ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.22
02:03
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
2024.05.22
00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
2024.05.21
23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
2024.05.21
21:39
Боги Богів...і тих Богів Боги,
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
2024.05.21
20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Журналіст Чесний (1941) /
Публіцистика
Чи зрозуміє ситий голодного?
Контекст : Українська Правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чи зрозуміє ситий голодного?
Богдан Орлик, для УП
Росіяни питають, чому україномовні українці не люблять Януковича (досить подивитися, скільки він набрав в україномовних областях). Скажу просто: уявімо президента Росії, який говорить не російською мовою, а, скажімо, англійською.
Який хоче англійську зробити "другою державною". Чиї батько і мати були англомовними. Яких завезли (якщо не батьків, то дідів) з США. Тобто у нього немає жодного російського коріння.
Чи не час подивитися на ситуацію, в якій знову опинилася розідрана на два табори Україна, глибше?
Ми всі сповідуємо статус-кво. Але то хіба статус-кво, коли в хату прийшли чужі люди, зі своєю мовою, поняттями, поселилися і швидко забули, що вони гості - і стали патякувати про демократію, про те, що і вони мають таке же право на цю хату. А господарі - знайте своє місце в кутку, бо тепер наша мова і наші поняття будуть тут основними.
Ми тут господарі, бо ми зі своїх вибрали собі - і вам заодно - главу обійстя. Ви проти демократії чи що? А якщо почнете свою мову і своє поняття вивищувати як пануючі в домі - то ми вас назвемо фашистами!
Чи ситий голодного зрозуміє? Щось давно вже не чутно правди про русифікацію України протягом століть (невже цензура повернулася?).
Про те, звідки в Україні в такій кількості взялися не україномовні громадяни і, відповідно, не зрощений українською культурою і українською ментальністю кандидат в президенти (а вже і майже президент).
Про заборону української мови російськими царями, про перетворення цієї мови в другорядну радянською системою, про надання цією системою російській мові статусу державної.
Про випікання вогнем українського патріотизму, про безкінечні кампанії - з розстрілами і ув'язненнями українських діячів культури - проти так званого "українського націоналізму" (натомість нав'язування російської мови "російським шовінізмом" ніхто не смів назвати).
Хоча Янукович мені особисто не симпатичний, але не в ньому корінь зла. Не він, так інший. Зло було закладено давно, дуже давно. Все, що з'являється, з'являється не на порожньому місці - з якогось ґрунту.
Цей ґрунт створювався століттями. В часи Сталіна, Хрущова і Брежнєва в Україну завозили мільйони росіян. В основному на Схід і Південь (але потрохи кругом). Люди (їх найчастіше перекидали, а не вони за своєю волею їхали) народжували дітей, а ті своїх дітей. І їх ставало ще більше.
То що ж дивуватися, що вони вибирають свого російськомовного президента, а не україномовного українця (він же їм органічно чужий!). Що вони не плачуть, коли читають вірші Шевченка чи Лесі Українки...
Ще більше мільйонів манкуртів було створено з самих споконвічних українців шляхом витравлення національної свідомості, залякуванням і пропагандою, нав'язування їм російської мови в якості мови щоденного спілкування.
В радянські часи українську мову в Києві можна було почути лише на базарах і в Спілці письменників. Хоч один представник української комуністичної влади говорив українською (навіть якщо це була його материнська мова)?
У мого брата - російськомовна жінка. Її мати також російськомовна. Але матір цієї матері, як і батько, - жителі полтавського села. Вони не могли двох слів зв'язати російською.
Однак послали дочку вчитися в Київ на лікаря, а там вибору не було: або говори російською, або прощавай вища освіта, робота лікаря. Бо в медінституті, а потім в поліклініці всі говорили лише російською.
Говоритимеш українською - будеш "білою вороною". А до того ж дуже швидко про тебе складуть думку як про "українського націоналіста" і не лише твоя кар'єра, а і життя будуть загублені.
Тому я не засуджую тещу мого брата, яка не лише сама стала російськомовною (та сама історія - і з тестем), а і дочку змалку навчила російської. На всяк випадок. Бо знала, що це облегшить їй шлях в житті.
І тепер жінка мого брата продовжує говорити російською - і не лише на вулиці, на роботі, а і уже зі своїми дітьми.
Добре, що вона живе в Києві - а Київ проти Януковича. Але якби вона жила трохи далі на Схід, російськомовність президента стала би для неї значущою.
Ми говоримо про демократію. Мовляв, російськомовні громадяни України мають таке ж право вибирати президента, як і україномовні. І мають право нав'язати українцям російськомовного керівника держави.
Статус-кво - вище всього. Про це особливо кричать в Росії, ратуючи за демократію в Україні.
Але уявімо: німці перемогли і навезли в Росію мільйони німців, онімечили Росію, а тепер навезені німці і онімечені росіяни, які вже зі своїми дітьми і навіть онуками говорять лише німецькою, вибирають президента Росії: звичайно, зі своїх рядів - німця!
Але кажуть - ми не німці, ми - росіяни. Просто не збираємося говорити вашою смішною російською мовою. Вчити вашого дурного Пушкіна. І "розглагольствують" про "російських націоналістів", які, бачиш, зациклилися на якійсь своїй смішній російськості і не хочуть, щоби німецькомовний президент Росії ввів німецьку в якості державної мови Росії.
Хіба це не фашизм - не визнавати за німецькомовною меншістю права не володіти російською, говорити по всій країні лише німецькою і вибирати зі своїх рядів президента Росії?
Скажете - що за марення сивої кобили. Як таке можливе в Росії? В Росії це неможливе - але в Україні це не лише можливе. В Україні це вже стало реальністю. То ж чи зрозуміє ситий голодного?
