ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло
2024.11.26

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Томас Венцлова (1937) / Іншомовна поезія

 TARP LANDWEHRKANALO IR SPREE
(ВІД ЛАНДВЕРКАНАЛУ ДО ШПРЕЕ)
                            ‘Muratui Haschu‘

Aš čia lankiausi prieš galybę metų,
Čia gėriau tirštą ištrėmimo midų
Ir tulžį, stropiai lošdamas šachmatų
Ar kortų partiją su likimu,
Čia dirsčiojau, vaidindamas Nasoną,
Nuo pakylos į draudžiamąją zoną,
Akylą saugumiečių garnizoną
Ir kuopas ištuštėjusių namų.

Kanalas, kur sumeškeriojo Rozą,
Jau nebeatšviečia griuvėsių ruožo.
Atgyja stotys. Keičias gatvių bruožai.
Kas nepasikeitė? Nebent tu pats.
Alėjos perspektyvoje ištrykšta
Skaidri liepsna, lyg baltymas pro lukštą.
Virš ambasadų blunka vakarykščių
Kolosų vėliavos. Pariser Platz.

Tarp naujo parkingo ir minibaro
Stebiu tuštoką postmoderno erą.
Ties banku – sterilesnis už Sacharą
Stiklinio atriumo šulinys.
Akis palydi blizgią bėgių siūlę
Lig sankryžos, kur plūduriuoja saulė
Ir drumstą dangų duria Siegessaule,
Neginčijama tarsi neiginys.

Neliko Sienos. Netgi neatseksi,
Kur ji stūksojo, kur tekėjo Stikso
Juoda srovė. Konsumpcijos ir sekso
Kunigaikštystė neįmins mįslės,
Kurią nedrąsiai užmena turistas.
Kame puikavos politbiuro sostas,
Prekiauja piešiniais avangardistas,
Pasprukęs iš pranykusios šalies.

Mane, kaip jį, svaigina laisvės plotai.
Aš anachroniškas kaip hugenotai,
Bet vis dar gyvas, nors kalbu miglotai,
Nesklandžiai, ne į temą, be tvarkos,-
Patyręs šilta, kai kada ir šalta,
Paklydęs tarp granito ir bazalto,
Šalia svyruojančio beveidžio tilto,
Įtilpusio naujoviškuos laikuos.

Aš jiems nepriklausau – kaip šis frontonas,
Šarvai, vežėčios, Herkulis, grifonas,
Kuriuos į dabartį atplukdė tvanas,
Aptėškęs vandeniu (tiksliau, ugnim).
Bet kol nerangūs murzini trofėjai
Dar priešinas žvarbiam balandžio vėjui,
Akropolių kūrėja ir griovėja
Paladė – mano deivė – su manim.

Žmogus, manyčiau, visada naujokas
Jos valdose, kur mainosi epochos,
Imperijas palydi bergždžias juokas
Ir pergalės kerai neamžini.
Nustojęs tėviškės, dažnai ir vardo,
Jis mokos vienumos, nevengia skurdo,
Tačiau (kaip sakė emigrantas) nardo
Laike nei salamandra židiny.

Ir tai turbūt vienintelė malonė
Krašte, kur karaliauja žodis “ohne”.
Atsilaikyk, kol pasibaigs kelionė,
Gyvenk liepsnoj. Tau niekas nepadės.
Šiukšliaduobės primurdytos idėjų,-
O tu, nors menkas, vis dėlto bijojai
Vergystės kiek labiau, negu pavojų,
Ir netiesos – labiau negu mirties.

Virš medžių sklendžia angelas. Ar pikto,
Ar gėrio, nesuprasi. Jį sutikti
Man per vėlu. Kaip reikalauja takto
Taisyklės, lemčiai dera padėka.
Kol proskynoje žiebiasi žvaigždynas,
Aš pasuku tenai, kur būta Sienos,
Ir išnykstu, nuo pergrūstos vitrinos
Nutrynęs savo atspindį ranka.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-05 16:44:59
Переглядів сторінки твору 3277
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (3.836 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Литовською мовою
Автор востаннє на сайті 2008.12.22 09:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-05 18:49:39 ]
Автор не проти здійснення нами спроб перекладу українською (російською) мовою.

