Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.01
20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
2026.10.01
19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
2026.10.01
19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
2026.10.01
16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
2026.10.01
14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
2026.10.01
12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
2026.10.01
11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
2026.10.01
07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
2026.10.01
06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
2026.10.01
00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -
2026.09.30
23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
2026.09.30
20:55
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри
2026.09.30
20:48
Тато донечку привіз
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?
2026.09.30
15:52
Ластівки у небі хороводять,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.
Розгубила осінь бризки перші,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.
Розгубила осінь бризки перші,
2026.09.30
15:17
Коли твій спокій обриває
Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.
Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.
Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.
Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.
2026.09.30
13:39
Був я принижений вщент
Розумом гострим своїм,
Бігав за ним по п'ятах,
Та не сягав повноти.
Справжнього змісту контент
Нишком ховав у хатах,
Наче мураха шматки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розумом гострим своїм,
Бігав за ним по п'ятах,
Та не сягав повноти.
Справжнього змісту контент
Нишком ховав у хатах,
Наче мураха шматки
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Фітель (1965) /
Вірші
"Старі гості в нову хату..."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Старі гості в нову хату..."
У неділю до церкви не йдемо,
в чергах знову стояти будемо.
Обиратимем нову Раду,
не таку, може, вже безпорадну.
Знову повно паперів візьмемо,
і у бланках рукою залізною
свої птички в клітках проставимо.
Україну нарешті прославимо!??
Як ті гасла читати знову
про майбутнє наше чудове?
У програмах усе так гарно.
Та на серці чомусь погано.
Хто про кузькіну мать говорив?
В нас тепер Український прорив.
Нащо нам стара кукурудза?
Є у нас стратегічний ріпак.
А як він, негідник, не вродить,
нам і цей факт не дуже шкодить.
Купим всі реактивні мітли,
будем їздить з комфортом, з вітром.
Благо палива в нас є досить,
бо Чорнобиль і досі голосить.
Може, перше розчистимо стайні,
в цьому будемо одностайні,
і порядок наведемо в хаті,
хай подивляться друзі пихаті.
А то знову світ задивляється,
як у Раді політики лаються.
й обзиваються, навіть чубляться,
За портфелі, мов діти, б’ються,
потім разом і п’ють, і любляться.
А народ на те видиво дивиться,
аж в очах йому сонце кривиться.
Повні ясла – воли не ревуть,
це відомо усім зі школи...
Хоч давно вже ясла заставлені,
та ревуть знов воли державні...
І воли ревуть, й Чорноволи...
Тата прізвище так знеславивши,
Україну за „славу” продавши.
І синіють фальшиві гасла,
обіцяють стабільність й добробут,
і родині щасливий побут.
Буде й мед нам, й на вербах груші,
ми лиш будемо бить баклуші,
і діток щороку стругати,
наче мама і Карло тато.
Щоб було чим пічки топити,
бо за газ вже нічим платити.
Бо ті пенсії і ті зарплати,
що їх нам обіцяють дати,
за добробутом вже не встигають,
цінам м’язи щодень наростають.
Нам квартири вони дають,
а самі нишком ліс продають.
З чого будуть квартири робити,
і куди нас будуть звозити?
Колими вже нема, і Ямалу,
ні Гулагу-архіпелагу,
а Азовського моря замало,
всіх не вмістить воно, бідолага.
Хто не згодний в добробуті жити,
той промзону буде новити.
Вже екскурсії в зону їздять.
Скоро будуть сади там цвісти.
От би добре там огірочки
і картопельку-диво вирощувать,
і братам-друзям, тим, біля Волги,
так по дружбі по віковічній
постачати на пам’ять вічну.
Хай би їли і там не мріяли
про Вкраїну нашу поділену,
із російською із державною.
Це крутіш за бліду поганку.
Хто ми, турки, мордва чи татари,
що брати нам вовки й яничари?
Ми вкраїнці. Де це записали?
Нам графу цю безсовісно вкрали.
Ми у паспорті лиш громадяни.
Де графа наша горда й сутня,
що ми нація, що ми могутні,
ми об’єднані, ми українці?
Замість того нас всіх пораховано,
номер кожному з нас присвоєно,
наче бирочку в Освєнцимі.
Отепер ми усі єдині.
Мов в реєстрі корова Лиска,
номер має, хоч і рекордистка.
Але й їй породу проставлено.
То чому ж нас графи позбавлено?
Любі друзі, йдемо на вибори?..
Бо як сон нам усім навіє
Кашпіровський, а він це вміє,
то тоді вам ваші програми
будуть гірші за епіграми,
будуть наче ті епітафії
на могильних плитах ваших партій.
Наш народ поки дуже терплячий,
вірний вам, але надто довірливий,
не сліпий, та якийсь незрячий,
не дурний, але так одурачений.
Та вже надто довго стоїть
на колінах. Вже дещо болить...
Десь в районі між тім’ям і стопами.
Ви ж глядіть, бо будете скопані.
Бо розіб’ємо ваші корита,
і підете, хлебавши несолоно,
у свої офшорні зони.
А як дуже, друзі, зарветесь,
то у справжні зони підете.
Дехто знає, які там порядки.
Колись крали вони тільки шапки.
Зараз нашу казну державну
дерибанять, наче общак.
