ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вітер Ночі / Проза

 Иллюзия любви
Натали вертелась перед зеркалом, готовясь на бал. У нее было замысловатой формы в резной раме согласно тому времени и стилю чудесное зеркало.
В комнате было тепло. Где-то внизу, в подвале, трещали поленья, подогревая стены в бесчисленных дымоходах.
Январская стужа привычно кружила за окном. Петербургская сырость съедала вновь выпавший снег, и Натали с огорчением представила путь к дому графини Разумовской.
Зеркало улыбнулось наморщенному носику Натали. Ему нравилась новая хозяйка дома,– ее причуды и неуравновешенный строптивый характер.
Но этот бал, какое безумство!
«Сама знаю,– глазами ответила Натали,– правда Жорж, он явно ведет себя неприлично. Нет, этот не для меня. О ком бы еще и сплетничали, тоже мне великосветские дуры».
Натали передернула плечиком, отмахиваясь от назойливых мыслей. Тема была запретной, даже для нее самой. Треугольники накладывались один на другой и каждый, кто попадал в них, стоял во краю угла.
Ох, уж эти треугольники. Пушкин тоже хорош,– на тридцать седьмом году не успокоиться и сходить с ума от ревности! Подсчитал бы лучше своих ненаглядных, воспетых и просто брошенных на сеновале. А, да ну их.
Зеркало утвердительно кивнуло. Оно было согласно с негодованием Натали. И поскольку в него смотрелись чаще женщины, зеркало всегда принимало их сторону. Хотя…
Сама Натали к зеркалам не испытывала излишней привязанности. Разве в детстве, когда ее звали Ташей, у нее было одно маленькое овальной формы зеркальце. Это было давно, и зеркало потерялось среди домашних маменькиных вещей. Оно всегда отражало застывшее время удивительного счастья, отсвечивая в глазах Натали покойно плывущий мир познания нового и уверенность в бесконечности этого состояния.
Маленькое зеркальце любило Ташу: ее прямой греческий носик, выразительность тонких губ, раскосую близорукость глаз. Оно умилялось хрупкостью Ташиной шеи, матовой кожей лица. Даже тогда, когда Натали было не до него, зеркальце всматривалось, вслушивалось в неугомонность детских фантазий и грез.
…Пушкин в гостиной забавлялся очередной прозой. К Натали долетали обрывки фраз, возгласы восхищения и смех.
«Какой примитив»,– подумала Натали, поправляя завитки волос на породистой перламутровой шее.
Она, Натали, написала бы лучше, умнее. Она имела свой взгляд и свое лицо. Нет, не среди толпы танцующих невежд, не в дополнение талантам Пушкина, и не в угоду Его Высочеству. Да и кто когда читал ее «поэтические» тетради, написанные рукой десятилетней девочки, о правилах стихосложения с примерами из Княжнина и Хераскова? Она описывала Китай, перечисляя все его провинции, рассказывая о государственном устройстве. На полях рисовала затейливые вензеля и размышляла о счастье, призывая на помощь мудрых: «Ежели мы под счастьем будем разуметь такое состояние души, в котором бы она могла насладиться всей жизни новыми удовольствиями, то оно невозможно по образованию души нашей и по множеству неприятностей, с которыми часто невольным образом встречаемся в юдоли печалей».
Вот. Это ль не правда земли?!
А что сейчас? Четверо детей? Господи, четверо. Машенька родилась в тридцать втором, затем Саша – в тридцать третьем, Григорий – в тридцать пятом и самая младшая Наташа – двадцать третьего мая 1836 года. Куда уж, погуляла. Всех кавалеров Петербурга и Москвы собрала. А самой то всего двадцать пять.
– И не смотри на меня так, а то осколки не соберешь,– это уже зеркалу.
В конце-концов Натали совершенно перехотелось куда-либо идти. И этот бал… Нет, она останется дома в вечерней зимней тишине, у камина, что-то напишет, что-то прочтет.
Ей надоели бесконечные полонезы, однообразные и безумные вальсы. Хотя, завершающий шаловливый котильон всегда нравился, но не теперь.
– Саша, я устала, поезжай один.
Пушкин нахмурился и молча, ничего не сказав, вышел.
Они расставались. Их расставание было долгим, от самого венца. Натали всегда страдала тайным неприятием чего-то. Все то, что она читала, слышала, в чем воспитывалась,– не давало объяснений тягостному знанию, что что-то не так.
Но семейная жизнь – это хлопоты, дети и дом. Это встречи, интриги, блистательные выходы в свет и постоянная нехватка денег.
С деньгами без любви или с любовью без них. Натали не имела ни того, ни другого. И детей рожают совершенно не по любви, и не в порыве страсти. Страсть же обманчива и скоротечна.
И кружила она в этом замкнутом круге своих мыслей то веселой блистательной фрейлиной при дворе, то холодной и бесстрастной на ложе любви.
Несколько стихотворений написаны Пушкиным ей. Поэзия любви, поэзия ее любви, поэзия его любви.

