красивого, й дурного.
Ви співайте, обіцяйте,
брудом дужче поливайте
самі себе і друг друга.
Скоро буде рада друга.
За державні гроші скоро
помчите знов на курорти,
там відмиєтесь добіла,
щоб нові творити діла.
Кулуарні і піарні,
й по-людськи не зовсім гарні,
й незаконні, й протиправні.
Ви ж бо будете обрані.
По китайськи хоч тріпайтесь,
тільки мову не чіпайте.
Бо дістанете по писку
ви за мову українську.
…За кого голосувати:
всі мов рідні мама і тато.
Всі відомі, всі знайомі,
і програми скопійовані,
й референдуми, і дітки,
всім стоять як в горлі кістки.
А недавно з забуття
політичного буття
об’явився ще один
рідний батько-властелин.
Обіцяє захистити
всіх, що будуть голосити,
чи то пак, голосувати,
за нового краю тата.
Дуже прошу, любий татку,
дай мені маленьку хатку,
поверхів на три-чотири,
хай без ліфта, є ще сили…
і машинку шестисоту,
і із відео ворота.
Й охоронців зо два-три,
дуже темні вечори…
І собачку, лиш не дога.
І корівку круторогу.
І вишневенький садок,
щоб гарненький свій задок
я на сонці ніжно гріла,
голова щоб не боліла…
І земельки з три гектари,
біля дачі, де Азаров,
чи в Криму, де зони батько
невеличку має хатку.
І путівочку в Канари,
ну і декому ще нари…
Бо сучасна влада, татку,
вже уваги не звертає
на потреби, що я маю.
Ані Юльця, ані Віті
вже не хочуть буть в отвіті
за діла, що натворили,
людям голови дурили.
Ти ж почуй мій тихий голос…
Я віддам тобі свій голос.
Може, й ще тобі щось дам,
лідер блоку Литвина.
…Отаке-то вибирати,
за кого голосувати.
Це ще важче, ніж почати
мужа знов собі шукати.
Я без мужа проживу,
якось вже собі дам раду.
А без Ради безпорада.
Дуже нам потрібна Рада.
Тільки важче розлучитись,
як не будуть те робити,
що колись наобіцяли,
виборні законодали,
і кидали, і міняли.
Бо як мужа не того
я собі знов підшукаю,
то терпіти я лиш маю.
І мобілкою в чоло
заціджу, як доведеться,
як коханий мій нарветься.
Ну а тут увесь народ
вкотре терпить весь цей зброд.
До мети були так близько.
Та на шлях ступили слизький.
Вибирати… вибирати…
Вас до біса лиш послати…
У один казан варитись.
Може, там ви помирились
би нарешті, і обрали,
хто найперший з казана
би поліз, ви б підсадили,
руки дружно подали,
і у Раду би прийшли.
І почали у тій Раді
вже наводити порядок,
щоб країну не позорить
перед світом, що в надії
раз звернув вже погляд свій
на Вкраїну наших мрій.
В наші кольори убрався,
Та лише розчарувався,
і тепер не хоче й близько
через підлі ваші "голови"
нас пускати до Європи.

25.08.2007 (а що змінилося? Ті самі гості в ту саму хату...)