Ну........ важко щось казати, тоєто писати, або мисліти, як писав Андрусяк! Але треба спробувати. Я проголосую ти недумай. 5.5, однозначно. ти ж знаєш, коли я однозначний, тоді точно впевнений. Наміксував ти знову, але дуже майстерно! Нібито поезія у стилі духовного традиціоналізму, але ота строфа усе "зіпсувала": " хмара аспідна по ринвах
стече покаяно в імлу". Тобто модернізм тут усе таки є. Тішуся таким міксам і безмежно радий за тебе!!!
Твій Микола

Привіт! Та я люблю і коли ти однозначний, і коли ні - зате правдивий завжди) Андрусяк - нє, не намагався навіть.))
Віриш, то написалося сьогодні за 20 хв., полилося просто! Сам дивуюсь)
Дякую, же маю такого читача!)

Ваші вірші, шановний Віталію, відзначаються (принаймні, мною) як неординарні.
Природно, що у позитивному значенні. Вони потребують не примітивного засвоєння, а розумової праці, яка була і є корисною для читача, а особливо – для поета. Я б теж хотів би так метафорично віршувати, як це вдається Вам.
Яким би, на перший погляд, легким би не здавався версифікаторам звичайнісінький ямб, але він теж потребує ретельності. Ця думка завітала до мене, як тільки я прочитав перший рядок. Його початок мною частково читається як «подати за», а потім – виникає якась пауза. Далі – знову текст. Змальоване мною явище потім про себе майже не нагадує. Або я до нього встиг звикнути.
Трішки замислився над «пройде». Мене цікавив істинний наголос.
Потім я міркував над першими двома рядками другої строфи.
Асонанси та алітерації я розпізнав. Як на мене, то вони вдалі.
Потім координація зробила свою справу. І вірш скінчився.
Творчих успіхів, гарного настрою.
Як Ви розумієте, я просто поставився з увагою до цікавого твору.