Заболіли в діда зуби. Ой, то страшна штука!
Дід чотири дні проводить у нестерпних муках,
А на п’ятий каже: – Бабо, піду до зубного,
Нехай вирве мені зуби, усі до одного.

Дід зайшов до кабінету, в крісло вже сідає,
Коли раптом у ці ж двері баба заглядає.
Каже лікарю: – Будь ласка, дідові оцьому
Всіх зубів не рвіть, залиште хоча б по одному.

Хитру усмішку ховає лікар наш вусатий.
– А для чого, – він питає, – щоб Вас міг кусати?
–Тобто, як! – скипіла баба, – тобто як, для чого?
Мої, значить, хай болять, а йому нічого?

Так не піде! Я Вас прошу, гумор свій облиште,
Найболючішого зуба іроду залиште!