Скільки ще триватиме так
нагло зліплене процвітання.
Отаке-то просте питання.
Хоч у вас є і беркути, й ворони,
є народна самооборона.
Не Луценка, а саме народна.
Вже осіння весна не за горами.
Це вкраїнська весна, вона гряне,
грім і блискавка вас дістане.
Грім і блискавка гніву народного.
Вже пора. Так, моя обороно!
У останній вересня день
чи настане нарешті день,
коли виберем тих, кого гідні,
а не тих, хто пролізе, негідні.
Боже, дай нам талану й сили
обирати найкращі сили.
25.08.2007
в чергах знову стояти будемо.
Обиратимем нову Раду,
не таку, може, вже безпорадну.
Знову повно паперів візьмемо,
і у бланках рукою залізною
свої птички в клітках проставимо.
Україну нарешті прославимо!??
Як ті гасла читати знову
про майбутнє наше чудове?
У програмах усе так гарно.
Та на серці чомусь погано.
Хто про кузькіну мать говорив?
В нас тепер Український прорив.
Нащо нам стара кукурудза?
Є у нас стратегічний ріпак.
А як він, негідник, не вродить,
нам і цей факт не дуже шкодить.
Купим всі реактивні мітли,
будем їздить з комфортом, з вітром.
Благо палива в нас є досить,
бо Чорнобиль і досі голосить.
Може, перше розчистимо стайні,
в цьому будемо одностайні,
і порядок наведемо в хаті,
хай подивляться друзі пихаті.
А то знову світ задивляється,
як у Раді політики лаються.
й обзиваються, навіть чубляться,
За портфелі, мов діти, б’ються,
потім разом і п’ють, і любляться.
А народ на те видиво дивиться,
аж в очах йому сонце кривиться.
Повні ясла – воли не ревуть,
це відомо усім зі школи...
Хоч давно вже ясла заставлені,
та ревуть знов воли державні...
І воли ревуть, й Чорноволи...
Тата прізвище так знеславивши,
Україну за „славу” продавши.
І синіють фальшиві гасла,
обіцяють стабільність й добробут,
і родині щасливий побут.
Буде й мед нам, й на вербах груші,
ми лиш будемо бить баклуші,
і діток щороку стругати,
наче мама і Карло тато.
Щоб було чим пічки топити,
бо за газ вже нічим платити.
Бо ті пенсії і ті зарплати,
що їх нам обіцяють дати,
за добробутом вже не встигають,
цінам м’язи щодень наростають.
Нам квартири вони дають,
а самі нишком ліс продають.
З чого будуть квартири робити,
і куди нас будуть звозити?
Колими вже нема, і Ямалу,
ні Гулагу-архіпелагу,
а Азовського моря замало,
всіх не вмістить воно, бідолага.
Хто не згодний в добробуті жити,
той промзону буде новити.
Вже екскурсії в зону їздять.
Скоро будуть сади там цвісти.
От би добре там огірочки
і картопельку-диво вирощувать,
і братам-друзям, тим, біля Волги,
так по дружбі по віковічній
постачати на пам’ять вічну.
Хай би їли і там не мріяли
про Вкраїну нашу поділену,
із російською із державною.
Це крутіш за бліду поганку.
Хто ми, турки, мордва чи татари,
що брати нам вовки й яничари?
Ми вкраїнці. Де це записали?
Нам графу цю безсовісно вкрали.
Ми у паспорті лиш громадяни.
Де графа наша горда й сутня,
що ми нація, що ми могутні,
ми об’єднані, ми українці?
Замість того нас всіх пораховано,
номер кожному з нас присвоєно,
наче бирочку в Освєнцимі.
Отепер ми усі єдині.
Мов в реєстрі корова Лиска,
номер має, хоч і рекордистка.
Але й їй породу проставлено.
То чому ж нас графи позбавлено?
Любі друзі, йдемо на вибори?..
Бо як сон нам усім навіє
Кашпіровський, а він це вміє,
то тоді вам ваші програми
будуть гірші за епіграми,
будуть наче ті епітафії
на могильних плитах ваших партій.
Наш народ поки дуже терплячий,
вірний вам, але надто довірливий,
не сліпий, та якийсь незрячий,
не дурний, але так одурачений.
Та вже надто довго стоїть
на колінах. Вже дещо болить...
Десь в районі між тім’ям і стопами.
Ви ж глядіть, бо будете скопані.
Бо розіб’ємо ваші корита,
і підете, хлебавши несолоно,
у свої офшорні зони.
А як дуже, друзі, зарветесь,
то у справжні зони підете.
Дехто знає, які там порядки.
Колись крали вони тільки шапки.
Зараз нашу казну державну
дерибанять, наче общак.
Скільки ще триватиме так
нагло зліплене процвітання.
Отаке-то просте питання.
Хоч у вас є і беркути, й ворони,
є народна самооборона.
Не Луценка, а саме народна.
Вже осіння весна не за горами.
Це вкраїнська весна, вона гряне,
грім і блискавка вас дістане.
Грім і блискавка гніву народного.
Вже пора. Так, моя обороно!
У останній вересня день
чи настане нарешті день,
коли виберем тих, кого гідні,
а не тих, хто пролізе, негідні.
Боже, дай нам талану й сили
обирати найкращі сили.
25.08.2007
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
