нещодавно я помітила, що доволі дивно вимірюю час.
тепер замість хвилин у мене треки.
потреково.
потрековість.
весь мій щоденний маршрут вміщуються у 7треків.
7 рейдіохедівсько-моїх треків..
____
jigsaw falling into place
коли випадає багато снігу надворі, то все стає занадто близьким.
тісним потоком сніговими тунелями рухаються напівзаглохлі залізяки і червононосі пішеходи.
тепер тут все докупи: машини, люди, лузери.хто чи що ти-залежить від тебе.
ти можеш сидіти всередині якого-небудь авто і зливатися з ним, теж стаючи машиною, що перебирає різні важелі і голосно сигналить людям, лузерам та іншим машинам.
ти можеш просто бути одним з людського потоку.чимчикувати хутко додому, тримати boss'івський кульок в руці і обганяти потік машино-людей, людино-машин.
або ж ти можеш бути лузером, як я. або стати лузером-мною. хочеш? нести важку сумку з книгами, ковзатися в кедах(!) і дуріти від температури..не хочеш?правильно.
____
nude
гадаєте, сніг-це диво?диво, яким нас винагороджують небеса, "біла ковдра", "холодне покривало"..
а от чомусь мені, лузеру в кедах, спадає на гадку інша мотивація появи "білих мух" над головами. небожителі лущать власну шкіру, струшують лупу, обривають крила, щоб прикрити попсову мерзенність під ними.хоча б прикрити, якщо знищити неможливо.
ми радіємо цьому диву, ковтаючи шматочки шкіри янголів.янголів, які втомилися бачити нас.
чути нас. та знищити нас не можуть...
____
creep
я так бажала тобі ідеальності.я прагнула, щоб ти був розумнішим, успішнішим, ТВОРЧИМ.
тоді б я мала аргументи забути, мовляв, занадто досконалий.
але ні, в тебе вже виробилась звичка-манія-рефлекс робити наперекір.
свідомо чи ні-знаєш тільки ти, та й то в кращому випадку.
тож, ти не ідеальний.
ти брешеш, ти всього не знаєш, ти розмовляєш суржиком...
а я намагаюсь знову робити тебе досконалим. хоча б в собі, хоча б біля себе, хоча б для себе, лузера в кедах..
____
you
я не хочу, щоб моїм "ти" був саме ти.
може, варто "завести" собі когось іншого, або й взагалі розмовляти із собою на "ти".
грати одразу дві ролі. знати наперед весь сценарій і репліку співрозмовця, тобто себе-тебе.
тоді б можна було розмовляти, не витягаючи навушник з вуха (ненавиджу-витягати-один-навушник-коли-хтось-до-мене-звертається).
але от я вже звикла, що моїм "ти" є саме ти.
доведеться вигадувати тебе ще раз.і ще раз переживати зиму.
____
lurgee
а знаєте, мені не так вже й важко ігнорувати безглузді думки про "ти", машино-людей і шкіру янголят.
достатньо уявити, що на шиї я гордовито несу не голову без шапки, а міні-холодильник.
і всі думки, складені в кульочку "зайве" попримерзали до його стінок, наче який-небудь овоч, куряче стегно чи давні пельмені.
і так легко.так свіжо, коли всередині твоєї голови температура вища, ніж поза нею.
тільки в ноги холодно, бо ж в кедах, лузерка.
____
a wolf at the door
завжди бувають моменти, коли свідомість, так би мовити, "глючить".
в свідомості крутиться таке собі слайд-шоу.
якась гола дівчина виконує вправу "берізка", бегемоти мають крила і дзижчать, як бджоли, кришаться зуби у дивних істот, на стільчики намотуюься дивні шматки тканини, омлет перелітає через багатоповерхівку...
гадаєте, перевтома?тоді я втомлююсь вже від того, що живу, бо свідомість "глючить" постійно.
навіть тепер, коли мені на хвильку здалось, що ти, таки, існуєш для мене.
____
videotape
я не чую твого дихання, але чомусь я впевнена, що дихаю
в такт з тобою.
дихання моїх легенів римується з твоїм..
сніг пахне так, як ти.свіжо і прохолодно.
я вже майже вдома!
я збилась з ритму, рими і рядків..
мені холодно в ноги і в легені, бо я відчуваю твій холодний запах.

люблю, лузерка.
щодня я проживаю свої 7 рейдіохедівських хвилин ось так.