Богдан Орлик, політолог, для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/12/4758970/
Росіяни питають, чому україномовні українці не люблять Януковича (досить подивитися, скільки він набрав в україномовних областях). Скажу просто: уявімо президента Росії, який говорить не російською мовою, а, скажімо, англійською.
Який хоче англійську зробити "другою державною". Чиї батько і мати були англомовними. Яких завезли (якщо не батьків, то дідів) з США. Тобто у нього немає жодного російського коріння.
Чи не час подивитися на ситуацію, в якій знову опинилася розідрана на два табори Україна, глибше?
Ми всі сповідуємо статус-кво. Але то хіба статус-кво, коли в хату прийшли чужі люди, зі своєю мовою, поняттями, поселилися і швидко забули, що вони гості - і стали патякувати про демократію, про те, що і вони мають таке же право на цю хату. А господарі - знайте своє місце в кутку, бо тепер наша мова і наші поняття будуть тут основними.
Ми тут господарі, бо ми зі своїх вибрали собі - і вам заодно - главу обійстя. Ви проти демократії чи що? А якщо почнете свою мову і своє поняття вивищувати як пануючі в домі - то ми вас назвемо фашистами!
Чи ситий голодного зрозуміє? Щось давно вже не чутно правди про русифікацію України протягом століть (невже цензура повернулася?).
Про те, звідки в Україні в такій кількості взялися не україномовні громадяни і, відповідно, не зрощений українською культурою і українською ментальністю кандидат в президенти (а вже і майже президент).
Про заборону української мови російськими царями, про перетворення цієї мови в другорядну радянською системою, про надання цією системою російській мові статусу державної.
Про випікання вогнем українського патріотизму, про безкінечні кампанії - з розстрілами і ув'язненнями українських діячів культури - проти так званого "українського націоналізму" (натомість нав'язування російської мови "російським шовінізмом" ніхто не смів назвати).
Хоча Янукович мені особисто не симпатичний, але не в ньому корінь зла. Не він, так інший. Зло було закладено давно, дуже давно. Все, що з'являється, з'являється не на порожньому місці - з якогось ґрунту.
Цей ґрунт створювався століттями. В часи Сталіна, Хрущова і Брежнєва в Україну завозили мільйони росіян. В основному на Схід і Південь (але потрохи кругом). Люди (їх найчастіше перекидали, а не вони за своєю волею їхали) народжували дітей, а ті своїх дітей. І їх ставало ще більше.
То що ж дивуватися, що вони вибирають свого російськомовного президента, а не україномовного українця (він же їм органічно чужий!). Що вони не плачуть, коли читають вірші Шевченка чи Лесі Українки...
Ще більше мільйонів манкуртів було створено з самих споконвічних українців шляхом витравлення національної свідомості, залякуванням і пропагандою, нав'язування їм російської мови в якості мови щоденного спілкування.
В радянські часи українську мову в Києві можна було почути лише на базарах і в Спілці письменників. Хоч один представник української комуністичної влади говорив українською (навіть якщо це була його материнська мова)?
У мого брата - російськомовна жінка. Її мати також російськомовна. Але матір цієї матері, як і батько, - жителі полтавського села. Вони не могли двох слів зв'язати російською.
Однак послали дочку вчитися в Київ на лікаря, а там вибору не було: або говори російською, або прощавай вища освіта, робота лікаря. Бо в медінституті, а потім в поліклініці всі говорили лише російською.
Говоритимеш українською - будеш "білою вороною". А до того ж дуже швидко про тебе складуть думку як про "українського націоналіста" і не лише твоя кар'єра, а і життя будуть загублені.
Тому я не засуджую тещу мого брата, яка не лише сама стала російськомовною (та сама історія - і з тестем), а і дочку змалку навчила російської. На всяк випадок. Бо знала, що це облегшить їй шлях в житті.
І тепер жінка мого брата продовжує говорити російською - і не лише на вулиці, на роботі, а і уже зі своїми дітьми.
Добре, що вона живе в Києві - а Київ проти Януковича. Але якби вона жила трохи далі на Схід, російськомовність президента стала би для неї значущою.
Ми говоримо про демократію. Мовляв, російськомовні громадяни України мають таке ж право вибирати президента, як і україномовні. І мають право нав'язати українцям російськомовного керівника держави.
Статус-кво - вище всього. Про це особливо кричать в Росії, ратуючи за демократію в Україні.
Але уявімо: німці перемогли і навезли в Росію мільйони німців, онімечили Росію, а тепер навезені німці і онімечені росіяни, які вже зі своїми дітьми і навіть онуками говорять лише німецькою, вибирають президента Росії: звичайно, зі своїх рядів - німця!
Але кажуть - ми не німці, ми - росіяни. Просто не збираємося говорити вашою смішною російською мовою. Вчити вашого дурного Пушкіна. І "розглагольствують" про "російських націоналістів", які, бачиш, зациклилися на якійсь своїй смішній російськості і не хочуть, щоби німецькомовний президент Росії ввів німецьку в якості державної мови Росії.
Хіба це не фашизм - не визнавати за німецькомовною меншістю права не володіти російською, говорити по всій країні лише німецькою і вибирати зі своїх рядів президента Росії?
Скажете - що за марення сивої кобили. Як таке можливе в Росії? В Росії це неможливе - але в Україні це не лише можливе. В Україні це вже стало реальністю. То ж чи зрозуміє ситий голодного?
Богдан Орлик, політолог, для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/12/4758970/
Контекст : Українська Правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Інтелектуал Ющенко і його "любі друзі""
• Перейти на сторінку •
"Народное творчество. Автор неизвестный"
• Перейти на сторінку •
"Народное творчество. Автор неизвестный"
Про публікацію