…Ты предаешься мне нежна без упоенья,
Стыдливо-холодна восторгу моему
Едва ответствуешь…

Но это личное, это не стихи, это – не стихи.
Натали присела к столу и открыла тетрадь. Нет, здесь не было вензелей, стихов и умных высказываний. Каждый лист был испещрен цифрами, указаниями расходов.
Пушкин никогда не попрекал ее тем, что она не получает содержания подобно сестрам. Он метался в поисках денег. Строка – копейки, дыр – тьма. Еще никто не отошел на расстояние столетия, чтобы сказать: Пушкин – гений. У Натали был муж, возможно гений, но денег не было. Корабль начинал раскачиваться и грозился пойти ко дну. Совершенно даже не корабль любви (предстоящая свадьба Коко и Жоржа, подумаешь), трещал по швам дом и очень даже материально. Но все составляющее это понятие дом для Натали было незыблемым и постоянным.
А, да что там. Разве важно теперь, когда остались в сущности, одни пленительные стихи Пушкина и поверхностное знание, что была какая-то Натали, да еще полтора столетия между. Между ними и нами сегодняшними.
Вот незадача! Дантес лишается свободы и женится на Коко, возможно ради любви к Натали, ради близости с ней. Но это только возможно. Может слова Пушкина, брошенные Дантесу однажды, поставившие в неловкое положение Натали, вынудили его сделать этот шаг. Бедный Жорж. Между ревнивых сестер, между Геккереном и Пушкиным. Повеса, франт, красавец. А что поэзия? Поэзия – дым, фимиам для избранных. И то, нашли чем удивить в начале девятнадцатого. Но лишиться мужа, нет, совсем не поэта, а мужа, остаться в долгах с четырьмя маленькими детьми!..
Какой Дантес?! Какой флирт?! Об этом ли?
Бог с ними. Натали возрождалась. Из истерик и конвульсий по мужу Натали выбиралась путями деятельной, умной и целомудренной женщины, обретая любовь. Но это уже совершенно иная страница жизни Н. Ланской. А мы, так толком и не разобравшись в кружевах ХІХ века, доверяемся зеркалам, их тайнам, теряемся в них, надеясь разгадать свою собственную судьбу.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-01 20:53:17
Переглядів сторінки твору 3461
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.006 / 5.5  (4.833 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.683 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2014.07.09 12:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 21:31:07 ]
про жінок усіх епох Вам гарно виходить, Вітре...
:о)
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 22:43:14 ]
)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-02 17:16:07 ]
Неподражаемо!
Бесподобно!
Стоя--Браво!

А шлавное, очень реалистично написано, так, вроде побівала рядом в спальне, комнате Натали и почувствовала ее боль, ее разочарование.
Ее разочарование в муже в семейной жизни.
Горечь, что нет денег.
А муж только хохочет, гигикает и стихи пишет.
Хоть бы, Пушкин вагоны что-ли разгружать пошел, от падлец какой!
25 и 4 детей, она состоялась кака мать, жена, но вопрос была ли она счастлива? - Понимаю, что не совсем. Частичка женского счастья.
Для пикантности немножко фантазии -живие зеркала, как философия, какая та тайна жизни.

Мне как-то спротивился Пушкин после Вашего рассказа, но рассказ просто бесподобен!
Ничего ранее интересного, напутствующего и философского не читала.

Спасибо!
Приглашаю Вас посетить мою станичку и обратить внимание на мой рассказ "Графиня в чулках".

Заранее спасибо.
З уважением, Палагея


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 17:30:05 ]
О, Пелагея! Спасибо за восторженный отзыв ! О вагонах - это идея!))) О Натали написано очень много. О Пушкине - локомотивы...)))Поэтэссы серебряного века ненавидели " мерзавку". Ну, а мы - каждый по-своему))) Бегу читать Графиню...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 17:51:21 ]
легко читается, занимательно как исторические фильмы снятые американцами и где та правда? :)
мило сударь, мило
Вся в реверансе
Люблю
Юля


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 17:59:52 ]
Дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-24 14:40:10 ]
Майстерно, Вітре. Напочатку мені видалось дещо зайвим уточнення "согласно тому времени и стилю". Але вкінц я зрозуміла, що воно таки доречне і цілком відповідає стилю, вибраному Вами.
І трішки перечепилась на слові "породистой"(шее). Якесь воно... надто габаритне чи що... уявляється такий добрячий карк. Хочеться якогось більш витонченого слова. Але це суто моє сприйняття, мабуть, і проблеми - мої. Бо я ж розумію, на чому Ви акцентуєте цим словом. Дякую і вибачте, коли що не так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-07-24 20:09:49 ]
Дяки))) Породистость шеи, или женщины вообще - это Толстовский каприз...))) Ещё раз спасибо)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-07-24 21:34:22 ]
Но он её любил :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-07-24 21:44:31 ]
Возможно...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-07-24 21:49:25 ]
Точно :)