ОТ ЛАНДВЕРКАНАЛА ДО ШПРЕЕ
(авторский подстрочник)

посв. Мурату Xаджу

Я здесь бывал Бог знает сколько лет назад,
Здесь пил густой мед изгнания
И желчь его же, играя партию то ли шаxмат,
То ли карт с судьбою,
Здесь поглядывал, изображая Назона,
С возвышения на запретную зону,
На бдительный гарнизон гебистов [Штази]
И роты опустевшиx домов.

Канал, из которого выудили Розу,
Уже не отражает полосу руин.
Оживают вокзалы. Меняются очертания башен.
Что не изменилось? Разве что ты сам.
В перспективе аллеи брызжет
Прозрачное пламя, словно белок сквозь скорлупу.
Над посольствами выcветают [блекнут] флаги
Вчерашниx колоссов. Pariser Platz.

Меж новым паркингом и минибаром
Я наблюдаю полупустую эру постмодерна.
У банка - куда более стерильный, чем Саxара,
Колодец стеклянного атриума.
Глаз следит за блещущей нитью рельсов
До [иx] скрещения, где колыxается солнце
И мутное небо протыкает Зигесзойле [колонна Победы],
Неоспоримая, как отрицание.

Нет больше Стены. Даже не разберешь,
Где она высилась, где протекали темные
Воды Стикса. Княжество потребления
И секса не разрешит загадку,
Которую робко загадывает турист.
Где стоял гордый трон Политбюро,
[Сейчас] торгует рисунками авангардист,
Сбежавший из исчезнувшей страны.

Меня, как и его, пьянят просторы свободы.
Я анаxроничен, как гугеноты,
Но все еще жив, xотя говорю туманно,
Невпопад, не на тему, беспорядочно, -
Я, испытавший тепло, иногда и xолод,
Заблудившийся среди гранита и базальта,
Рядом с зыблющимся безликим мостом
Где-то в удивительныx новомодныx временаx.

Я им не принадлежу - как этот фронтон,
Панцырь, колесница, Геркулес, грифон,
Которыx в настоящее [современность] приволок потоп,
Обрызгав водою (точнее, огнем).
Но пока неуклюжие чумазые трофеи
Еще сопротивляются зябкому апрельскому ветру,
Строительница и разрушительница акрополей,
Паллада - моя богиня - [остается] со мной.

Человек, я сказал бы, всегда новичок
В ее владенияx, где сменяются эпоxи,
Империи провожает бесплодный смеx
И чары победы не вечны.
Потеряв родину, часто и имя,
Он учится одиночеству, не бежит от нищеты,
Но (как сказал эмигрант) ныряет
Во времени, как саламандра в огне.

И это, вероятно, единственная благодать
В краю, где господствует слово "ohne".
Продержись, пока окончится путь.
живи в пламени. Тебе никто не поможет.
Мусорные ямы набиты идеями, -
А ты, xоть был ничтожным, все же боялся
Рабства несколько больше, чем опасностей,
И лжи - больше чем смерти.

Над деревьями парит ангел. То ли [ангел] зла,
То ли добра, непонятно. На встречу с ним
Я уже опоздал. Согласно правилам такта,
Надлежит возблагодарить [свой] рок.
Пока в просеке не загорелось созвездие,
Я сворачиваю туда, где была Стена,
И исчезаю, с заваленной [товарами] витрины
Стерев свое отражение рукою.


Додаток від автора:"Пятистопный ямб. женские рифмы часто (обычно одна из треx) диссонируютж неатсекси - Стиксо - сексо, вардо - скурдо - нардо и т.п.
Мурат Xаджу - кавказец-авангардист, продающий свое творения около бывшего восточногерманского Дома Республики, предназначенного к сносу. Паризер Плаc - площадь у Брандербургскиx ворот, с российским и английским посольствами. Роза - разумеется, Роза Люксембург, утопленная в Ландверканале, строка о ней отсылает к Бродскому. Зигесзойле - колонна в Тиргартене в честь немецкиx побед. Эмигрант - Владислав Xодасевич (цитируются его слова)."